01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"03" червня 2011 р. Справа № 17/047-11
За позовом Приватного підприємства „Науково-виробнича компанія „Енергозберігаючі технології”
до Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальності „Маркет”
про стягнення 164 874,39грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 11.05.2011р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Приватне підприємство „Науково-виробнича компанія „Енергозберігаючі технології” (далі - позивач) звернулося з позовом до Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальності „Маркет” (далі - відповідач) про стягнення 164 874,39 заборгованості, з яких: 132 567,04грн. основного боргу, 24 505,87грн. інфляційних втрат та 7 801,48грн. 3 % річних. Також позивачем в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про забезпечення позову № 26/04-11-2 від 26.04.2011р., згідно якої останній просив суд накласти арешт на грошові кошти в межах позовних вимог в розмірі 164 874,39грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача та накласти арешт на майно, яке належить на праві власності відповідачу в межах позовних вимог в розмірі 164 874,39грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за угодою про розрахунки від 24.04.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2011р. порушено провадження у справі № 17/047-11, розгляд справи призначено на 20.05.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2011р. розгляд справи відкладено на 03.06.2011р.
В судовому засіданні 03.06.2011р. представником позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення позовних вимог № 05/31-04 від 31.05.2011р. (а.с. 50), згідно якої останній збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 167 116,49грн. заборгованості, з яких: 132 567,04грн. основного боргу, 26 312,13грн. інфляційних втрат та 8 237,32грн. 3 % річних, яка прийнята судом.
Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Згідно п. 3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 02-5/611 від 23.08.1994р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В судовому засіданні 03.06.2011р. суд, розглянувши заяву позивача про накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог в розмірі 164 874,39грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача та накладення арешту на майно, яке належить на праві власності відповідачу в межах позовних вимог в розмірі 164 874,39грн., вирішив відмовити у її задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.
У судовому засіданні 03.06.2011р. представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 05/31-04 від 31.05.2011р.
Представник відповідача в судові засідання 20.05.2011р. та 03.06.2011р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
02.10.2008р. між Приватним підприємством „Науково-виробнича компанія „Енергозберігаючі технології” (Покупець) та Малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальності „Маркет” (Продавець) укладено угоду про купівлю-продаж газорегуляторного пункту з 2-ма РДГ-50В/35 № 899, за умовами якої продавець зобов'язався продати покупцеві обладнання, а покупець -оплатити його вартість згідно договору.
24.04.2009р. між Приватним підприємством „Науково-виробнича компанія „Енергозберігаючі технології” (Сторона-1) та Малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальності „Маркет” (Сторона-2) укладено угоду про розрахунки, за умовами якої сторони дійшли згоди, що домовленості з поставки обладнання вважаються такими, що припинили свою дію за згодою сторін.
Відповідно до п. 5 угоди сторона-2 зобов'язується протягом 11 календарних днів з дня підписання угоди (до 05 травня 2009р.) компенсувати стороні-1 грошові кошти в розмірі 112 000грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок сторони-1, вказаний в договорі.
Згідно п. 6 угоди сторона-2 зобов'язується протягом 11 календарних днів з дня підписання угоди (до 05 травня 2009р.) компенсувати стороні-1 збитки, завдані їй у зв'язку з невиконанням стороною-2 домовленостей з поставки обладнання, та санкції в розмірі 20 567,04грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок сторони-1, вказаний в договорі.
Угода набуває чинності з дати її підписання і діє до повного виконання зобов'язань за нею (п. 8 угоди).
Суд встановив, що відповідач, в порушення пунктів 5., 6. угоди про розрахунки від 24.04.2009р. на момент судового розгляду справи не сплатив позивачу 132 567,04грн. боргу (112 000грн. + 20 567,04грн.), що підтверджується довідкою ПАТ „Банк Восток” № 51 від 17.05.2011р. (а.с. 29) та довідкою ПП НВК „Енергозберігаючі технології № 2011/13-05 від 13.05.2011р. (а.с. 31), підписаною директором та головним бухгалтером Приватного підприємства „Науково-виробнича компанія „Енергозберігаючі технології”, а також скріпленою печаткою підприємства.
Предметом позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 05/31-04 від 31.05.2011р. (а.с. 50), є вимога про стягнення 132 567,04грн. основного боргу, 26 312,13грн. інфляційних втрат та 8 237,32грн. 3 % річних
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач, в порушення п.п. 5., 6. угоди про розрахунки від 24.04.2009р. на момент судового розгляду справи не сплатив позивачу 132 567,04грн. боргу (112 000грн. + 20 567,04грн.), що підтверджується довідкою ПАТ „Банк Восток” № 51 від 17.05.2011р. (а.с. 29).
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 132 567,04грн. основного боргу підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за угодою про розрахунки від 24.04.2009р., позивачем за період з 06.05.2009р. по 30.04.2011р. нараховано 26 312,13грн. інфляційних втрат та 8 237,32грн. 3 % річних за період з 06.05.2009р. по 31.05.2011р.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 06.05.2009р. по 31.05.2011р. складає 8 237,32грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 8 237,32грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.
Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін” № 265 від 27.07.2007р. розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.
Враховуючи положення вищезазначених норм, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, становить 25 718,01грн. за період з 01.06.2009р. по 30.04.2011р. на визначену судом суму боргу, яка підлягає стягненню, у розмірі 132 567,04грн., а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 26 312,13грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 25 718,01грн.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 132 567,04грн. основного боргу, 25 718,01грн. інфляційних втрат та 8 237,32грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що позивачем за уточнені позовні вимоги про стягнення 167 116,49грн. заборгованості сплачено державне мито в розмірі 1 648,74грн., хоча згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” останній повинен був сплатити 1 671,16грн. (1 % від суми заявлених позовних вимог), не доплативши до Державного бюджету України 22,42грн. (1 671,16грн. -1 648,74грн.). Враховуючи те, що у разі оплати позивачем уточнених позовних вимог у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 1 665,22грн. державного мита (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 648,74грн. державного мита та 16,48грн. державного мита з відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальності „Маркет” (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Щорса, буд. 26-А; код ЄДРПОУ 13732845) на користь Приватного підприємства „Науково-виробнича компанія „Енергозберігаючі технології” (49057, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Супутника, буд. 16; код ЄДРПОУ 34315193) 132 567 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят сім гривень) 04 коп. основного боргу, 25 718 (двадцять п'ять тисяч сімсот вісімнадцять гривень) 01 коп. інфляційних втрат, 8 237 (вісім тисяч двісті тридцять сім гривень) 32 коп. 3 % річних, 1 648 (одну тисячу шістсот сорок вісім гривень) 74 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять гривень) 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позову -відмовити.
4. Стягнути з Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальності „Маркет” (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Щорса, буд. 26-А; код ЄДРПОУ 13732845) в дохід Державного бюджету України 16 (шістнадцять гривень) 48 коп. державного мита.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Горбасенко П.В.
Повне рішення складено 07.06.2011р.