79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.05.11 Справа№ 5015/1711/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави: уповноважений орган -Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів.
До відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Львів.
про стягнення 3 094,80 грн.
За участю представників:
Від прокуратури: Яворська Л.Р. -помічник прокурора Залізничного району (посвідчення № 107 від 02.08.2010 року).
Від позивача: ОСОБА_4 -представник (довіреність №1 від 04.01.2011р.).
Від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Прокурор Залізничного району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави: уповноважений орган -Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Львів про стягнення 3 094,80 грн. з яких 2 913,74 грн. основний борг, 28,16 грн. пеня, 118,88 грн. інфляційні нарахування та 34,02 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 31.03.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.04.2011р. Ухвалою суду від 20.04.2010р. розгляд справи відкладено на 18.05.2011р.
Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання 18.05.2011р. не з»явився, вимог ухвал суду від 31.03.2011р. та 20.04.2010р. не виконав. Від відповідача повернулись поштові конверти з ухвалами про відкладення розгляду справи на 18.05.2011р. Ухвали надсилались на адресу: АДРЕСА_2, яка була вказана прокурором у позовній заяві та на адресу: АДРЕСА_1, яка вказана як місцезнаходження відповідача згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2011р.
Слід зазначити, що відповідач за адресою: АДРЕСА_2, отримав ухвалу про порушення провадження у справі від 31.03.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованного поштового відправлення № 79054 0084316 1 від 01.04.2011р. -вручено 06.04.2011р.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).
Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Станом на 18.05.2011р. від відповідача докази витребувані ухвалами суду, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи через канцелярію господарського суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, господарський суд, встановив:
Між Львівським комунальним підприємством “Залізничнетеплоенерго” (енергопостачальна організація) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір від 01.10.2007 року № 504 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір). За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) передбаченими даним договором.
Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.
Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору.
У розділі 3 договору сторони передбачили права та обов'язки покупця.
Так, зокрема, п. 3.2.2. договору передбачено, що покупець зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Порядок обліку теплової енергії визначений у розділі 5 договору, а розділом 6 договору передбачено порядок розрахунків.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць,
Відповідно до пункту 6.3. договору покупець зобов»язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін до 15 числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці. Договірна величина споживання встановлена сторонами у додатку № 1 до цього договору. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться покупцем згідно рахунку енергопостачальної організації на протязі 5 операційних днів з дня надання рахунку. Покупець одержує рахунок у енергопостачальній організації в день надання ним письмового звіту про фактично використану теплову енергію, в терміни обумовлені даним договором. В рахунку вказується оплата покупцем платежу в розрахунковому періоді.
Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Так, пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав повністю, надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.01.2010р. по 01.02.2011р.
Відповідач, в порушення пункту 6.3. договору, повністю не оплатив рахунків за спожиту теплову енергію, відтак основний борг за період з 01.01.2010р. по 01.02.2011р. становить 2 913,74 грн. доказів погашення боргу відповідачем суду не подано.
Позивач за невиконання грошового зобов»язання нарахував відповідачу на підставі ст.625 ЦК України 118,88 грн. інфляційних втрат та 34,02 грн. 3% річних.
Крім того, позивач на підставі п.7.2.3. договору нарахував 28,16 грн. пені.
Відтак заборгованість становить 3 094,80 грн. з яких 2 913,74 грн. основний борг, 28,16 грн. пеня, 118,88 грн. інфляційні нарахування та 34,02 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно актів № 228 від 22.10.2009р та № 223 від 08.10.2010р. почато опалювальні сезони 2009-2010р.р. та 2010-2011р.р.
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами реалізації теплової енергії, рахунками, які надсилались відповідачу.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач повністю не оплатив спожиті послуги в строки передачені п.6.3. договору.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З вищенаведеного, випливає вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді за період з 01.01.2010р. по 01.02.2011р. в сумі 2 913,74 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 118,88 грн. та три проценти річних на загальну суму 34,02 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п.7.2.3. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію покупець несе відповідальність - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 28,16 грн. пені.
Суд, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, оглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально обґрунтований та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути їх в дохід Державного бюджету України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627-629 ЦК України, ст. 174, 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а, код ЄДРПОУ 20784943) 2 913,74 грн. основного боргу, 28,16 грн. пені, 118,88 грн. інфляційних втрат, 34,02 грн. 3% річних.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати у відповідності до ст.. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя