01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" травня 2011 р. Справа № 25/011-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», м. Київ
до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., м. Бориспіль
про визнання пункту 10.1. Договору поставки від 28.04.2010 № 02.2-14/4.3-18 недійсним
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1. (довіреність від 12.05.2011 № 35-30-28);
від відповідача -ОСОБА_2. (довіреність від 01.04.2011 № 207).
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»(далі -Позивач) до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі -Відповідач) про визнання пункту 10.1. Договору поставки від 28.04.2010 № 02.2-14/4.3-18 недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт договору суперечить чинному законодавству, оскільки передбачає сплату пені за несвоєчасне виконання не грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2011 порушено провадження у справі № 25/011-11 та призначено її до розгляду на 28.04.2011.
28.04.2011 через канцелярію господарського суду Київської області Відповідачем подано клопотання від 22.04.2011 № 35-22/3-96 про перенесення розгляду справи у зв'язку з неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів.
У судовому засіданні 28.04.2011 представником Позивача надано представнику Відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів.
28.04.2011 в засіданні оголошено перерву до 17.05.2011.
17.05.2011 в засіданні оголошено перерву до 31.05.2011.
17.05.2011 через канцелярію господарського суду Київської області надійшов відзив на позов від 13.05.2011 № 35-22/3-105, в якому позовні вимоги заперечуються в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві.
30.05.2011 за № 35-22/3-135 через канцелярію господарського суду Київської області Відповідачем подано Доповнення до відзиву від 13.05.2011 № 35-22/3-105, яке долучено до матеріалів справи (копію надано представнику Позивача).
У судовому засіданні 31.05.2011 представником Позивача подано доповнену позовну заяву від 30.05.2011 № 265 та клопотання про покладання на Відповідача відшкодування послуг адвоката від 31.05.2011 № 266, які долучено до матеріалів справи (копію надано представнику Відповідача).
У судових засіданнях 28.04.2011, 17.05.2011, 31.05.2011 представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, представник Відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»укладено Договір поставки від 28.04.2010 № 02.2-14/4.3-18 (далі -Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник (Позивач) постачає продукти нафтоперероблення рідки (бензини, паливо дизельне), а саме: Бензин марки А-95 у кількості 60 тон, Паливо дизельне Л-0,20-62 у кількості 400 тон, а Замовник (Відповідач) приймає та оплачує.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що ціна товару за Договором включає в себе ціну товару, вартість всіх затрат з транспортування товару Постачальником до місця передачі товару Постачальником Замовнику та становить на Бензин марки А-95 у кількості 60 тон -552 600,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 92 100,00 грн., за Паливо дизельне Л-0,20-62 у кількості 400 тон -3 000 000,00 грн., ПДВ 20% - 500 000,грн. Разом ціна Договору становить 3 552 600,00 грн. включаючи ПДВ 20% - 592 100,00 грн.
Згідно з пунктом 4.1. Договору товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками Замовника (Відповідача).
Спірним пунктом 10.1 Договору встановлено, що у разі порушення термінів поставки Товару, зазначених у Договорі, Постачальник (Позивач) сплачує Замовнику (Відповідачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від ціни Договору, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту виконання Постачальником зобов'язання за Договором.
Визнання недійсним пункту 10.1. Договору Позивач обґрунтовує наступним.
Спірним пунктом Договору передбачено стягнення пені за несвоєчасну поставку товару, що суперечить, на думку Позивача, частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України, яка визначає пеню як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми грошового зобов'язання та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якою передбачено, що пеню сплачують платники коштів за прострочення платежу. Позивач вважає, що вказані положення законодавства передбачають, що пенею може забезпечуватися виконання виключно грошового зобов'язання, зазначені положення є імперативними та не можуть бути змінені за волею сторін, а тому відповідальність за неналежне виконання зобов'язань з поставки товару не може застосовуватися у вигляді нарахування пені.
Крім того, Позивачем зазначається, що відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання є штрафом.
Також, у позовній заяві йдеться про те, що про невідповідність спірного пункту Договору чинному законодавству Позивач наполягав при підписанні Договору.
У доповнення до вказаних підстав невідповідності законодавству спірного пункту Договору, що вказані у позовній заяві, представник Позивача у виступах в судових засіданнях обґрунтовує позовну вимогу також невідповідністю спірного пункту 10.1. Договору типовому договору, який має застосовуватись Відповідачем, зміною умов спірного пункту в інших аналогічних договорах, що укладені Відповідачем, незаконністю визначення розміру пені подвійною ставкою Національного банку України та незаконністю визначення розміру пені від загальної ціни договору, а не від ціни непоставленої партії товару.
