79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.06.11 Справа№ 5015/3146/11
Суддя господарського суду Львівської області Данко Л.С.
При підготовці до розгляду позовної заяви
Позивача: Львівського комунального підприємства «Княже місто», м. Львів,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе Академічне», м. Львів,
Про: 1) зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафе Академічне» укласти із Львівським комунальним підприємством «Княже місто» договір про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення на основі типового договору; 2) стягнення на користь Львівського комунального підприємства «Княже місто» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе Академічне» заборгованість за період з 01.01.2008р. по 01.05.2011р. в сумі 17711,67 грн.; 3) стягнення судових витрат, а саме: 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
ВСТАНОВИВ, що:
1. Відсутні належні докази сплати державного мита у встановленому законом розмірі та порядку.
Позивачем заявлено у позовній заяві 2 (дві) вимоги:
Перша вимога: зобов»язати укласти договір про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення на основі типового договору є спором немайнового характеру, за яким належить сплатити державне мито у розмірі 85,00 грн., відповідно до п/п «б» п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито». За вказаною вимогою немайнового характеру державне мито -не сплачено зовсім.
Друга вимога: про стягнення 17711,67 грн., яка є спором майнового характеру. Зі спорів майнового характеру сплачується державне мито у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 (шести) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.), відповідно до п.п. «а» п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито». Позивачем сплачено мито у розмірі 102,00 грн., в той час, коли належало сплатити 1% від ціни майнового позову -177 грн. 12 коп. Недоплата в бюджет з державного мита складає 75 грн. 12 коп. (177,12 грн. -102,00 грн.).
2. До позовної заяви про сплату держмита подаються платіжні документи з дотриманням вимог зазначених у Декреті КМ України «Про державне мито» від 21.01.93р. № 7-93 (зі змінами і доповненнями внесеними до нього ЗУ від 07.03.02р. №3096-111) та ст. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної ДПІ України від 22.04.93р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93р. за № 50, порядку, а саме: при перерахуванні державного мита з рахунку платника, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в доход бюджету __ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
У платіжному дорученні за № 565 від 06.06.2011р. (зворот) відсутній запис відповідно до вимог ст. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної ПІ України від 22.04.93р. № 15, зареєстрованої в Мінюсті України 19.05.93р. за № 50, а саме: не відмічено, чи зарахована ця сума в дохід бюджету ___грн. повністю, цей напис не скріплений першим і другим підписами посадових осіб і відтиском кредитної установи.
3. Позивачем в порушення статті 58 ГПК України в одній позовній заяві об»єднано 2 (дві) різні позовні вимоги як за предметом спору, так і за змістом і суттю доказування, які не є однорідними, не поєднані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами, і сумісний їх розгляд перешкоджатиме з”ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, що є порушенням п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України та ст. 58 ГПК України.
4. З позовної заяви не зрозуміло та не вбачається, що спір про укладення договору про відшкодування експлуатаційних витрат був врегульований між сторонами в порядку та строки визначені у ст. 188 ГПК України (див. ч. 2, ч.3 та ч.4 статті 188 ГК України) та ст.ст. 10, 11 ГПК України (в редакції ЗУ від 27.05.1У від 23.06.05р.). До позовної заяви такі докази -не подано.
5. В позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується друга вимога позивача: про стягнення 17711, 67 грн., не подано обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми.
6. В позовній заяві, в порушення статті 54 ГПК України, не зазначено ідентифікаційних кодів (кодів ЄДРПОУ) позивача та відповідача, не додано документів, які підтверджують юридичний статус позивача, якщо є наявними, то і відповідача.
7. До позову не додано належних та допустимих доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами. Такими доказами є фіскальні поштові чеки (оригінал), поштові квитанції (оригінал). Поданий у фотокопії, неналежним чином засвідчений «СПИСОК № Ф 103», який подано з порушенням ст. 36 ГПК України, без долучення фіскального чеку та/або поштової квитанції - не є доказом.
Керуючись п.п. 2, 3, 4, 5, 6 частини першої ст.ст. 63, 86 ГПК України, -
Суддя УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву і додані до неї документи (19 арк.) повернути позивачеві без розгляду.
2. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: позовні матеріали на 19-ти арк.
Суддя Данко Л.С.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.