ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/9030.05.11
За позовомГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області
До Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс"
Третя особа Відділ капітального будівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області
Пророзірвання договору та повернення коштів
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаОСОБА_2- представник за довіреністю від 04.01.2011 р.
Від відповідача ОСОБА_1- представник за довіреністю від 01.04.2011 р.
Від третьої особи Шевчук Н.М.- директор
30.05.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області звернулося до суду з позовом про розірвання договору № 125/6 на будівництво житла в порядку пайової участі, укладеного з Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України “Спецсервіс” 03.09.2001 р., та стягнення з відповідача 235 182,76 грн. грошових коштів за отримані в якості пайового внеску за договором прості векселі, а також нараховані на суми переданих простих векселів 235 707,41 грн. інфляційних збитків та 7 055,48 грн. 3 % річних за період з грудня 2001 року по жовтень 2010 року.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 р. № 46/90, яку призначено до розгляду на 11.04.2011 р., а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Відділ капітального будівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, як уповноважену особу позивача на проведення діяльності з будівництва об'єктів системи Головного управління.
11.04.2011 р. від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви до 22.04.2011 р.
16.05.2011 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
16.05.2011 р. від Відділу капітального будівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області надішли письмові пояснення, відповідно до яких останній просив позов задовольнити.
11.04.2011 р. та 16.05.2011 р. розгляд справи відкладався.
16.05.2011 р. позивач надав додаткові письмові пояснення по справі.
У судове засідання 30.05.2011 р. з'явилися представники сторін. Представник позивача надав суду доповнення та зміни до позовної заяви, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача кошти у сумі 833 070,51 грн., з яких 814 255,92 грн. складають кошти за отримані в якості пайового внеску за договором прості векселі, 2 351,82 пені та 16 462,80 грн. штрафу, нарахованих у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Крім того, позивач у забезпечення виконання позову, просив суд накласти арешти на майно, рахунки та грошові кошти, що належать відповідачу.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Розглянувши зазначене вище доповнення та зміни до позовної заяви позивача, суд дійшов висновку що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивач одночасно змінив і предмет і підстави позову.
Представник відповідача проти позову заперечив та надав суду клопотання про застосування строків позовної давності.
Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до договору про будівництво житла в порядку пайової участі, укладеного 03.09.2001 р. за № 125/6 між Державним підприємством МВС України «Спецсервіс»і ГУМВС України в Київській області (далі - Договір) ДП МВС України «Спецсервіс»(СТОРОНА 1 по Договору) взяла на себе зобов'язання передати Головному управлінню МВС України в Київській області (СТОРОНА 2 по Договору) квартири у Києво-Святошинському р-ні, с. Горенка, вул. Садова, 20 загальною площею 746,64 кв.м, а ГУМВС, в свою чергу, прийняти їх і провести відповідні розрахунки.
З боку ГУМВС України в Київській області безпосереднім виконавцем договору виступає Відділ капітального будівництва ГУМВС України в Київській області, який є структурним підрозділом Головного управління та є юридичною особою.
Згідно з п.1.1 предметом Договору є будівництво житла для військовослужбовців МВС України згідно з Указом Президента України від 01.07.1993 р. № 240/93 (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно з п. 1.2 Договору ДП МВС України „Спецсервіс" зобов'язується передати, а ГУМВС зобов'язується прийняти і провести відповідні розрахунки за квартири у Києво-Святошинському районі с. Горенка вул. Садова 20 загальною площею 746,64 кв.м. поетапно згідно з Договором.
08.11.2001 р. на виконання своїх зобов'язань по Договору СТОРОНОЮ 2 СТОРОНІ 1 у якості засобу платежу було передано простий вексель № 3006701768 на суму 32 000 грн., що підтверджується актом вексельного платежу від 08.11.2001 р., підписаним уповноваженими особами сторін по Договору та скріпленим печатками.
На зазначені кошти ДП МВС України „Спецсервіс" зобов'язувалось передати 24,17 кв.м. загальної площі житла в 50-ти квартирному жилому будинку, що будувався в с. Горенка Києво-Святошинського району по вул.Садова, 20.
Відповідно до акту вексельного платежу від 26.11.2001 р., належним чином оформленого і підписаного уповноваженими на те особами, СТОРОНА 2 за Договором передала СТОРОНІ 1 один простий вексель № 3006701773 на суму 203 182,76 грн.
