01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"06" червня 2011 р. Справа № 17/023-11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Богуслав керамік”
про вилучення предмету лізингу та стягнення 25 918,77грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. від 10.01.2011р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” (далі -позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Богуслав керамік” (далі -відповідач) про вилучення у відповідача автомобіля Citroen C4, який був переданий в лізинг відповідачу згідно акту приймання-передачі від 10.08.2006р. на підставі договору фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., державний реєстраційний номер АА 1285 ВО, та являється власністю позивача та стягнення 25 918,77грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., з яких: 23 820,91грн. боргу по простроченим лізинговим платежам, 1 536,34грн. пені, 174,31грн. інфляційних втрат та 387,21грн. 3 % річних. Також позивачем в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заявлено клопотання про заборону відповідачу користуватися власністю позивача, а саме: автомобілем Сitroen C4, державний реєстраційний номер АА 1285 ВО.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2011р. порушено провадження у справі № 17/023-11, розгляд справи призначено на 01.04.2011р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 01.04.2011р. та 22.04.2011р. розгляд справи відкладено на 22.04.2011р. та 13.05.2011р. відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2011р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду справи № 17/023-11 до 06.06.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2011р. розгляд справи відкладено на 06.06.2011р.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Згідно п. 3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 02-5/611 від 23.08.1994р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В судовому засіданні 06.06.2011р. суд, розглянувши клопотання позивача про заборону відповідачу користуватися власністю позивача, а саме: автомобілем Сitroen C4, державний реєстраційний номер АА 1285 ВО, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.
У судовому засіданні 06.06.2011р. представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання 01.04.2011р., 22.04.2011р., 13.05.2011р. та 06.06.2011р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
02.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Богуслав керамік” (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 13, за умовами якого лізингодавець зобов'язався надати лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору) -далі -„майно” або „предмет лізингу” для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів, а лізингоодержувач -прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.4. договору майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору. Продавцем (постачальником) майна, зазначеного в специфікації (Додаток № 2 до договору) є підприємство з іноземними інвестиціями Автомобільне товариство „Автоінвестрой”.
Строк, на який майно передається лізингоодержувачу у володіння та користування, становить 60 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно з пунктом 4.3. договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договором. В разі дострокового розірвання договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та в інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти майно у лізингоодержувача (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Пунктами 3.1., 3.1.1., 3.1.2., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5.1., 3.5. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пункту 3.5. договору. Лізингові платежі включають: 3.1.1. винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, зазначеного в пункті 3.5. договору. Платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна. Загальна вартість майна на момент укладення договору складає 117 178грн. з ПДВ. Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за договором складає 51 577,16грн. без ПДВ. Лізингоодержувач в термін до 05.08.2006р. включно зобов'язаний сплатити авансовий лізинговий платіж, який складається з відшкодування (компенсації) частини вартості майна на суму 29 574,57грн. з ПДВ. Усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Лізингоодержувач здійснює платежі за договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.
Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.5. договору передача майна лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається у строк до 10 серпня 2006 року, але не раніше дати фактичного отримання майна у продавця, та лише після надання лізингоодержувачем документів лізингодавцю, що підтверджують виконання лізингоодержувачем пунктів 7.1. та 7.8. договору, за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20. Лізингоодержувач зобов'язаний в присутності лізингодавця перевірити якість, комплектність та відповідність майна умовам договору (в т.ч. відповідність майна встановленим лізингоодержувачем умовам та специфікаціям), що підтверджується в акті приймання-передачі майна. Приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін. У випадку дострокового припинення договору, якщо інше не передбачено угодою сторін лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізинодавцеві майно в тому стані, в якому він його одержав з урахуванням нормального зносу, який виник в період дії договору. В разі необхідності на вимогу лізингодавця, лізингоодержувач за власний рахунок відновлює майно до стану, в якому воно було отримано лізингоодержувачем.
Відповідно до п.п. 10.1., 10.1.1., 10.1.2., 10.1.3., 10.1.4., 10.1.5., 10.2. договору лізингодавець має право вилучити майно в таких випадках: - лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору); - лізингоодержувач використовує майно не у відповідності до умов договору або його призначення; - якщо лізингоодержувач порушує пункти 5.3., 5.5. договору; - якщо лізингоодержувач не виконує умов гарантії на майно, не підтримує майно в справному стані (в т.ч. не проводить капітальний ремонт майна в разі, якщо такий ремонт потрібен), що погіршує технічний стан майна; - якщо лізингоодержувач порушує умови розділу 7 договору. У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених у пунктах 10.1.1.-10.1.5. договору, лізингодавець направляє лізингодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом 7 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.
