79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.06.11 Справа№ 5015/2908/11
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Приватного акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (м.Київ)
до відповідача:Приватного підприємства “Західкомплект” (с.Солонка Пустомитівського району)
про:стягнення заборгованості в розмірі 2 127,46 грн.
Суддя:В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 01.04.2011 року
від відповідача:Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (м.Київ) до Приватного підприємства “Західкомплект” (с.Солонка Пустомитівського району) про стягнення заборгованості в розмірі 2 127,46 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.05.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.06.2011 року.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.05.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.05.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив.
06.06.2011 року за вх.№12674/11 відповідач подав відзив на позов, згідно якого визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 2 021,36 грн. та просить суд розглядати справу за наявними в справі матеріалами у відсутності повноважного представника відповідача.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.06.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Між Львівським Дочірнім підприємством “Фарлеп” (надалі -позивач) та Приватним підприємством “Західкомплект” (надалі -відповідач) були укладені однорідні договори про надання телекомунікаційних послуг №06080810008 від 08.08.2006 року та №06072010001 від 20.07.2006 року (надалі -Договір).
Згідно умов Договору, відповідач прийняв на себе зобов”язання своєчасно оплачувати вартість спожитих телекомунікаційних послуг (п.4.6 Договору).
Обов”язок боржника своєчасно оплачувати послуги зв”язку також передбачено чинними законодавчими актами України. Зокрема, ст.33 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року №1280-ІV, п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року.
Після реорганізації у 2008 році Львівського ДП “Фарлеп” шляхом приєднання його до ПрАТ “Фарлеп-Інвест”, ПрАТ “Фарлеп-Інфест” (надалі -позивач) виступає правонаступником Львівського ДП “Фарлеп” у повному обсязі.
В результаті невиконання відповідачем своїх договірних зобов”язань по оплаті послуг зв”язку виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.11.2010 року по 01.04.2011 року, яка, станом на 01.04.2011 року, становить -2 021,36 грн.
Сума заборгованості та порядок її виникнення підтверджується рахунками, що долучені до матеріалів справи.
Окрім того, відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Пункт 2 ст.36 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року №1280-IV та п.5.3.2 Договору, передбачено сплату пені, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача станом на 01.04.2011 року становить 2 127,46 грн., в тому числі: основний борг -2 021,36 грн., індекс інфляції -70,26 грн., пеня за період з 21.10.2010 року по 20.03.2011 року -35,84 грн.
06.06.2011 року за вх.№12674/11 відповідач подав відзив на позов, згідно якого визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 2 021,36 грн. та просить суд розглядати справу за наявними в справі матеріалами у відсутності повноважного представника відповідача.
На момент розгляду справи відповідач заборгованість перед позивачем визнав, однак, докази погашення боргу суду не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, заборгованість перед позивачем визнав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (м.Київ) до Приватного підприємства “Західкомплект” (с.Солонка Пустомитівського району) про стягнення заборгованості в розмірі 2 127,46 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №307774 від 18.04.2011 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №308440 від 20.04.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути із Приватного підприємства “Західкомплект” (Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул.Стуса, буд.6; код ЄДРПОУ 30730241, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (01011, м.Київ, провулок Котузова,3, код ЄДРПОУ 19199961, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) - 2 127 (дві тисячі сто двадцять сім) грн. 46 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя