91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
06.06.11 Справа № 16/67/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс -2000", м. Дружківка Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьсхіденергосервіс", м. Брянка Луганської області
про стягнення 29403грн. 03 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача -представник не прибув,
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 24169 грн. 26 коп., фінансових санкцій у сумі 5233 грн. 77 коп. на підставі договору купівлі -продажу від 05.01.2009 №004/01.
Представники сторін не прибули у судове засідання.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином: копія позову, ухвали суду по справі надіслані за належною адресою, вказаною в довідці держреєстратора в Луганській області. Про причини відсутності у судових засіданнях під час слухання справи відповідач суд не повідомив. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 05.01.2009 №004/01 (з додатком від 04.01.10 про пролонгацію договору), на підставі якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар -продукцію технологічного призначення - за ціною, у кількості та в асортименті, вказаних у договорі за домовленістю сторін, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених даним договором, - з кінцевим строком оплати протягом 5 календарних днів з дня поставки продукції у розмірі 50% вартості поставленої продукції (пункт 4.1 договору), сплативши передоплату у розмірі 50%.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.655 ЦК України).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 41169,26грн., а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що підтверджено видатковими накладними (а.с.12-19).
Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору у зв'язку з неповною оплатою поставленого товару, і просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 24169,26грн., який утворився станом на 31.12.10.
Крім того, за несвоєчасну оплату товару позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3208,22грн. за період з 22.06.10 по 03.03.11, інфляційних нарахувань в сумі 1191,17грн. за період з січня 2010 року по січень 2011 року (включно) та 3% річних в сумі 834,38грн. за період з 02.03.10 по 03.03.11.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений договором строк. Договором купівлі-продажу від 05.01.2009 №004/01, укладеним сторонами по справі, встановлено, що покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 5 календарних днів з дня поставки продукції у розмірі 50% вартості поставленої продукції (пункт 4.1 договору), сплативши передоплату у розмірі 50%.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором купівлі-продажу від 05.01.2009 №004/01, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов'язань по сплаті вартості поставленої продукції. Позивач поставив відповідачу товар на суму 41169,26грн. та належним чином довів суду факт поставки на вказану суму грошей. Таким чином, позивач виконав свої обов'язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.
Статті 655-693 ЦК України зобов'язують відповідача виконати обов'язок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону та умов договору.
Відповідач не виконав свої обов'язки перед позивачем по оплаті за поставлений товар за договором купівлі-продажу від 05.01.2009 №004/01 повністю, а саме: не сплачена вартість отриманого товару на суму 24169,26грн. Таким чином, сума боргу складає 24169,26грн. та підлягає стягненню у повному обсязі.
Згідно ст.625 ЦК України боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (позивача) зобов'язаний сплатити інфляційні витрати та відсотки за весь час прострочки. Так, період та суму простроченого грошового зобов'язання кредитор (позивач) зобов'язаний довести суду у встановленому законом порядку (ст.ст.33,34 ГПК України).
Позов в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних слід залишити без задоволення, оскільки позивачем не надано доказів в порядку ст.ст.33,34 ГПК України на підтвердження правильності виконаного розрахунку вказаних вимог. А саме: з тексту позовної заяви вбачається, що станом на 31.12.10 за відповідачем утворився борг в сумі 24169,26грн., що є рештою від суми поставленої продукції -41169,26грн. Тобто, відповідачем частково погашений борг, але позивач не підтвердив належним чином: коли і за якими документами та на які суми були здійснені відповідачем платежі. Адже час прострочення сплати частини боргу, за який відповідач зобов'язаний сплатити інфляційні нарахування та 3% річних, повинно розраховувати з урахуванням сплачених боржником сум.
В розрахунку позову (а.с.24) позивач зазначає, що інфляційні нарахування складають 1191,17грн. за період з січня 2010 по січень 2011 року з суми боргу 24169,26грн. За яких підстав позивач визначив саме такий період - в розрахунку та в позовній заяві не вказано і відповідних доказів в підтвердження не надано.
В цьому ж розрахунку позивач вказує, що 3% річних слід розраховувати по сумі боргу за кожною накладною окремо, починаючи з 02.03.10 по 03.03.11. Досліджуючи дану частину розрахунку, наявний висновок про часткову оплату відповідачем кожної накладної протягом 2010 року, але доказів в підтвердження такого розрахування не надано.
В тексті позовної заяви та в розрахунку позовних вимог (а.с.24) позивач не вказав даних про суму часткової оплати, строк оплати і за якими документами здійснені часткові платежі, в підтвердження таких обставин не надав до справи доказів.
Отже розрахунок інфляційних витрат та 3% річних є немотивованим та не підтвердженим належними доказами, у зв'язку з чим вказані вимоги слід залишити без задоволення.
Позов в частині заявленої до стягнення пені слід залишити без задоволення, оскільки договором купівлі-продажу від 05.01.2009 №004/01, укладеним сторонами по справі, не встановлено розміру, періоду та порядку нарахування неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань. Слід вказати, що ст.230-232 ГК України та ст.549 ЦК України мають бути застосовані в спірних правовідносинах у разі визначення сторонами в договорі вказаних положень (порядку, розміру та періоду неустойки), адже закон таких положень не встановлює, а лише надає право кредиторові, та зобов'язує боржника сплатити неустойку у разі порушення зобов'язань на умовах, визначених у договорі.
За таких підстав з відповідача слід стягнути борг в сумі 24169,26грн. на підставі договору купівлі -продажу від 05.01.2009 №004/01, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і не спростовано відповідачем. В решті вимог слід відмовити у зв'язку з безпідставністю та відсутністю доказів.
При зверненні з даним позовом до суду позивач невірно визначив розмір позову, вказавши 31903,03грн., зарахувуючи витрати на послуги адвоката (2500грн.) до позовних вимог. Між тим, витрати на послуги адвоката по справі є судовими витратами. Отже, надмірно сплачене державне мито в сумі 25грн. за платіжним дорученням від 02.03.11 №305 на суму 319,03грн. підлягає поверненню з державного бюджету на підставі даного рішення, скріпленого гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Судові витрати в частині витрат на послуги адвоката в сумі 2500грн. підлягають до часткового відшкодування відповідачем, а саме: з договору на інформаційне-правове обслуговування від 25.01.11 №2501, укладеного між позивачем та адвокатом, а також з акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.03.11 (а.с.26-28) вбачається, що послуги адвоката саме за даним спором дорівнюють 1700грн.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати -державне мито в сумі 294,03грн., витрати на послуги адвоката в сумі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. - слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст.ст.526,629,655-693 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьсхіденергосервіс", м. Брянка Луганської області, вул.. ім.. Щетиніна, 12, ід. Код 34970433 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс -2000", м. Дружківка Донецької області, вул.. ім.. Салтикова, 11, ід. Код 34247003 суму боргу у розмірі 24169,26грн., витрати по держмиту у сумі 241,69грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 193,99грн., витрати на послуги адвоката в сумі 1397,40грн. Видати наказ.
3. В решті вимог відмовити.
4. Надмірно сплачене Товариством з обмеженою відповідальністю "Метекс -2000", м. Дружківка Донецької області, вул.. ім.. Салтикова, 11, ід. Код 34247003 державне мито в сумі 25грн. за платіжним дорученням від 02.03.11 №305 на суму 319,03грн. повернути з державного бюджету на підставі даного рішення, скріпленого гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Рішення підписане 08.06.11
Суддя Р. Шеліхіна