Пунктами 16.3., 16.3.2., 16.6., 16.7. договору сторонами погоджено, що на вимогу лізингодавця договір може бути розірваний у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). У випадку розірвання (дострокового припинення) договору з причин зазначених у договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У разі припинення або розірвання договору, за рахунок лізингоодержувача здійснюється всі витрати, пов'язані в т.ч. з вилученням майна на підставі пунктів 10.1, 10.2. договору.
Договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 18.1. договору).
02.08.2006р. сторонами погоджено графік сплати платежів (а.с. 19 на звороті - 20).
02.08.2006р. сторонами погоджено специфікацію від 02.08.2006р. (а.с. 20 на звороті), якою визначено, що предметом лізингу є: автомобіль Citroen C4, комплектація VTR, колір: чорний, додаткове обладнання: шкіряне оздоблення рульового колеса, легкосплавні диски, вартістю 117 178грн. з ПДВ.
10.08.2006р. на виконання п. 1.1. договору фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р. позивач передав відповідачу автомобіль Citroen C4, № кузова VFL7ANFUF74493301, № двигуна 10FX6Q2978152, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом приймання-передачі від 10.06.2008р. (а.с. 23).
21.10.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 13, за умовами якої сторони домовились п. 3.3. договору викласти в наступній редакції: „Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за договором складає 51 793,70грн. без ПДВ, при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням умов пункту 3.5. договору” та погодженого графіку сплати лізингових платежів.
08.09.2010р. позивач, на підставі п.п. 10.1., 10.1.1., 10.1.2., 10.1.3., 10.1.4., 10.2., 16.3., 16.3.2. договору фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору № 4703 від 07.09.2010р. (а.с. 25), що підтверджується фіскальним чеком № 8994 від 08.09.2010р. та описом вкладення у цінний лист від 08.09.2010р. (а.с. 26), згідно якого останній повідомив відповідача про розірвання договору та просив останнього у 7 денний термін повернути спірний предмет лізингу. Вказане повідомлення залишене відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктами 16.3., 16.3.2., 16.6., 16.7. договору сторонами погоджено, що на вимогу лізингодавця договір може бути розірваний у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).
Частиною першою статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Суд встановив, що на момент судового розгляду справи договір фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р. є розірваним, на момент судового розгляду справи відповідач позивачу спірний предмет лізингу не повернув.
Крім того, судом встановлено, що позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача 23 820,91грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, яка виникла за період з лютого 2010р. по лютий 2011р. згідно уточненого сторонами графіку сплати лізингових платежів (а.с. 22). Водночас як вбачається з банківських виписок (а.с. 68-77) відповідачем після звернення позивача з вимогою до суду (22.03.2011р.) сплачено на рахунок позивача 23 820,92грн., внаслідок чого на момент судового розгляду справи у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість зі сплати боргу по простроченим лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., яка виникла за період з лютого 2010р. по лютий 2011р.
Предметом позову є вимоги про вилучення у відповідача автомобіля Citroen C4, який був переданий в лізинг відповідачу згідно акту приймання-передачі від 10.08.2006р. на підставі договору фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., державний реєстраційний номер АА 1285 ВО та являється власністю позивача та стягнення 25 918,77грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., з яких: 23 820,91грн. боргу по простроченим лізинговим платежам, який виник за період з лютого 2010р. по лютий 2011р., 1 536,34грн. пені, 174,31грн. інфляційних втрат та 387,21грн. 3 % річних.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з фінансового лізингу.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” (далі -Закон) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі (ч. 2 ст. 11 Закону).