У судовому засіданні 31.05.2011 представником Позивача подано доповнену позовну заяву від 30.05.2011 № 265, якою, як в ній зазначає Позивач, він доповнює та уточнює свої позовні вимоги та просить прийняти доповнену позовну заяву до справи та розглянути її по суті разом з первісною позовною заявою. У вказаній заяві зазначаються вищевказані обставини, що не були письмово заявлені Позивачем до початку розгляду справи по суті 17.05.2011 (у судовому засіданні 28.04.2011 розгляд даної справи по суті не розпочинався через задоволення судом клопотання Відповідача про перенесення розгляду справи у зв'язку з неотриманням ним копії позовної заяви і доданих до неї документів), однак у ході судового розгляду обговорювались представниками сторін. У вказаній письмовій заяві Позивачем наведені доводи, якими він обґрунтовує вищезазначені обставини (міститься в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що відповідно до частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також з огляду на те, що за приписами частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України за недостатності поданих сторонами доказів господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, суд з'ясовував усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду для встановлення того, чи є підстави для визнання спірного пункту 10.1. Договору недійсним (враховуючи позицію, викладену в листі Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").
З огляду на усі обставини справи, у ході розгляду справи господарським судом з'ясовувалися наступні питання:
1) чи відповідає чинному законодавству пункт 10.1. Договору в частині встановлення пені за несвоєчасне виконання не грошового зобов'язання;
2) чи відповідає чинному законодавству пункт 10.1. Договору в частині визначення розміру пені подвійною ставкою Національного банку України;
3) чи відповідає чинному законодавству пункт 10.1. Договору в частині визначення розміру пені від загальної ціни договору, а не від ціни непоставленої партії товару;
4) чи належним чином сторони погодили умови спірного пункту Договору при укладанні Договору;
5) чи має право Відповідач укладати аналогічні договори з по-різному визначеною умовою, що увійшла до спірного пункту 10.1. Договору.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Невиконання належним чином зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Таким чином, Господарський кодекс України не забороняє сторонам у договорі визначити відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання будь-якого (не лише грошового) зобов'язання в натурі, крім того, зазначеною статтею встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій й передбачено можливість обрання їх розміру сторонами договору.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до пункту статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором.
Зважаючи на викладене, підставою господарсько-правової відповідальності за договором поставки є, зокрема, порушення постачальником встановлених строків передачі товару.
З урахуванням наведеного, учасниками господарських відносин у господарському договорі може бути передбачено стягнення пені у разі порушення термінів поставки товару, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від ціни договору, за кожен день прострочення, до моменту виконання постачальником зобов'язання за договором.
Твердження Позивача про порушення порядку погодження умов пункту 10.1. Договору під час укладання Договору є безпідставним з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Договір між Позивачем та Відповідачем укладено за результатами процедури відкритих торгів відповідно до чинного на той момент Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 33 Положення під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи, а відповідно до пункту 38 Положення тендерна документація повинна містити визначення основних умов, які обов'язково включаються до договору про закупівлю, чи проект договору про закупівлю.
Пунктом 39 Положення передбачено право особи, що отримала тендерну документацію звернутися до замовника за роз'ясненнями щодо тендерної документації.
З огляду на вказані норми, Позивач, подавши тендерну пропозицію та не звернувшись до замовника за роз'ясненнями щодо тендерної документації, повністю усвідомлював зміст тендерної документації та основні умови майбутнього Договору.
Крім того, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія листа -підтвердження виконання умов, які будуть включені до договору, що є додатком до тендерної документації від 11.02.2011 № 10-03-30, в якому спірну умову договору, яка увійшла до пункту 10.1 Договору погоджено Позивачем, що засвідчено підписом Генерального директора Позивача та скріплено відбитком його печатки.
Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд вважає вищезазначений лист -підтвердження письмовим доказом належного погодження Позивачем та Відповідачем умов пункту 10.1 Договору.
Згідно з пунктом 84 Положення умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім коригування ціни договору підряду в будівництві відповідно до будівельних норм.
Крім того, пунктом 68 Положення передбачено можливість відмови учасника, тендерну пропозицію якого було акцептовано, від підписання договору про закупівлю.
30.05.2011 за № 35-22/3-135 через канцелярію господарського суду Київської області Відповідачем подано Доповнення до відзиву від 13.05.2011 № 35-22/3-105, разом з яким надано копії протоколу засідання тендерного комітету від 08.04.2010 № 10-01-15, додатку № 3 комерційної пропозиції по лоту № 3 (бензин марки А-95), додатку № 3 комерційної пропозиції по лоту № 5 (паливо дизельне марки Л-0, 20-62).
Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України вказані документи приймаються до уваги судом у якості письмових доказів попереднього погодження Позивачем усіх умов Договору (у пунктах 5 додатку № 3 комерційної пропозиції по лоту № 3 та додатку № 3 комерційної пропозиції по лоту № 5).
Неможливість надання інших письмових доказів на підтвердження того, що умова спірного пункту 10.1. Договору була належним чином погоджена з Позивачем до підписання Договору Відповідачем пояснюється наданим до матеріалів справи належним чином засвідченої копії протоколу огляду місця події Управління БОЗ ГУМВС України в Київській області від 22.09.2010 з переліком документів, що були вилучені у Відповідача, у тому числі, документи щодо погодження з Позивачем умов Договору.
Зважаючи на зазначене, пояснення представників Позивача і Відповідача та наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо умови спірного пункту 10.1. Договору.
При вирішенні питання чи має право Відповідач укладати аналогічні договори з по-різному визначеною умовою, що увійшла до спірного пункту 10.1. Договору судом враховано, що Договір між Позивачем та Відповідачем укладено за результатами процедури відкритих торгів відповідно до чинного на той момент Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 та те, що Відповідач здійснює свою діяльність на основі та відповідно до чинного законодавства та Статуту Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 04.03.2008 № 259 (копія наявна в матеріалах справи) (далі -Статут).
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Твердження Позивача як на підставу визнання спірного пункту Договору недійсним у зв'язку з його невідповідністю типовому договору поставки Відповідача безпідставне з огляду на те, що затвердження типових договорів є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, яке полягає у прийнятті відповідним органом нормативно-правового акта. Згідно з частиною другою статті 179 Господарського кодексу України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним органами виконавчої влади у визначених законом випадках.
На час укладання Договору між Позивачем та Відповідачем умова, що міститься у спірному пункті Договору не була визначена у типовому договорі, затвердженому Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним органами виконавчої влади, а також не встановлювалась відповідно до чинного на той момент Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з статтею 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються у розмірах встановлених частиною 2 цієї статті, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до Статуту Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, має статус юридичної особи, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна, має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки.
Згідно з пунктом 5.2.2. Статуту при придбанні необхідних матеріально-технічних ресурсів у підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності, а також у фізичних осіб, Відповідач застосовує процедуру закупівель, у випадках, визначених чинним законодавством України; відповідно до пункту 7.5. Статуту відносини Відповідача з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах виробничої діяльності здійснюється на основі договорів; пунктом 6.3. Статуту повноваження укладати договори надано генеральному директору.
Порядок проведення закупівель товарів, робіт та послуг в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на які поширюється дія чинного законодавства України з питань державних закупівель встановлюється Методикою проведення закупівель за державні кошти товарів, робіт та послуг, затвердженою його генеральним директором 26.09.2008 за № 02 2-03-7. Вказана Методика регулює внутрішній порядок підготовки проведення торгів, дії структурних підрозділів -ініціаторів закупівель та інші внутрішні питання щодо проведення закупівель за державні кошти товарів, робіт та послуг.
Оформлення договору закупівлі за результатами процедури відкритих торгів здійснюється відповідно до Методики «Укладання договорів/контрактів на закупівлю товарів, робіт і послуг», затвердженої в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» його генеральним директором 23.03.2010 за № 02.2-03-2. Вказана Методика встановлює порядок підготовки, погодження, передачі на підпис генеральному директору чи уповноваженій ним особі договорів/контрактів на закупівлю товарів, робіт і послуг.
Зважаючи на вказані Методику порядку проведення закупівель товарів, робіт та послуг і Методику оформлення договору закупівлі за результатами процедури відкритих торгів (копії наявні в матеріалах справи) та пояснень представника Відповідача в судовому засіданні, відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про відсутність у Відповідача встановленої та обов'язкової вимоги щодо змісту умови договору, що визначає відповідальність сторін за договорами поставки.
З огляду на викладене, при здійсненні господарської діяльності, у тому числі, при укладанні договорів за результатами процедури відкритих торгів, Відповідач має право укладати аналогічні договори з по-різному визначеною умовою, що увійшла до спірного пункту 10.1. Договору.
Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін врегульовано Господарським кодексом України, зміст спірної частини правочину не суперечить законодавству, сторони належним чином погодили спірні умови Договору, мали право на основі вільного волевиявлення визначати зміст спірного пункту Договору, а тому, визнання недійсним пункту 10.1. Договору поставки від 28.04.2010 № 02.2-14/4.3-18 є безпідставним.
Витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати, що пов'язані з оплатою послуг адвоката згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини та керуючись статтями 4, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 07.06.2011.