79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.05.11 Справа№ 5015/1786/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія», м.Тернопіль
до відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2, м.Стрий Львівської області
про стягнення 244 736,80 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар Стасів І.І.
За участю представників сторін:
від позивача - Гандяк Т.М. - представник
від відповідача -не з»явився.
Судом роз»яснено представнику позивача права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України). Відводів складу суду від сторін , відповідно до ст.20 ГПК України, не надходило.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія», м.Тернопіль, до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Стрийський комбінат хлібопродуктів №2, м.Стрий, про стягнення 244 736,80 грн. заборгованості , в тому числі : 106 871,75 грн. пені, нарахованої за порушення Договору купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18.02.2010 р ; суми боргу із врахуванням інфляційних втрат у розмірі 104 296,29 грн. та 3% річних в розмірі 33 568,76 грн, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача судові витрати , понесені за подання позову до суду, а саме : 2447,37 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом із позовними матеріалами позивач подав і заяву про забезпечення позову , в якій просив накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2, а також знаходиться за адресою вул.Болехівська,26 м.Стрий , Львівська область та розрахунковий рахунок №260023187 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570 та інші діючі розрахункові рахунки.
Рух справи відображено в ухвалах суду від 28.04.2011 р, від 18.05.2011 року, з підстав наведених у яких розгляд справи відкладався.
Під час розгляду справи позивачем подано до справи наступні документи :
28.04.2011 року супровідний лист ( вхідний реєстраційний номер листа в канцелярії суду 9646/11), в додаток до якого до справи подано копію складської квитанції на зерно №439 від 13 січня 2010 року; копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Скіфія»; оригінал Витягу Серія АЕ №781439 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями , які містить Єдиний державний реєстр станом на 20.04.2011 року про відповідача.
Зазначені документи подані позивачем на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2011 року про порушення провадження у справі, в тому числі , копія складської квитанції на зерно за №439 від 13 січня 2010 року подана в підтвердження обставин, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги, а саме в підтвердження знаходження (зберігання) станом на момент укладення договору купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18 лютого 2010 року на зерновому складі покупця , ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2, ( відповідача у справі) товару, який вказаний у договорі як об»єкт купівлі-продажу.
18.05.2011 року позивач подав супровідний лист (вхідний реєстраційний номер в канцелярії суду 11158/11), в додаток до якого до справи подано : копію договору поставки сільськогосподарської продукції №10026-022 від 22 грудня 2009 року, укладеного між ТзОВ «Скіфія»(покупцем) та ЗАТ Компанія «Райз»( постачальником) , додаткової угоди від 22 грудня 2009 року до договору №10026-022, відповідно до п.1 якого постачальник зобов»язувався поставити , а покупець прийняти й оплатити ріпак 1 класу (далі товар) в строки і на умовах, передбачених в Договорі №10026-022 та Додатковій угоді до нього , в кількості 374,486 тонн, по ціні з ПДВ за тонну -2795,00 грн, на загальну суму з ПДВ 1046688,37 грн, в тому числі ПДВ ( в грн.) 174448,06 грн; інші перелічені в супровідному листі документи ( в засвідчених копіях) ; Уточнення позовної заяви б/н та б/д ; копію рішення господарського суду Львівської області від 18.01.2011 року по справі №29/212(10) за позовом ТзОВ «Скіфія», м.Тернопіль, до ДП ДАК «Хліб України» Стрийський комбінат хлібопродуктів №2, м.Стрий, про стягнення 1 614 238,31 грн, яким заявлені позивачем вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача збитки на суму 1 491 945,00 грн. , збитки на суму 14 324,98 грн, 107 968,33 грн. пені, 16 142,38 грн відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог - зобов»язати відповідача в подальшому не нараховувати плату за зберігання позивачеві, у зв»язку із розтратою відповідачем зерна, що належало позивачеві, відмовлено. В п.4 резолютивної частини рішення вказано видати наказ у відповідності до ст.116 ГПК України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.01.2011 року.
Також додано до супровідного листа , який поступив в канцелярію суду 18.05.11 р вх..№11158/11, Заяву за Вих.№12/05-1 від 12.05.2011 року про зміну (зменшення) позовних вимог, в прохальній частині якої позивач просить стягнути на його користь з відповідача суму нарахованої за порушення Договору купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18.02.2010 року пені у розмірі 106 245,13 грн; суму боргу із врахуванням інфляції , нараховану згідно ч.2 ст.625 ЦУК України, у розмірі 104 296,29 грн; три проценти річних , нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України, в розмірі 33 568,76 грн , а також -стягнути з відповідача на користь позивача оплачені останнім судові витрати: держмито в сумі 2447,37 грн. та витрати на інформаційне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Відповідач відзиву, документів які витребовувались ухвалами суду, не подав, в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, хоч така судом визнавалась обов»язковою.
