01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"08" квітня 2011 р. Справа № 14/023-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 31.12.2010 р.);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізоформ”, м. Київ
до Закритого акціонерного товариства „Макарово”, с. Калинівка, Макарівський район
про стягнення 35 414, 18 грн.
ТОВ „Лізоформ” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ЗАТ „Макарово” про стягнення 34 152, 41 грн. заборгованості, 1 261, 77 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 15/2008-П від 15.12.2008 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2011 р. порушено провадження у справі № 14/023-11 за позовом ТОВ „Лізоформ” до ЗАТ „Макарово” про стягнення 35 414, 18 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.02.2011 р.
16.02.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 02.03.2011 р.
02.03.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив № 29 від 28.02.2011 р. на позовну заяву, у якому зазначає, що визнає позов в частині заборгованості частково на суму 29 159, 57 грн. та не визнає на суму 4 992, 84 грн.
02.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 11.03.2011 р.
11.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.03.2011 р.
23.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.04.2011 р.
08.04.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, надав.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
15.12.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 15/2008-П, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець - прийняти його й оплатити на умовах, оговорених у даному договорі.
Згідно п. 1.2. договору асортимент і ціна товару узгоджуються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1. догоовору постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах DDP (доставка товару постачальником у пункт зазначений покупцем) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000 протягом 3 робочих днів з моменту надходження заявки покупця.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що сума договору складає суму всіх видаткових накладних на товар, поставлений за цим договором.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (календарних) календарних днів з моменту постачання товару.
Пунктом 8.1. договору визначено строк його дії, згідно якого термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і до „ 31” грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань по ньому.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що якщо за 20 днів до кінця терміну дії договору, вказаного в п. 8.1., жодна зі сторін не заявить про свій намір його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.
На виконання умов договору у період з лютого 2009 р. по січень 2010 р. позивач здійснив відповідачу поставку, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними: № ЛТ-00000408 від 10.02.2009 р. на суму 57 700, 32 грн., № ЛТ-00001055 від 19.03.2009 р. на суму 14 090, 38 грн., № ЛТ-00001308 від 01.04.2009 р. на суму 16 314, 67 грн., № ЛТ-00001478 від 09.04.2009 р. на суму 35 236, 64 грн., № ЛТ-00002316 від 22.05.2009 р. на суму 11 793, 60 грн., № ЛТ-00002338 від 22.05.2009 р. на суму 15 081, 30 грн., № ЛТ-00004017 от 03.08.2009 р. на суму 10 548, 36 грн., № ЛТ-00007134 від 21.12.2009 р. на суму 4 740, 48 грн., № ЛТ-00000043 від 14.01.2010 р. на суму 6 028, 82 грн., № ЛТ-00000236 від 25.01.2010 р. 8 894, 39 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Всього було поставлено товар на загальну суму 180 428, 96 грн.
Відповідач повністю з позивачем за отриманий товар не розрахувався, здійснивши лише часткову оплату: 28.07.2009 р. - 10 000, 00 грн., 31.07.2009 р. - 15 000, 00 грн., 17.12.2009 р. - 10 000, 00 грн., 13.01.2010 р. - 15 000, 00 грн., 25.01.2010 р. - 15 000, 00 грн., 03.06.2010 р. -15 000, 00 грн., 17.06.2010 р. -20 000, 00 грн., 02.07.2010 р. - 20 000, 00 грн., що в загальній сумі складає 120 000, 00 грн. Сума основного боргу по вищевказаним накладним станом 19.07.2010 р. становила 60 428, 96 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2010 р. (суддя Щоткін О. В.) у справі № 4/104-10 за позовом ТОВ „Лізоформ” до ЗАТ „Макарово” про стягнення 115 428, 96 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ЗАТ „Макарово” на користь ТОВ „Лізоформ” 60 428, 96 грн., 1 154, 28 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, припинено провадження у справі в частині стягнення 55 000, 00 грн. суми основного боргу.
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2010 р. у справі № 4/104-10 за позовом ТОВ „Лізоформ” до ЗАТ „Макарово” про стягнення 115 428, 96 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання умов договору позивачем у період з червня по серпень 2010 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 46 150, 94 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3092 від 04.06.2010 р. на суму 4 992, 84 грн. та довіреністю б/н від 07.06.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 3473 від 17.06.2010 р. на суму 9 985, 68 грн. та довіреністю № 23 від 18.06.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 3897 від 02.07.2010 р. на суму 9 985, 68 грн. та довіреністю № 43 від 02.07.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 4685 від 30.07.2010 р. на суму 876, 96 грн. та довіреністю № 26 від 30.07.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 4686 від 30.07.2010 р. на суму 6 786, 02 грн. та довіреністю № 26 від 30.07.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 5221 від 19.08.2010 р. на суму 12 208, 32 грн., видатковою накладною № 5222 від 19.08.2010 р. на суму 1 315, 44 грн., наявними у матеріалах справи.
