01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" червня 2011 р. Справа № 7/058-11
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Леокон», м. Київ,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Богуслав,
про стягнення 6 129,55 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю б/н від 11.05.2011 року;
від відповідача: не з'явились,
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство «Леокон»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 21.04.2011 року (вх. №1673 від 26.04.2011 року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 6 129,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлений згідно видаткових накладних товар, а тому просить суд стягнути з відповідача 6 129,55 грн. суму основного боргу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2011 року було порушено провадження у справі №7/058-11 та призначено її розгляд на 19.05.2011 року.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 19.05.2011 року представників сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, розгляд справи було відкладено на 02.06.2011 року.
У судовому засіданні 02.06.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання 02.06.2011 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 02.06.2011 року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:
14.10.2008 року та 29.10.2008 року Публічне акціонерне товариство «Леокон»(позивач у справі) згідно видаткових накладних №2833 та №2935 відповідно поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідач у справі) товар, на загальну суму 7 735,09 грн.
Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №2833 від 14.10.2008 року на суму 3 317,21 грн. та №2935 від 29.10.2008 року на суму 4 417,88 грн., оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні.
Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному таабо вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.
Господарським судом досліджено, що поставлений згідно видаткової накладної №2833 від 14.10.2008 року товар був отриманий відповідачем особисто, про що свідчить підпис засвідчений печаткою фізичної особи-підприємця, а згідно видаткової накладної №2935 від 29.10.2008 року товар отриманий ОСОБА_1, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності №052535 від 29.10.2008 року (оригінал оглянуто в судовому засідання).
З вищенаведеного господарський суд дійшов до висновку, що 14 та 29 жовтня 2008 року Публічне акціонерне товариство «Леокон»поставило, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала продукцію на загальну суму 7 735,09 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.
Оскільки вартості поставленого товару у сумі 7 735,09 грн. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 так і не сплатила, позивач звертався до відповідача з претензією щодо сплати суми боргу у розмірі 7 735,09 грн. вих. №25 від 17.02.2009 року, яка отримана відповідачем 17.02.2009 року (що підтверджується підписом та печаткою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на претензії).
Після звернення Публічного акціонерного товариства «Леокон»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вищезазначеною вимогою, останній 27.01.2010 року провів часткову оплату суми боргу у розмірі 1 417,88 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру кредитових платежів. Відтак залишок неоплаченої вартості товару становив 6 317,21 грн. (7 735,09 грн., вартість поставленого товару -1 417,88 грн., часткова проплата).
Оскільки відповідач існуючу суму боргу за поставлений товар оплатив лише частково, відповіді на надіслану претензію не надав, Публічне акціонерне товариство «Леокон»звернулось з позовом до суду про стягнення 6 129, 55 грн. основного боргу.
Станом на момент розгляду спору у суді відповідач в порядку вимог ст. ст. 33. 34 ГПК України не надав суду доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару в повному обсязі.
Господарським судом досліджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 6 317,21 грн. (7 735,09 грн., вартість поставленого товару -1 417,88 грн., часткова проплата 27.01.2010 року), а не 6 129,55 грн. як помилково зазначено позивачем.
Господарський суд зазначає, що згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином, дії сторін (а саме поставка позивачем товару та його прийняття відповідачем по видатковій накладній, які містять найменування товару, його кількість, ціну, часткова оплата відповідачем отриманого товару) в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід вважати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.
Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивач звертався до відповідача з претензією, в якій викладена вимога про сплату заборгованості за поставлений товар. Надіслана претензія була отримана відповідачем 17.02.2009 року. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, тобто до 24.02.2009 року включно (17.02.2009 року, початок перебігу, встановленого законом семиденного строку, +7 днів).
Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 317,21 грн., однак позивачем заявлено позовні вимоги у розмірі 6 129,55 грн.
Приписами статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою накладною, проте доказів сплати заборгованості по оплаті його вартості не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.
Беручи до уваги вищенаведене та те, що господарський суд не має права вийти за межі позовних вимог, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у сумі 6 129,55 грн. боргу.
Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Леокон» (03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, буд. 5, код ЄДРПОУ 04012000) 6 129 (шість тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 55 коп. боргу, та судові витрати : 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Антонова В.М.
Повне рішення складено 06.06.2011 року