У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа за заявою позивача Вих.№12/05-1 від 12.05.2011 року про зміну (зменшення) позовних вимог, слухається за наявними у ній матеріалами.
В судових засіданнях позивач , з підстав наведених у позовній заяві, Уточненні позовної заяви, заяві за Вих.№12/05-1 від 12.05.2011 року про зміну (зменшення) позовних вимог змінені (зменшені) позовні вимоги підтримує та просить задоволити. Стверджує, що відповідач прострочив виконання грошового зобов»язання , яке виникло внаслідок купівлі-продажу товару (ріпаку в кількості 355,225 тонн , загальною вартість 1118958,75 грн на умовах Договору купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18 лютого 2010 року). Зазначене стало підставою для нарахування пені у розмірі 106 245,13 грн. відповідно до умов договору, інфляційних втрат в сумі 104 296,29 грн та трьох процентів річних в сумі 33 568,78 грн., відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України ( далі -ЦК України).
Відповідач в судові засідання не з»являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань. Розгляд справи, у зв»язку з цим, судом неодноразово відкладався, відповідачу було надано можливість ознайомитись із матеріалами справи. Однак відповідач не надав суду документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву.
Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених (а в подальшому :змінених, зменшених позовних вимог) та без участі представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті, у строки встановлені ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача , згідно поданої заяви Вих.№12/05-1 від 12.05.2011 року про зміну (зменшення) позовних вимог задоволенню не підлягають.
При цьому господарський суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
22 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скіфія»(позивачем) та Закритим акціонерним товариством Компанія «Райз»було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №10026-022 від 22 грудня 2009 року (далі Договір №10026-022 від 22.12.2009 р ). За умовами цього Договору постачальник ( ЗАТ Компанія «Райз») зобов»язувався поставити, а покупець (ТзОВ «Скіфія») зобов»язувався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товар), в асортименті, у строки і на умовах, передбачених у Договорі і Додатковій угоді, яка є невід»ємною частиною цього Договору.
У Додатковій угоді №01 до Договору №10026-022 від 22.12.2009 р сторони погодили, що постачальник зобов»язується поставити, а покупець прийняти й оплатити ріпак 1 -го класу ( далі Товар) в строки і на умовах, передбачених Договором та цій Додатковій угоді. Продавець зобов»язувався поставити наступний товар : ріпак продовольчий 1-го класу в кількості 374,486 тонн, по ціні з ПДВ за тонну -2795,00 грн, вартістю з ПДВ -1046688,37 грн, в тому числі ПДВ - 174448,06 грн.
Базові умови поставки : EXW (Інкотермс 2000) ДП «Стрийський КХП №2»; строки поставки -до 05 січня 2010 року. Якість товару повинна відповідати ГОСТ 10583-76, а також медико-біологічним вимогам і санітарним нормам якості продовольчої сировини і харчових продуктів, а також відповідати певним, вказаним у Додатковій угоді, показникам вологості, сміттєвих домішок, радіоактивності, тощо.
23 грудня 2009 року ЗАТ Компанія «Райз»виставило ТзОВ «Скіфія»рахунок-фактуру №РФ-10026-00414 на суму 1 046 688,34 грн; платіжним дорученням №473 від 25.12.2009 р ТзОВ «Скіфія»перерахувала ЗАТ Компанія «Райз»1046688,34 грн згідно виставленого рахунка, за ріпак по договору №10026-022 від 22.12.2009 р. По видатковій накладній №ВН-10026-0002 від 13 січня 2010 року ТзОВ «Скіфія»отримало від ЗАТ Компанія «Райз»355,225 тонн ріпаку 1-го класу , по ціні за тонну -2 329,167 грн., загальною вартість з ПДВ
Між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»Стрийський комбінат хлібопродуктів №2 та ТзОВ «Скіфія»12 січня 2010 року було укладено Договір складського зберігання зерна №40 ( надалі Договір №40). За умовами цього Договору Поклажодавець ( ТОВ «Скіфія») зобов»язувалось передати, а Зерновий склад (ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2) зобов»язувалось прийняти на зберігання зерно та у встановлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим Договором. Так, відповідно до умов п.1.4 договору: орієнтовні обсяги (кількість) зерна, що планувалась до передачі на зберігання -380,00 тонн (залікова вага); передбачалось (п.1.5 договору), що фактичні обсяги зерна, що передаються на зберігання Зерновому складу можуть бути визначені лише при безпосередній передачі його на зберігання при оформленні складського документа. Зерновий склад зобов»язувався: прийняти від Поклажодавця на зберігання зерно зазначене в п.1.4 договору, фактичної якості, у відповідності з діючими в Україні державними стандартами, надати послуги зі зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск зерна Поклажодавцю згідно з умовами даного Договору; повідомляти Поклажодавця про умови зберігання зерна; видати складські документи на зерно не пізніше наступного дня після прийняття його на зберігання; не використовувати передане на зберігання зерно в своїх цілях та інтересах; виконати відвантаження зерна автомобільним або залізничним транспортом, наданим Поклажодавцем в строки, вказані в письмовій заяві Поклажодавця в кількості і за якістю, зазначеними в складському документі за якістю в межах класу, групи за стандартами, за вирахуванням втрат у вазі за рахунок зміни якості та природних втрат в залежності від термінів зберігання, на що зерновий склад видає Поклажодавцю обгрунтований розрахунок; зобов»язувався повернути зерно за першою вимогою Поклажодавця.