За період дії договору та на його виконання та на виконання рішення господарського суду Київської області від 29.07.2010 р. у справі № 4/104-10 за позовом ТОВ „Лізоформ” до ЗАТ „Макарово” про стягнення 115 428, 96 грн. відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 71 159, 57 грн. (28.02.2011 р. -23 844, 91 грн. та 10.03.2011 р. - 5 314, 86 грн. після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області), що підтверджується платіжним дорученням № 754 від 30.07.2010 р. на суму 15 000, 00 грн., платіжним дорученням № 771 від 18.06.2010 р. на суму 27 000, 00 грн., платіжним дорученням № 1008 від 28.02.2011 р. на суму 23 844, 91 грн., платіжним дорученням від 10.03.2011 р. на суму 5 314, 86 грн., наявними у матеріалах справи.
Крім того, за період дії договору та його виконання та на виконання рішення господарського суду Київської області від 29.07.2010 р. у справі № 4/104-10 за позовом ТОВ „Лізоформ” до ЗАТ „Макарово” про стягнення 115 428, 96 грн. 13.10.2010 р. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 30 427, 49 грн., що підтверджується видатковою накладною на повернення № ВП-0000003 від 13.10.2010 р. на суму 30 427, 49 грн., наявною у матеріалах справи.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 4 992, 84 грн., що підтверджується договором поставки № 15/2008-П від 15.12.2008 р., рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2010 р. у справі № 4/104-10 за позовом ТОВ „Лізоформ” до ЗАТ „Макарово” про стягнення 115 428, 96 грн., видатковою накладною № 3092 від 04.06.2010 р. на суму 4 992, 84 грн. та довіреністю б/н від 07.06.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 3473 від 17.06.2010 р. на суму 9 985, 68 грн. та довіреністю № 23 від 18.06.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 3897 від 02.07.2010 р. на суму 9 985, 68 грн. та довіреністю № 43 від 02.07.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 4685 від 30.07.2010 р. на суму 876, 96 грн. та довіреністю № 26 від 30.07.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 4686 від 30.07.2010 р. на суму 6 786, 02 грн. та довіреністю № 26 від 30.07.2010 р. відповідача, виданою на свого представника -гр. ОСОБА_2 на отримання товару, видатковою накладною № 5221 від 19.08.2010 р. на суму 12 208, 32 грн., видатковою накладною № 5222 від 19.08.2010 р. на суму 1 315, 44 грн., видатковою накладною на повернення № ВП-0000003 від 13.10.2010 р. на суму 30 427, 49 грн., наявними у матеріалах справи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б заперечували факт отримання ним від позивача товару за видатковою накладною № 3092 від 04.06.2010 р. на суму 4 992, 84 грн.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача заборгованості за проданий товар за договором поставки № 15/2008-П від 15.12.2008 р. у розмірі 4 992, 84 грн.
Крім того, як було зазначено вище, після звернення позивача із даним позовом до суду відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 29 159, 77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1008 від 28.02.2011 р. на суму 23 844, 91 грн., платіжним дорученням від 10.03.2011 р. на суму 5 314, 86 грн., наявними у матеріалах справи.
З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Пунктом 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:
3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Із наданих позивачем та відповідачем доказів вбачається, що після звернення позивача із позовом до відповідача в господарський суд та станом на 10.03.2011 р. відповідач частково виконав свій обов'язок по оплаті товару за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 29 159, 77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1008 від 28.02.2011 р. на суму 23 844, 91 грн., платіжним дорученням від 10.03.2011 р. на суму 5 314, 86 грн., тобто станом на час розгляду справи відповідачем частково погашена заборгованість по оплаті товару за договором, що є предметом спору.
Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ЗАТ „Макарово” на користь ТОВ „Лізоформ” заборгованості по оплаті товару за договором на суму у розмірі 29 159, 57 грн. на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № 15/2008-П від 15.12.2008 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 18.09.2010 р. по 13.12.2010 р. всього на загальну суму 1 261, 77 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати покупцем поставленого товару останній сплачує постачальникові пеню в розмірі 0, 5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення оплати товару.
Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 261, 77 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з урахуванням частини суми основної заборгованості у розмірі 29 159, 57 грн., що була обґрунтовано заявлена позивачем у позовній заяві, поданої до господарського суду, і що була сплачена відповідачем після звернення позивача із позовом до господарського суду і після порушення судом провадження у справі за таким позовом.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Макарово” (ідентифікаційний код 33801524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізоформ” (ідентифікаційний код 34937637) 4 992 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп. заборгованості, 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 77 (сімдесят сім) коп. пені та судові витрати 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 14 (чотирнадцять) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Макарово” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізоформ” заборгованості на суму у розмірі 29 159, 57 грн.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
03 червня 2011 р.