79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.11 Справа№ 25/188
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (м.Черкаси)
до відповідача:Приватного підприємства “Вальдес” (м.Львів)
про:визнання недійсним договору поставки №28/03 від 02.07.2008 року.
Суддя:В.М. Пазичев
При секретарі:І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Не з”явився
від відповідача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 03.11.2010 року
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Полтавської області подано позов Дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Приватного підприємства “Вальдес” про визнання недійсним договору поставки №28/03 від 02.07.2008 року.
Ухвалою від 12.10.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.11.2010 року.
14.12.2010 року за вх.№15356д відповідач подав клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області, оскільки, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців від 16.11.2010 року, місцезнаходженням відповідача -приватного підприємства “Вальдес” з 02.09.2009 року є адреса: 79058, Львівська область, м.Львів, Шевченківський район, вул.Замарстинівська,31-А.
У зв”язку з вищевикладеним, Господарський суд Полтавської області ухвалою від 14.12.2010 року матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Приватного підприємства “Вальдес” про визнання недійсним договору поставки №28/03 від 02.07.2008 року направив до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.01.2011 року. Ухвалою від 06.01.2011 року розгляд справи відкладено до 12.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.
29.12.2010 року за вх.№25614 на адресу суду поступила вимога із Господарського суду Полтавської області про витребування вказаної справи, у зв”язку з оскарженням ДП “Черкаський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” ухвали Господарського суду Полтавської області від 14.12.2010 року по справі №22/116.
Ухвалою від 12.01.2011 року провадження у справі зупинено, у зв”язку з поступленням на адресу суду вимоги із Господарського суду Полтавської області про витребування вказаної справи, у зв”язку з оскарженням ДП “Черкаський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” ухвали Господарського суду Полтавської області від 14.12.2010 року по справі №22/116.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року апеляційну скаргу ДП “Черкаський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.12.2010 року у справі №22/116 залишено без змін.
Ухвалою від 22.04.2011 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 29.04.2011 року. Ухвалою від 29.04.2011 року оголошено перерву до 05.05.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 05.05.2011 року розгляд справи відкладено до 13.05.2011 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 13.05.2011 року розгляд справи відкладено до 25.05.2011 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 25.05.2011 року розгляд справи відкладено до 01.06.2011 року, у зв”язку з неявкою представника позивача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.12.2010 року, про відкладення від 06.01.2011 року, від 05.05.2011 року, від 13.05.2011 року, від 25.05.2011 року, про зупинення провадження у справі від 12.01.2011 року, про поновлення провадження у справі від 22.04.2011 року, про оголошення перерви від 29.04.2011 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 26.05.2011 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.
04.05.2011 року за вх.№9912/11 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
16.05.2011 року за вх.№10785/11 позивач подав клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника позивача.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.12.2010 року, про відкладення від 06.01.2011 року, від 05.05.2011 року, від 13.05.2011 року, від 25.05.2011 року, про зупинення провадження у справі від 12.01.2011 року, про поновлення провадження у справі від 22.04.2011 року, про оголошення перерви від 29.04.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.
29.04.2011 року за вх.№9730/11 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
01.06.2011 року за вх.№12472/11 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника позивача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 01.06.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Позивач у позовній заяві зазначив, що 02 липня 2008 року між Дочірнім підприємством «Черкаський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі - позивач) та Приватним підприємством «Вальдес»(надалі - відповідач) було укладено Договір № 28/03 (надалі - Договір) постачання бітуму БНД 90/130 (надалі - товар).
За твердженням позивача, договір поставки є укладеним виключно в разі досягнення його сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, тобто умов, необхідність яких для договорів поставки встановлена законом, зокрема Господарським кодексом України, а тому, позивач вважає, що Договір поставки № 28/03 від 02.07.2008 року, а також додатки до даного Договору не містять жодних відомостей щодо будь-якого співвідношення товарів, що є істотною умовою договору, згідно з статтею 266 Господарського кодексу України.
На думку позивача, окрім строку дії Договору та загального строку поставки товарів, в Договорі обов'язково має бути визначений строк, з якого вбачається факт врахування сторонами Договору необхідності ритмічного та безперебійного постачання товару.