Умовами договору ( п.7.1) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Відповідно до п.7.2 договору Зерновий склад несе перед Поклажодавцем відповідальність за збереження прийнятого на зберігання Зерна.
Складською квитанцією на зерно №439 від 13.01.2010 р підтверджено, що ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 прийняв на зберігання від ТзОВ «Скіфія», на підставі договору складського зберігання товар ( ріпак 1-го класу , вагою 355,225 т, ГОСТ 10583-76, якість товару засвідчується Карткою аналізу зерна №106 від 13.01.2-010 року).
18 січня 2010 року ТзОВ «Скіфія»звернулось до ДП ДАК «Хліб України»Стрийського КХП №2 з листом №1 про відвантаження переданого йому на зберігання товару, згідно складської квитанції №439 від 13.01.2010 року.
ДП ДАК «Хліб України»Стрийського КХП №2 листами №20 від 26.01.2010 р, №31 від 28.01.2010 р повідомив, що відвантаження товару у зазначений строк є неможливим у зв»язку з проведенням інвентаризації елеватора.
04 лютого 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн»та ТзОВ «Скіфія»укладено договір доручення №040210/01-п, згідно якого 16 лютого 2010 року було здійснено відбір проб ріпаку, про що складено акт за підписами представників ТзОВ «Скіфія», ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 та Львівської Державної хлібної інспекції ( Львівської ДХІ), та встановлено , що товар не відповідав по якості та кількості Складській квитанції №439 від 13.01.2010 р , а також не відповідав вимогам ГОСТ 10583-76.
Як підтвердив позивач в Уточненні позовної заяви ( яке по своїй суті є фактично письмовою відповіддю на вимоги ухвал суду надати витребовувані документи ), а його представник в судовому засіданні - ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 гарантійним листом №21 від 26.01.2010 року зобов»язується оплатити вартість нестачі ріпаку за ціною 3150 грн/тонну, внаслідок чого 18 лютого 2010 року між ТОВ «Скіфія»та ДП ДАК «Хліб України» Стрийський КХП №2 укладено Договір купівлі-продажу №С-18/01-1.
Матеріали справи підтверджують, що по факту розтрати ріпаку, що належить ТОВ «Скіфія»СБУ у Львівській області порушило кримінальну справу №2025. У процесі розслідування кримінальної справи протоколом виїмки від 18 травня 2010 року працівниками СБУ у Львівській області у ТОВ «Скіфія»вилучені оригінали наступних документів : посвідчення від 17 лютого 2010 року №29 на аналіз проби, карточка від 13 січня 2010 року №106 аналізу зерна, карточка від 25 січня 2010 року №б/н аналізу зерна, заключення від 16 лютого 2010 року Львівської обласної державної хлібної інспекції , договір поставки сільськогосподарської продукції від 22 грудня 2009 року №10026-022 між ТОВ «Скіфія»та ЗАТ «Компанія Райз», додаткова угода до договору №10026-022, рахунок-фактура №РФ-10026-00414 від 23 грудня 2009 року.
ДП ДАК «Хліб України» Стрийський КХП №2 листом №114 від 19.04.2010 року повідомив, що товар який є власністю ТОВ «Скіфія», був відвантажений на іншу фірму з прямої вказівки директора ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 Верхоляка В.Ф.. Як стверджує позивач, ні товару, ні коштів, у зв»язку із зазначеними обставинами та невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18.02.2010 року ,ТзОВ «Скіфія»не отримало.
В п.5 ухвали від 28.04.2011 року суд витребовував від позивача ряд документів, а саме : до договору купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18.02.2010 року такі документи:
: до п.1 зазначеного договору -докази виконання позивачем зобов»язань і передачі у власність покупцю обумовленого в цьому пункті договору ріпаку ( в оригіналах та засвідчених копіях); податкову накладну до видаткової накладної на відпуск ріпаку;
:до п.2 договору : належні і допустимі докази поставки ріпаку;
:до п.3: докази поступлення продавцю від позивача 100% передоплати;
: до п.4 : складську квитанцію в підтвердження переходу до покупця права власності на ріпак за цим договором;
:до п.5 : належні і допустимі докази в підтвердження якості ріпаку;
:до п.6 : рахунок на 100% передоплату і докази його надіслання (вручення) відповідачу.
Окрім того, суд зобов»язував позивача надати належні і допустимі докази в підтвердження проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем за ріпак, тобто, докази поступлення на рахунок позивача коштів в сумі 1118958,75 грн.
