79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.11 Справа№ 23/198
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Державного підприємства (надалі -ДП) «Львівське будівельно-монтажне управління», м. Львів,
до відповідача ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів,
про стягнення 35306 грн.
За участю представників:
від прокуратури - Майорчак Р.М.,
від позивача - Рянкель С.І. - представник,
від відповідача -Гарасимчук А.І. -нач. відділу, Жовтанецький В.М. - представник,
Суть спору: Військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся з позовом до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі ДП «Львівське будівельно-монтажне управління», м. Львів, про стягнення з Виробничого підприємства «Львівська дистанція колії», м. Львів, 35306 грн. заподіяної шкоди. Позовні вимоги мотивовані нормами тим, що відповідачем при здійсненні земляних робіт пошкоджено два силових кабелі позивача, чим заподіяно шкоду в розмірі 35306 грн..
За клопотанням прокуратури та позивача ухвалою суду від 13.01.2011 р. замінено неналежного відповідача Виробниче підприємство «Львівська дистанція колії»на належного -Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця».
Представники позивача та прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
Представники відповідача у судових засіданнях проти позову заперечили, посилаючись на те, що відповідач не знав та не міг знати про знаходження на його земельній ділянці силових кабелів позивача, оскільки той його про це ніколи не повідомляв.
Розгляд справи відкладався з підстав, вказаних у наявних в матеріалах справи ухвалах суду. У судових засіданнях за клопотанням представників сторін оголошувались перерви.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до норм ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Відтак, необхідними умовами відшкодування шкоди у цих випадках є наявність протиправної поведінки, наявність шкоди, наявність причинно-наслідкового зв»язку між ними та наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідач стверджує, що він не знав і не міг знати про те, що по території вантажного двору на станції Скнилів (м. Львів, вул. Авіаційна, 7) прокладено два електричних кабелі, за допомогою яких постачається електрична енергія позивачу. Вказані кабелі прокладено позивачем з порушенням вимог законодавства України та колишнього СРСР. Зокрема, не встановлено охоронних зон електричних мереж, не відведено земельної ділянки для прокладання електричних мереж, не повідомлено землекористувача про прокладання кабелів. Згадані кабелі не позначені на жодних планшетних планах ПАТ «Львівобленерго». Вказані доводи відповідача позивачем не спростовано. Згідно з п.п. 1, 2 Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 Вольт, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1984 р. № 255, які діяли на час затвердження технічних умов на прокладання вищезгаданих кабелів (29.06.85 р.), а також згідно з п.п. Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. № 209, електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать. Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи: відводяться земельні ділянки; встановлюються охоронні зони; визначаються мінімально допустимі відстані; прокладаються просіки у лісових, садових, паркових та інших багаторічних насадженнях. Відповідно до п. 1 Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 Вольт, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1984 р. № 255, охорона електричних мереж мала здійснюватись підприємствами (організаціями) у віданні яких знаходились ці електричні мережі. Позивач стверджує, що пошкоджені електрокабелі було прокладено не раніше 1985 р., оскільки згідно з листом відповідача від 29.06.85 р. саме тоді проходило затвердження технічних умов на електропостачання в/ч 11846, правонаступником якої є позивач. Проте докази відведення у встановленому законом порядку земельної ділянки для прокладення електрокабелів, а також докази встановлення відповідних охоронних зон цих кабелів, визначення мінімально допустимих відстаней у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані. Відповідач стверджує, що вищезгадані електрокабелі прокладено позивачем самовільно, без повідомлення відповідача з порушенням технічних умов, які погоджені відповідачем листом від 29.06.85 р. № ЭЭ-18-1/1. Відповідач погоджував технічні умови на видачу додаткової потужності від його власної підстанції. Тоді як позивач при прокладанні електрокабеля підстанцію відповідача не використав. Лист відповідача № ЭЭ-18-1/1 не може вважатись доказом того, що ДТГО «Львівська залізниця»було відомо про проходження електрокабелів, які забезпечують електроенергією позивача. Відповідач погодив лише технічні умови електрозабезпечення. Докази, які б засвідчували виконання позивачем робіт відповідно до вищезгаданих технічних умов, повідомлення про завершення робіт відповідача та про прийняття їх встановленими законодавством особами у експлуатацію в матеріалах справи відсутні і позивачем суду не надані. З листа ПАТ «Львівобленерго»№ 112-3484 від 17.05.2011 р. вбачається, що на планшетах підземних ліній ПАТ «Львівобленерго»підземні кабельні лінії на території вантажного двору ст. Скнилів (м. Львів, вул. Авіаційна, 7) не позначені, оскільки вони є абонентськими. ПАТ «Львівобленерго»не володіє інформацією про погодження розташування підземних електричних мереж на території вантажного двору на ст. Скнилів (вул. Авіаційна, 7) з користувачем земельної ділянки -ДТГО «Львівська залізниця». Відтак, навіть у енергопідприємства станом на 2011 р. відсутня офіційна документація, яка стосується прокладання спірних кабелів на землях, що використовуються відповідачем.
З огляду на вищевикладене, за відсутності доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача, про прокладання позивачем вищезгаданих кабелів з дотриманням вимог діючого законодавства, а відтак і доказів, які б свідчили про відсутність вини позивача у заподіянні йому шкоди, підстави для задоволення позову відсутні. При цьому суд виходить також і з того, що згідно з ч. 1 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Згідно з ч. 3 ст. 24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.
Суддя Бортник О.Ю.
Повне рішення складено 06.06.2011 р.