ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/723-31/10002.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Готельний комплекс „Глорія”,
м. Київ
До 1. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу
Київради (Київської міської державної адміністрації)
2. Київської міської ради
За участю Прокуратури міста Києва
Про визнання права на оренду земельної ділянки
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідача 1. ОСОБА_1 -пред. по довір.
Від відповідача 2. ОСОБА_2 -пред. по довір.
Від прокуратури Акав Т.А. - посвідчення
Позивач звернувся з позовом про визнання права на оренду земельної ділянки на вул.Червонофлотській, 9 в Оболонському районі м. Києва та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 32/723 від 17.12.2009р. (суддя О.О.Хрипун) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва задоволено, рішення Господарського суду міста Києва № 32/723 від 17.12.2009р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 10.03.2011р. касаційну скаргу ТОВ «Готельний комплекс «Глорія»задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 13.12.2010р. та рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2009р. скасовано, а справу передано на новий розгляд.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011р. справі № 32/723 було присвоєно номер № 31/100 та призначено судовий розгляд на 06.04.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 27.04.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2011р. та продовжено строк вирішення спору, відповідно до ст. 69 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2011р., у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення.
Позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників вдруге у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суд не виконав, письмові пояснення та докази суду не надіслав .
Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвали про призначення справи до розгляду надсилались за адресами всіх учасників процесу.
Позивач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Представник відповідача 1. проти задоволення позову заперечував та надав суду письмовий відзив, в якому пояснив, що рішення Київради щодо надання спірної земельної ділянки в оренду не приймалося.
Представник відповідача 2. надав суду письмовий відзив та в задоволенні позову просив відмовити, підтримуючи позицію відповідача 1.
Представник Прокуратури міста Києва не надав суду письмові пояснення, проте повністю підтримав позицію відповідачів.
В судовому засіданні 02.06.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
29.08.2008 року між, позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційна компанія”, як продавцем, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив майновий комплекс-санаторій, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, в Оболонському районі м. Києва.
На підставі Договору нерухоме майно (майновий комплекс-санаторій) по вул. Червонофлотській, 9, в Оболонському районі м. Києва було зареєстроване на праві власності за позивачем (реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 23.10.2009 року).
Листом від 29.10.2009р № 11 (вх. №42668 від 05.11.2009р.) позивач звернувся до Київської міської ради з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки по вул.Червонофлотській, 9, в Оболонському районі м. Києва, посилаючись на частини 1 та 2 статі 120 Земельного кодексу України.
02.12.2009р. відповідач 1. надіслав позивачу лист-відповідь вих. № 05-532/33664, в якому зазначив, що Київською міською радою (відповідач 2.) не було розглянуто на пленарному засіданні питання стосовно надання зазначеної земельної ділянки в оренду позивачу, а тому відсутні підстави для укладання договору оренди земельної ділянки.
Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та відповідно визнаються належними доказами ,якими посвідчуються наведені факти .
Всі учасники процесу підтвердили, що Київською міською радою не приймалося рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, доказів зворотного суду не представлено .
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2011р., судом були витребувані письмові пояснення від учасників процесу, зокрема і позивача. Проте, позивач взагалі пояснень не надав.
Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 6 Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ” визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності звертається із відповідним клопотанням до сільської, селищної, міської ради.
В силу положень статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Частиною 2 статті 16 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Зі змісту вищевикладених правових норм вбачається, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній чи комунальній власності, є наявність рішення ради про надання в оренду земельної ділянки, а відтак, визнання судом договору оренди земельної ділянки укладеним за відсутності такого рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
В силу положень частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, якою визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі та статті 627 Цивільного кодексу України, в якій закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, відповідач 2., як орендодавець, є вільним у виборі орендаря спірних земельних ділянок.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За умовами ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч. 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
До матеріалів справи долучені копії документів та листування, що свідчать про вчинення дій спрямованих на отримання дозволу на користування земельною ділянкою ТОВ «Комерційна компанія», а не позивачем.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, не надав суду доказів, які б підтверджували вчинення дій спрямованих на розроблення проекту земельної ділянки та підстави для задоволення позову не підтвердив.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України „Про столицю України - місто-герой Київ”, Земельним кодексом України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Н. І. Качан
Повне рішення складено 03 червня 2011 року.