Витребовуваних документів позивач не надав, однак пояснив наступне.
На основі Договору складського зберігання №40 від 12 січня 2010 року та складської квитанції на зерно за №439 від 13 січня 2010 року ріпак ТОВ «Скіфія»знаходився на зберіганні у Зерновому складу ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2, тому не потрібно було вже здійснювати поставку покупцеві ( ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2) по договору купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18.02.2010 року ( це пояснення стосовно умов п.1, п.2 договору).
В даному випадку податкова та видаткова накладна на відпуск ріпаку не виписувались.
Відповідно до п.3 Договору, доказів поступлення Продавцю (ТОВ «Скіфія») від Покупця (ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2) 100% передоплати не існує, так як Покупець її не здійснив.
В пункті 4 договору чітко зазначено, що перехід права власності підтверджується складською квитанцією, відповідно з вимогами чинного законодавства України. Оригінал складської квитанції видається Покупцю після 100% оплати. Оскільки Покупець не здійснив оплати за товар, тому складська квитанція згідно якої право власності переходило б до Покупця не виписувалась, адже Покупець не виконав умов Договору.
Відповідно до п.6 Договору, рахунок-фактура №СФ-0000009 від 17 лютого 2010 року надісланий факсимільним зв»язком у день видачі рахунка, адже товар ТОВ «Скіфія»знаходився у Покупця (ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2) і Продавець (ТОВ «Скіфія») зацікавлений у 100% оплаті товару Покупцем.
Як встановлено судом із поданих позивачем до справи документів, 18 січня 2011 року Господарський суд Львівської області розглянув справу №29/212/10) за позовом ТзОВ «Скіфія», м.Тернопіль, до Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»Стрийський комбінат хлібопродуктів №2, м.Стрий про стягнення 1 614 238,31 грн і прийняв рішення, яким позов задоволив частково. Стягнув із відповідача на користь позивача збитки на суму 1 491 945,00 грн, збитки на суму 14 324,98 грн, 107 968,33 грн. пені, 16 142,38 грн відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В рішенні вказано про видачу у відповідності до ст.116 ГПК України наказу суду.
В частині позовних вимог -зобов»язати відповідача в подальшому не нараховувати плату за зберігання позивачеві, у зв»язку із розтратою відповідачем зерна що належало позивачеві , суд відмовив.
Станом на час розгляду по суті спору у даній справі, рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2011 року у справі №29/212(10) не скасоване, не змінене та набрало законної сили.
Відповідно до ч.2. ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність -обов»язковість фактів, установлених судовим рішенням , що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти звільняються від доказування .
Як вбачається зі змісту рішення суду від 18.01.2011 року №29/212(10) позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіфія»обґрунтовувало тим, що відповідач в порушення умов Договору складського зберігання зерна №40 від 12.01.2010 року не виконав належним чином взяті на себе зобов»язання в частині зберігання переданого товару, внаслідок чого позивачу завдано збитки на суму 1 491 945,00 грн , та на суму 14 324,98 грн. Крім того, відповідачу нараховано 107 968,33 грн. пені.
При розгляді справи № 29/212(10) господарський суд встановив наступне.
Між позивачем ( ТзОВ «Скіфія»)та Закритим акціонерним товариством Компанія «Райз»укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №10026-022 від 22.12.2009 року, за умовами якого постачальник (ЗАТ Компанія «Райз») зобов»язувалось поставити , а покупець ( ТзОВ «Скіфія») зобов»язувалось прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію ( товар), в асортименті, у строки і на умовах, передбачених у Договорі і в Додатковій угоді, яка є невід»ємною частиною цього Договору.
Додатковою угодою №01 від 22.12.2009 року до Договору, ТзОВ «Скіфія»та ЗАТ Компанія «Райз» погодили товар, що поставлятиметься, його кількість та ціну. Відповідно до умов Додаткової угоди №01 до договору №10026-022 ЗАТ Компанія «Райз» зобов»язувалась поставити ТзОВ «Скіфія» ріпак продовольчий 1-го класу, в кількості 374,486 тонн, по ціні з ПДВ грн./тн.-2795,00 грн, на суму з ПДВ -1046688,37 грн, у тому числі ПДВ -в сумі 174448,06 грн.. Базові умови поставки є EXW (Інкотермс 2000) ДП Стрийський КХП №2; строки поставки - до 05 січня 2010 року; якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТ 10583-76, а також медико-біологічним висновкам і санітарним умовам якості продовольчої сировини і харчових продуктів, а також відповідати наступним показникам: Вологість : не більше 8,0 %; сміттєві домішки : не більше 2 %; вміст глюкозиналатів не більше 30 мк.моль/гр.; вміст ерукової кислоти не більше 2 %; радіоактивність : не більше 600 Беккерелей/кг, максимум по Цезію 134,137.
Також суд дійшов висновку, що Складською квитанцією на зерно №439 від 13.01.2010 р підтверджено прийняття відповідачем на зберігання від позивача товару; якість товару засвідчується Карткою аналізу зерна №106 від 13.01.2010 року.
Судом встановлено, що 04.01.2010 року між позивачем та покупцем, іноземною фірмою, укладено Контракт №1 на поставку ріпаку 1 класу, у кількості 380 тонн, на суму 140 980,00 доларів США.
04.02 .2010 року між ТзОВ «Мелагрейн» та ТзОВ «Скіфія»укладено Договір доручення №040210/01-п, згідно якого 16.02.2010 року було здійснено відбір проб ріпаку, про що складено акт за підписами представників ТзОВ «Скіфія»ДП ДАК «Хліб України»Стрийський комбінат хлібопродуктів №2 та Львівської ДХІ, та встановлено, що товар не відповідає по якості та кількості Складській квитанції №439 від 13.01.2010 р , а також не відповідає вимогам ГОСТ 10583-76.
Під час розгляду справи № 29/212(10) господарський суд встановив ( це підтвердив відповідач у відзиві на позовну заяву у вказаній справі), що 18.01.2010 року товар був відвантажений відповідачем на іншу фірму з прямої вказівки директора ДП Стрийський КХП №2 Верхоляк В.Ф., що засвідчувалось також матеріалами кримінальної справи №2025 , порушеної СБУ у Львівській області.
При прийнятті рішення у справі № 29/212(10) суд виходив , зокрема з положень : ч.1 п.1 ст.193 ГК України, п.п.4.5 п.4.11 Договору №40 , відповідно до якого зерновий склад (відповідач) зобов»язаний зберігати зерно протягом строку, обумовленого в Договорі , а також повернути зерно за першою вимогою поклажодавця; ст.949 ЦК України, згідно якої зберігач зобов»язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; ст.32 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», відповідно до якої зерновий склад зобов»язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором зберігання та законодавством; ч.1 ст.951 ЦК України відповідно до якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості .
Отже, рішенням від 18.01.2011 року у справі №29/212(10) відшкодовано позивачу ( ТзОВ «Скіфія») збитки , завдані йому ( як поклажодавцеві) зберігачем ( відповідачем), у зв»язку із втратою переданого на зберігання товару у розмірі вартості цього товару. Стягнуто також з відповідача на користь позивача 107 968,33 грн. пені .
На примусове виконання рішення від 18.01.2011 року у справі №29/212(10) Господарський суд Львівської області видав ТзОВ «Скіфія«наказ . Наказ отриманий ТзОВ «Скіфія», що підтвердив представник ТзОВ «Скіфія» в судовому засіданні по розгляду даної справи.
Окрім того, позивачем (ТзОВ «Скіфія») подано до даної справи низку листів , зі змісту яких вбачається, що позивач вимагав від відповідача відвантажити товар, що був переданий на зберігання . Так:
У листі Вих.№1 від 18.01.2010 нроку ТзОВ «Скіфія»(позивач) просило ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 (відповідача) відвантажити , в залізничний транспорт (6 вагонів) , зерно ріпаку 1 класу, в кількості 355,225 тонн, який знаходився у відповідача на зберіганні згідно складської квитанції на зерно №439 від 13.01.2010 року та розпочати відвантаження з 25.01.2010 року, просило надати всі необхідні рахунки для оплати послуг і початку відвантаження.
Листом від 25.01.10 р №18 ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 (відповідач), у відповідь на лист ТзОВ «Скіфія»за №1 від 18.01.2010 року, повідомило про те, що до 01.02.2010 року на підприємстві відповідача проводиться інвентаризація елеватора, у зв»язку із чим завантаження ріпаку, належного ТзОВ «Скіфія»буде проводитись після 1 лютого 2010 року, згідно погодженого в подальшому графіку.
У листі від 26.01.2010 р Вих№20 ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 (відповідач) гарантував позивачу ( ТзОВ «Скіфія») безкоштовне зберігання ріпаку 1 класу згідно складської квитанції №439 від 13.01.2010 року (серія АТ №160149) в кількості 355,225 тонн з моменту переоформлення ( з 13 січня 2010 року) до моменту закінчення його відвантаження.
У листі від 26.01.2010 р Вих№21 ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 (відповідач) гарантував позивачу ( ТзОВ «Скіфія») від грузити ріпак 1 класу який є власністю позивача згідно складської квитанції №439 від 13.01.2010 року Серія АТ 160149 та зазначеної кількості в заліковій вазі 355,225 т.
Повідомолялось, що після завершення інвентаризації елеватора ( після 1 лютого 2010 року) де знаходиться ріпак, на лежний ТзОВ «Скіфія», в разі його часткової нестачі ( як зазначено у листі) ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 бере на себе зобов»язання оплатити вартість нестачі ріпака за ціною 3150 грн за тонну.