Частиною першою ст. 16 Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив, що у зв'язку з тим, що відповідач не сплатив черговий лізинговий платіж та прострочив сплату більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів 08.09.2010р. позивач, на підставі п.п. 10.1., 10.1.1., 10.1.2., 10.1.3., 10.1.4., 10.2., 16.3., 16.3.2. договору фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору № 4703 від 07.09.2010р. (а.с. 25), що підтверджується фіскальним чеком № 8994 від 08.09.2010р. та описом вкладення у цінний лист від 08.09.2010р. (а.с. 26), згідно якого останній повідомив відповідача про розірвання договору та просив останнього у 7 денний термін повернути спірний предмет лізингу, відповідач вказану вимогу не задовольнив, предмет лізингу не повернув; на момент судового розгляду справи договір фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р. є розірваним, спірний предмет лізингу відповідач, в порушення п. 10.2. договору фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., позивачу не повернув.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про вилучення у відповідача автомобіля Citroen C4, який був переданий в лізинг відповідачу згідно акту приймання-передачі від 10.08.2006р. на підставі договору фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., державний реєстраційний номер АА 1285 ВО та являється власністю позивача є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2010р. у справі № 15/196.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем, за період з 05.02.2010р. по 15.02.2011р. нарахована пеня в сумі 1 536,34грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.7. договору сторін погоджено, що за порушення обов'язку зі сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та інших платежів, передбачених договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 11), суд обмежив період її нарахування шістьмома місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 05.02.2010р. по 15.02.2011р. становить загалом 1 567,87грн., зокрема: 193,43грн. за період з 05.02.2010р. по 05.08.2010р.; 184,58грн. за період з 05.03.2010р. по 05.09.2010р.; 175,94грн. за період з 05.04.2010р. по 05.10.2010р.; 166,50грн. за період з 05.05.2010р. по 05.11.2010р.; 156,56грн. за період з 05.06.2010р. по 05.12.2010р.; 149,64грн. за період з 05.07.2010р. по 05.01.2011р.; 145,89грн. за період з 05.08.2010р. по 05.02.2011р.; 125,17грн. за період з 05.09.2010р. по 15.02.2011р.; 100,89грн. за період з 05.10.2010р. по 15.02.2011р., 76,90грн. за період з 05.11.2010р. по 15.02.2011р., 53,77грн. за період з 05.12.2010р. по 15.02.2011р., 30,66грн. за період з 05.01.2011р. по 15.02.2011р., 7,94грн. за період з 05.02.2011р. по 15.02.2011р. Відтак, вимога про стягнення 1 536,34грн. пені підлягає задоволенню у розмірі 1 536,34грн. пені, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., позивачем за період з 05.02.2010р. по 15.02.2011р. також нараховано 174,31грн. інфляційних втрат та 387,21грн. 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 05.02.2010р. по 15.02.2011р. складає 391,86грн. 3 % річних. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 387,21грн. 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі 387,21грн. 3 % річних.
Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін” № 265 від 27.07.2007р. розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.
Враховуючи положення вищезазначених норм, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2010р. по 31.01.2011р. складає 942,51грн. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 174,31грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 174,31грн. інфляційних втрат.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про вилучення у відповідача автомобіля Citroen C4, який був переданий в лізинг відповідачу згідно акту приймання-передачі від 10.08.2006р. на підставі договору фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., державний реєстраційний номер АА 1285 ВО та являється власністю позивача та стягнення 1 536,34грн. пені, 174,31грн. інфляційних втрат та 387,21грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Водночас як вбачається з банківських виписок (а.с. 68-77) відповідачем після звернення позивача з вимогою до суду (22.03.2011р.), сплачено на рахунок позивача 23 820,92грн. в погашення боргу по простроченим лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., внаслідок чого на момент судового розгляду справи у відповідача перед позивачем відсутній борг по простроченим лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № 13 від 02.08.2006р., який виник за період з лютого 2010р. по лютий 2011р.
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У зв'язку з тим, що після звернення з вимогою до суду (22.03.2011р.) відповідач погасив 23 820,91грн. боргу по простроченим лізинговим платежам, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Богуслав керамік” (09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Богуславка, 119; код ЄДРПОУ 32167927) 23 820 (двадцяти трьох тисяч вісімсот двадцяти гривень) 91 коп. боргу по простроченим лізинговим платежам припинити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю „Богуслав керамік” (09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Богуславка, 119; код ЄДРПОУ 32167927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” (04073, м. Київ, Оболонський р-н., провулок Балтійський, буд. 20; код ЄДРПОУ 33635277) автомобіль Citroen C4, державний реєстраційний номер АА 1285 ВО, № кузова VF7LANFUF74493301, № двигуна 10FX6Q2978152.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Богуслав керамік” (09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Богуславка, 119; код ЄДРПОУ 32167927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” (04073, м. Київ, Оболонський р-н., провулок Балтійський, буд. 20; код ЄДРПОУ 33635277) 1 536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість гривень) 34 коп. пені, 174 (сто сімдесят чотири гривні) 31 коп. інфляційних втрат, 387 (триста вісімдесят сім гривень) 21 коп. 3 % річних, 1 430 (одну тисячу чотириста тридцять гривень) 97 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Горбасенко П.В.
Повне рішення складено: 09.06.2011р.