Позивач стверджує, що Договір містить лише положення про загальний строк відвантаження товарів, який визначається певним періодом з моменту отримання заявки. При цьому, на думку позивача, в Договорі відсутні умови, з яких вбачалося б врахування сторонами необхідності ритмічного та безперебійного постачання таких товарів, з чого, на думку позивача, можна зробити висновок про відсутність в Договорі істотної умови, передбаченої статтею 267 Господарського кодексу України.
Окрім того, позивач вважає, що Договір не містить таких істотних умов, як умови про вимоги до якості товарів, що є, на його думку, обов'язковою умовою, відповідно до статті 268 Господарського кодексу України.
Позивач також стверджує, що Договір не містить положень про номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів, що поставляються за Договором, що, на думку позивача, свідчить про відсутність істотних умов договору.
Позивач у позовній заяві також зазначає, що відсутність істотних умов свідчить про відсутність факту спрямування наміру у сторін на реальне настання правових наслідків, що обумовлені Договором.
Таким чином, позивач просить суд визнати договір поставки № 28/03 від 02.07.2008 року недійсним.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 02.07.2008 року та 21.07.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткові угоди до договору №28/03 про поставку товару у визначених кількостях, необхідних позивачеві, за визначеною ціною.
Відповідач стверджує, що, на виконання умов Договору та Додаткових угод до Договору, відповідачем було здійснено ряд поставок товару, факт отримання якого, за твердженням відповідача, підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинною документацією, зокрема, видатковими накладними, квитанціями про приймання ватажу, податковими накладними.
На думку відповідача, посилання позивача на те, що в Договорі відсутні умови, з яких вбачалося б врахування сторонами ритмічного та безперебійного постачання товару є безпідставними та такими, що спростовуються умовами Договору, оскільки свої зобов'язання за Договором відповідач виконував у відповідності до заявок позивача.
Окрім того, відповідач зазначає, що, відповідно до умов Договору, сторони, з урахуванням принципу свободи договору, згідно ст.ст. 3, 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, визнали асортимент товару та його ціну в момент відвантаження товару за видатковими накладними та Додатковими угодами до Договору, які є невід'ємною частиною договору поставки, що, на думку відповідача, свідчить про погодження сторонами у такий спосіб істотної умови договору як асортимент товару.
Відповідач стверджує, що у п.5.1. Договору вказано норму ДСТУ, а саме - 4058-2001, яка, як зазначає відповідач, зазначена в специфікаціях до Договору, якій і відповідала якість поставленого товару. Окрім того, за твердженням відповідача, у випадку виявлення Покупцем невідповідності якості поставленого товару, п.5.2. Договору передбачає подання Продавцеві претензії, а оскільки такої, як стверджує відповідач, не було, відповідно, якість поставленого товару вважається такою, яка відповідає умовам договору поставки та вимогам Покупця.
Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що між сторонами мав місце судовий спір по справі №32/186, про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі Договору №28/03 від 02.07.2008 року, рішення по якому вступило в законну силу.
Відповідач стверджує, що в межах розгляду справи №32/186, факт дійсності Договору №28/03 від 02.07.2008 року був встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2010 року, залишеним в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що 02.07.2008 року між відповідачем та позивачем був укладений Договір №28/03 поставки бітуму БНД 90/130 за ДСТУ 4044-2001 (надалі -товар).
02.07.2008 року сторони уклали Додаток №1 до договору №28/03, а 21.07.2008 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №28/03 про поставку товару у визначених кількостях, необхідних позивачеві, і за визначеною ціною.
Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
До матеріалів справи було долучено копію рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2010 року у справі №32/186, в якому зазначено, що даним судом розглядалося питання стягнення заборгованості по Договору №28/03 поставки бітуму БНД 90/130 за ДСТУ 4044-2001, укладеного 02 липня 2008 року між Дочірнім підприємством «Черкаський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Приватним підприємством «Вальдес». Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2010 року у справі №32/186 залишене без змін, згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року, а, отже, набрало законної сили.
Відповідно п.3.3 Договору, постачальник здійснює поставку товару партіями в період, який вказаний у специфікації до цього договору тільки при наявності заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийомки товару.
Згідно п.4.2 Договору, кількість партії Товару, який підлягає поставці, вказується в заявці покупця.