У листі від 28.01.2010 р Вих№311 ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 (відповідач) повідомляв ТзОВ «Скіфія» про те, що станом на 28.01.2010 року завершена інвентаризація елеватора і з 1 лютого 2010 року гарантував відвантажити ріпак 1-гот класу в кількості 355,255 тонн, згідно складської квитанції №439 від 13.01ю.2010 року серія АТ 160149 за подальшим встановленим графіком.
У листі від 19.04.2010 р №114 ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 (відповідач) повідомляв ТзОВ «Скіфія» у відповідь на чергове звернення за №15/04-1 від 15.04.2010 року про те, що ріпак який належав ТзОВ «Скіфія»був відвантажений на ТОВ «Зерноекспорт»; що по даному факту проведено перевірку Службою Безпеки України і порушено кримінальну справу №2025 проти попереднього керівника підприємства Верхоляк В.Ф. Одночасно повідомлялось про те, що Стрийське КХП №2 направило листа на ім.»я директора ТОВ «Зерноекспорт»з вимогою оплатити за одержаний ріпак по причині неправомірного відпуску даної продукції.
Факт порушення 09 квітня 2010 року кримінальної справи №2025 по факту розтрати службовими особами ДА ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 ввіреного ТзОВ «Скіфія»майна підтвердило позивачу Управління Служби безпеки України у Львівській області у листі від 09.04.10 р №62/8/Ш-249/13.
Підставою заявлених вимог у даній справі є Договір купівлі-продажу №С-18/01-1, укладений 18 лютого 2010 року між ТзОВ «Скіфія» в особі директора Шпак О.В, що діє на підставі статуту ( продавцем) та ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2, в особі директора Верхоляк В.Ф., що діє на підставі статуту ( покупцем), за умовами якого продавець ( позивач у справі) зобов»язується передати у власність , а покупець ( відповідач) прийняти і оплатити ріпак в кількості 355,225 тонн, за ціною 3150,00 грн. за тонну, на загальну суму 1118958,75 грн ( в т.ч. ПДВ 186493,13 грн). Умови поставки ( п.2 договору ) EXW- ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2, м.Стрий , Львівська область. Термін поставки ( п.3) на протязі одного дня після отримання на рахунок продавця 100% передоплати. Особливі умови ( п.4): перехід права власності підтверджується складською квитанцією, відповідно з вимогами чинного законодавства України. Оригінал складської квитанції видається покупцю після 100% оплати.
У п.5 договору вказано, що якість ріпаку, який зберігається на ДП ДАК «Хліб України» Стрийський КХП №2, відома покупцю і засвідчена Львівською ДХІ.
За умовами договору ( п.п.8.1 п.8) покупець несе відповідальність у випадку несвоєчасної оплати, чи не повної оплати товару шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, за кожний день прострочення платежу.
Передбачено ( п.п.8.2 п.8 договору), що продавець у випадку несвоєчасної передачі товару покупцю сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми договору за кожний день затримки в передачі товару, тоді як з умов в п.5 договору слідує ( на цьому наголошує і позивач) що товар зберігається у відповідача на момент укладення договору купівлі-продажу.
Досліджуючи умови договору купівлі-продажу №С-18/01-1, докази, на які покликається позивач в підтвердження виконання ним умов цього договору, враховуючи факти встановлені в рішенні господарського суду Львівської області від 18.01.2011 р №29/212(10), суд встановив наступне.
За умовами договору купівлі-продажу від 18.02.2010 року позивач зобов»язувався передати у власність , а відповідач прийняти ріпак.
Як вказав позивач у позовній заяві, ріпак вже зберігався на момент укладення цього договору на складі відповідача. У доповненні до позовної заяви , яке подане до справи в судовому засіданні 28.04.11 року представником ТзОВ «Скіфія» пояснюється, що товар продавця ( ТОВ «Скіфія») уже знаходився на зерновому складі покупця ( ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2), що підтверджується складською квитанцією на зерно №439 від 13 січня 2010 року. У рішенні від 18.01.2011 року у справі №29/212 (10)
господарський суд Львівської області встановив, що складською квитанцією №439 від 13.01.2010 року підтверджено прийняття відповідачем від позивача на зберігання товар за умовами Договору складського зберігання зерна від 12.01.2010 року №40.
Відтак, реальних намірів виконувати умови , наприклад, пункту 3 договору купівлі-продажу - поставляти товар на протязі одного дня після отримання на рахунок продавця 100% передоплати, станом на момент укладення договору у позивача не було.
Зі змісту договору слідує, що позивач зобов»язувався передати у власність відповідачу 355,225 тонн ріпаку по ціні 3150,00 грн. за одну тонну.
Із наведених вище листів , по яких велась переписка між сторонами, вбачається, що 355,225 тонн ріпаку 1 класу - це та кількість товару , яка знаходилась на зберіганні у відповідача згідно складської квитанції №439 від 13.01.2010 року ( серія АТ №160149) за умовами Договору складського зберігання №40. Якість товару засвідчувалась Аналізною карткою №106 від 13.01.2010 року.