На зазначені кошти ДП МВС України „Спецсервіс" зобов'язувалось передати 153,46 кв.м. загальної площі житла в 50-ти квартирному жилому будинку, що будувався в с.Горенка Києво-Святошинського району по вул.Садова, 20.
08.11.2001 р. ЗАТ Ярмолинецький «Агробуд», яке було підрядником капітального будівництва, на підставі договору від 19.09.2001 р. № 136 з ДП МВС України «Спецсервіс»передало йому 24,17 кв.м. загальної площі житла в 50-ти квартирному житловому будинку, що будувався за адресою с. Горенка Києво-Святошинський район по вул. Садова, 20 вартістю 32 000 грн, і Державне підприємство МВС Україна «Спецсервіс»його прийняло на свій баланс.
Однак, як стверджує позивач зазначена житлова площа на баланс ГУМВС України в Київській області Державним підприємством МВС України «Спецсервіс»не була передана.
26 листопада 2001 року ЗАТ Ярмолинецький «Агробуд»на підставі договору від 19.09.2001 № 136 передало 153,46 кв.м. загальної площі житла в 50- ти квартирному житловому будинку, що будувався за адресою с. Горенка Києво-Святошинського району по вул.Садова,20 вартістю 203182,76 грн., а Державне підприємство МВС України «Спецсервіс»його прийняло на свій баланс.
Однак, як стверджує позивач зазначена житлова площа на баланс ГУМВС України в Київській області Державним підприємством МВС України «Спецсервіс»не була передана.
15.04.2003 на адресу позивача надійшов лист від ДП «Спецсервіс», в якому зазначається, що станом на 1 квітня 2003 року СТОРОНОЮ 2 по договору було передано СТОРОНІ 1 матеріальних активів та векселів на суму 235 182,76 грн.
Крім того, у зв'язку з виникненням певних труднощів, СТОРОНА 1 як альтернативний варіант запропонувала змінити умови договору, а саме: на суму отриманих інвестицій (235 182,76 грн.) передати рівнозначне житло за адресою: с. Юрівка Києво-Святошинського р-ну Київської області у II кварталі 2004 року, про що між сторонами було укладено додаткову угоду від 04.07.2003 р. № 1 до Договору.
Як стверджує позивач, на сьогоднішній день жилий будинок у селі Юрівка Києво- Святошинського району введено в експлуатацію, однак, зазначена житлова площа на баланс ГУМВС України в Київській області Державним підприємством МВС України «Спецсервіс»не була передана.
Крім того, позивач зазначає, що на день подання позову на балансі Відділу капітального будівництва ГУМВС України в Київській області рахується залишок інвестицій на отримання 177,63 м.кв. загальної площі житла вартістю 235 182,76 грн. у цінах станом на 01.01.2001 року.
Таким чином, позивач зазначає, що оскільки відповідач відмовляється від виконання договору, останній зобов'язаний повернути позивачу 235 182,76 грн. грошових коштів за отримані в якості пайового внеску за договором прості векселі, а також нараховані на суми переданих простих векселів інфляційні збитки та 3 % річних. Крім того, позивач просив суд розірвати спірний договір.
Відповідач проти позову заперечив з підстав пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких Господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Порядок розірвання договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Виходячи з положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З положень спірного договору вбачається, що сторони не передбачили процедуру його розірвання, проте в порушення ст. 188 Господарського кодексу України позивач не надав суду жодних доказів звернення до відповідача з пропозицією щодо розірвання цього договору.
Виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги щодо розірвання договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 125/6 від 03.09.2001 р. та стягнення з відповідача грошових коштів за отримані в якості пайового внеску за договором прості векселі, а також нараховані на суми переданих простих векселів інфляційних збитків та 3 % річних є незаконними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з аналізу спірного Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, початок перебігу позовної давності визначається датою, що визначена в п. 1 Додаткової угоди № 1, тобто 1 липня 2004 р.
Відповідно до положень ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Тому, строк позовної давності сплив 1 липня 2007 року.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом 17 березня 2011 року, тобто після спливу шести років з моменту порушення права.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовною заявою зі значним порушенням строку позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як зазначалося вище, відповідач 30.05.2011 р. звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко
Повне рішення складено: 06.06.11