Не заслоговує на увагу твердження позивача про те, що в Договорі відсутні умови, з яких би вбачалося врахування сторонами ритмічного та безперебійного постачання товару, оскільки, свої зобов'язання за Договором відповідач виконував у відповідності до заявок позивача, а позивач приймав товар в повному обсязі і проводив оплату за даний товар, що підтверджується вищезазначеним судовим рішенням по справі №32/186. Відповідно до рішення по справі 32/186, встановлено, що на підставі видаткових накладних №21/07-1 від 21.07.2008 року, №22/07-2 від 22.07.2008 року, №22/07-3 від 22.07.2008 року, №29/07-1 від 29.07.2008 року, №12/07-1 від 12.07.2008 року, №17/07-1 від 17.07.2008 року, №12/07-2 від 12.07.2008 року відповідачем було відвантажено позивачу бітум, обумовлений Договором, на загальну суму 5830830,24 грн. Окрім того, дані поставки Товару було визнано позивачем, оскільки, відповідно до судового рішення по справі №32/186, позивач оплатив відповідачу вартість поставленого товару в повному обсязі. Також, судовим рішенням по справі №32/186 встановлено, що позивач визнав заборгованість, яка існувала на момент розгляду даної справи і під-час розгляду даної справи долучив платіжні доручення, які підтвердили розрахунок позивача за поставлений відповідачем товар в повному обсязі.
Згідно ч.2, ч.3, ч.4 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Згідно п. 1.1 Договору №28/03, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити, в порядку та на умовах, визначених цим договором, бітум БНД 90/130 за ДСТУ 4044-2001, кількість якого вказується у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Позивач стверджує, що Договір не містить відомостей щодо співвідношення товарів, однак з таким твердженням позивача не можна погодитися, оскільки, відповідно до п.1.1. Договору вказано один, конкретно визначений вид товару, який повинен відповідати характеристикам - бітум БНД 90/130. Окрім того, рішенням суду по справі №32/186, встановлено, що, згідно договору поставки №28/03 з Додатком №1 від 02.07.2008 року, Додаткової угоди №1 від 21.07.2008 до Договору №28/03 від 02.07.2008 року, відповідач зобов'язувався поставити і передати у власність позивачу бітум БНД 90/130 за ДСТУ 4044-2001 в кількості 770 тон та 1500 тон, а позивач зобов'язався прийняти цей товар та здійснити його оплату, відповідно до умов договору. Таким чином, твердження позивача щодо відсутності у Договорі інформації щодо співвідношення товарів не відповідають дійсності, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів, остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Згідно п.5.1. Договору, якість товару, який поставляється за договором, повинна відповідати нормам ДСТУ 4058-2001, зазначеним у специфікації до договору, що підтверджується паспортом якості, ксерокопією сертифіката відповідності, завіреною печаткою Постачальника.
Позивач стверджує про відсутність у Договорі положень про номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів, що на думку позивача, відповідно до ст. 268 ГК України є порушенням щодо такої істотної умови договору, як вимоги щодо якості товарів. З таким твердженням позивача не можна погодитися, оскільки, вимоги до якості товару як предмету поставки у частині третій ст. 268 ГК України не розглядаються як істотні. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів, остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Таким чином, чинне законодавство України не вимагає обов'язкового внесення до умов договору положень щодо вимог до якості товарів. Окрім того, рішенням по справі №32/186 не встановлено факту звернення позивача до відповідача з претензіями щодо якості поставленого товару. Таким чином, твердження позивача щодо відсутності у договорі норми щодо якості товару, як підставу для визнання недійсним договору поставки №28/03 не відповідає нормам чинного законодавства України та матеріалам справи.
Отже, враховуючи те, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що судовим рішенням по справі №32/86 встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання по договору поставки №28/03, а позивач оплатив вартість поставленого товару і не заявив претензії щодо якості поставленого товару, окрім того, на час розгляду справи №32/186 позивач не заперечував дійсність Договору поставки №28/03, а також виконував покладені на нього Договором обов'язки, не надав належних та допустимих доказів наявності правових підстав, передбаченних чинним законодавством України, щодо присутності ознак недійсності договорів (правочинів), можна зробити висновок про відсутність підстав для визнання договору поставки №28/03 від 02.07.2008 року недійсним.
Відповідно до ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За умовами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Приватного підприємства “Вальдес” про визнання недійсним договору поставки №28/03 від 02.07.2008 року не є обгрунтованим та не підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №237 від 05.10.2010 року на суму 85 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №238 від 05.10.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову - відмовити.
Суддя