У листі від 26.01.2010 р Вих№21 ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 (відповідач) гарантував позивачу ( ТзОВ «Скіфія») відгрузити ріпак 1 класу який є власністю позивача згідно складської квитанції №439 від 13.01.2010 року Серія АТ 160149 та зазначеної кількості в заліковій вазі 355,225 т.
Повідомляв, що після завершення інвентаризації елеватора ( після 1 лютого 2010 року) де знаходиться ріпак належний ТзОВ «Скіфія», в разі його часткової нестачі ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 бере на себе зобов»язання оплатити вартість нестачі ріпака за ціною 3150 грн за тонну.
Слід зазначити, що в рішенні від 18.01.2011 р у справа №29/212/10) господарський суд вказав на те, що 18.01.2010 року товар був відвантажений відповідачем на іншу фірму ( це письмово засвідчив у відзиві відповідач)
Саме ціна за 1 тонну ріпака 3150,00 грн вказана сторонами в договорі купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18.02.2010 р і саме таку ціну відповідач гарантував у разі нестачі ріпаку. Рішенням господарського суду Львівської області від 18.01.2009 року у справі №29/212(10) встановлено, що актом звірки №1 до Контракту №1 від 04.01.2010 р позивачем та покупцем -іноземною фірмою, було встановлено, що товар на складі відсутній, а також -що товар був відвантажений відповідачем на іншу фірму з прямої вказівки директора ДП Стрийський КХП №2 Верхоляк В.Ф., що засвідчено матеріалами кримінальної справи №2025, порушеної СБУ у Львівській області. Окрім того, як встановлено судом при розгляді справи №29/212(10) , 04.02.2010 року між ТзОВ «Мегагрейн»та позивачем був укладений Договір доручення №040210/01-п, згідно якого 16.02.2010 року було здійснено відбір проб ріпаку, про що складено акт за підписами представників позивача, відповідача та Львівської ДХІ, та встановлено, що товар не відповідав по якості та кількості Складській накладній №439 від 13.01.2010 р , а також не відповідав вимогам ГОСТ 10583-76, що ще раз підтверджувало відсутність у відповідача товару, який був ввірений йому позивачем на зберігання.
Отже, на момент укладення 18.02.2010 року договору купівлі-продажу №С-18/01-1 , ріпаку в кількості 355,225 у відповідача на Зерновому складі не було, що було відомо як позивачу, так і відповідачу. Відтак, незрозуміло, який товар збирався позивач після 100% оплати передати у власність відповідачу, оскільки конкретного товару, який вказаний як об»єкт купівлі-продажу не було не було в наявності.
Слід зазначити, що й сам позивач письмово підтвердив ту обставину, що йому було відомо на момент укладення договору купівлі-продажу про відсутність на зерновому складі товару ( об»єкту купівлі-продажу) вказуючи , що ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2 гарантійним листом №21 від 26.01.2010 року зобов»язувався оплатити вартість нестачі ріпаку за ціною 3150 грн/тонну, внаслідок чого 18 лютого 2010 року між ТОВ «Скіфія»та ДП ДАК «Хліб України» Стрийський КХП №2 укладено Договір купівлі-продажу №С-18/01-1.
Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений ( придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи ( технічний паспорт, сертифікат якості тощо) , що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В обґрунтування заявлених вимог ( в подальшому уточнених поданою заявою від 12.05.2011 р) позивач покликається на абз. 1 ч.1 ст.693 ЦК України, в якій зазначено, що якщо договором встановлений обов»язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) , покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Однак, відповідно до абз.2 ч.1 ст.693 ЦК України, у разі невиконання покупцем обов»язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
В ст.538 ЦК України зазначено, що при зустрічному виконанні зобов»язання сторони повинні виконувати свої обов»язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов»язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов»язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
В даному випадку, позивач наперед знав, що не зможе виконати свого обов»язку по передачі у власність відповідача товару, який є предметом купівлі-продажу, що підтверджується матеріалами справи. Даний факт був відомий і відповідачу, оскільки на момент укладення договору він розпорядився товаром позивача, ким порушив умови договору зберігання №40..
Слід також вказати на те, що у даному позові позивач не заявляє вимогу про повну сплату відповідачем вартості товару (1118958,75 грн), хоч стверджує про зацікавленість в 100% оплаті товару покупцем і про виставлення 17.0210 року відповідачу рахунку на сплату 1 118 958,75 грн вартості товару. Окрім того, вказує у заявленій вимозі про стягнення суми боргу із врахуванням інфляції в сумі 104 296,29 грн, тоді як фактично заявлена до стягнення сума 104 296,29 грн є сумою лише інфляційних нарахувань , без основного боргу, оскільки за договором вартість товару визначена в сумі 1118958,75 грн.
Відповідно до ст.697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.
Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі не настання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.
Позивач не заявляє вимогу про повернення товару з наведених у ст.697 ЦК України причин.
На запитання суду , чому, зокрема, не заявлено вимогу про стягнення основного боргу і чи відшкодована вартість товару за рішенням суду від 18.01.2011 р у справі №29/212(10), при стягнення збитків, у зв»язку із розтратою відповідачем зерна яке належало позивачу, представник позивача в усній формі повідомив, що така вартість фактично відшкодована. (дана відповідь зафіксована в протоколі судового засідання). Окрім того, представник пояснив, що наказ , виданий господарським судом Львівської області на примусове виконання рішення від 18.01.2011 року у справі №29/212(10) знаходиться у голови ліквідаційної комісії відповідача, оскільки відповідач перебуває в стані припинення. підприємницької діяльності, що підтверджується записами у ЄДРПОУ ( витяг Серія АЕ №781439 додано до справи).
Відповідно до п.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені , зокрема, частиною п»ятою статті 203 цього Кодексу є однією із підстав для визнання правочину недійсним згідно ст.215 ЦК України.
Фактично, Договір купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18.02.2010 р укладено формально, без наміру сторін спрямованого на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дій , спрямованих на реальне забезпечення проведення господарської операції по купівлі-продажу; товар на момент укладення договору був відсутній на складі відповідача, що підтверджено судовим рішенням.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів чи третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Однак, в даному випадку , до суду не надходило таких клопотань від заінтересованої сторони ( в т.ч. позивача) , відтак підстав для виходу за межі позовних вимог суд не вбачає.
Окрім того, позивач сам звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача збитків, спричинених у зв»язку із порушенням умов договору складського зберігання зерна за №40 та втратою товару. Рішенням суду майнові вимоги позивача задоволено, видано наказ на примусове виконання рішення.
Згідно із ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно зі ст.124 Конституції України та ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України. Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов»язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання даного виду судових рішень.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.
Однак, зобов'язання, яке у відповідності до ч. 5 ст. 11 ЦК України виникло з судового рішення від 18.01.2011 р у справі №29/212(10), відповідачем виконане не було Примусове виконання судових рішень здійснюється у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Судом не встановлено, та позивачем не доведено, що господарським судом змінювався спосіб і порядок виконання рішення від 18.01.2011 р у справі №29/212(10) шляхом прийняття судом нових заходів для реалізації цього рішення, у зв»язку із неможливістю його виконання у порядку і способом, раніше встановленим.
Укладення сторонами 18.02.2010 року договору купівлі-продажу товару, який був предметом договору №40 складського зберігання , однак був втрачений відповідачем до укладення договору-купівлі продажу, що встановлено судовим рішенням від 18.01.2011 року, яким відшкодовано позивачу за рахунок відповідача збитки у зв»язку із розтратою зерна, видано наказ у справі №29/212(10) на примусове виконання цього рішення ,не змінюють правовідносин сторін, оскільки такі виникли не з порушення зобов»язання відповідачем за договором купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18.02.2010 року, а з примусового виконання рішення суду, яким стягнуто з відповідача на користь позивача відповідну грошову суму, яка станом на момент подання даного позову товариством «Скіфія» на розгляд до суду залишилась непогашеною відповідачем.
За результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні змінених (зменшених) позовних вимог по Заяві Вих.№12/05-1 від 12.05.2011 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та порядок їх виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач несе перед ТзОВ «Скіфія»обов'язок, який виник в силу ч. 5 ст. 11 ЦК України, а тому не несе аналогічного обов'язку перед ТзОВ «Скіфія»з підстав невиконання умов договору купівлі-продажу від 18.02.2010 року.
Вимоги позивача про стягнення пені за невиконання зобов»язань за договором купівлі-продажу стосовно оплати товару, а також вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення відповідачем оплати товару на підставі договору купівлі-продажу №С-18/01-1 від 18 лютого 2010 року безпідставні.
Судові витрати покладаються на позивача.
У зв»язку із наведеним та виходячи із положень ст.ст.66,67 ГПК України, суд не вбачає підстав для задоволення ( повного чи часткового) Заяви позивача про забезпечення позову , в якій позивач просить накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить ДП ДАК «Хліб України»Стрийський КХП №2, а також знаходиться за адресою вул.Болехівська,26 м.Стрий , Львівська область та розрахунковий рахунок №260023187 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570 та інші діючі розрахункові рахунки.
.
Керуючись ст. ст. 1,2, 32,33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
Вирішив:
1. В задоволенні Вимог за Заявою Вих.№12/05-1 від 12.05.2011 року про зміну (зменшення) позовних вимог - відмовити позивачу повністю.
2. Відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В засіданні 31.05.11 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повне рішення ( із врахуванням вихідних днів з 04.06.11 та 05.06.11 р) , складено 07.06.2011 р). .
Суддя