ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/6806.06.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного підприємства «Звягельпромсервіс»
до публічного акціонерного товариства «БМ банк»
про визнання недійсним договору № 2008-005/ДС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 року
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 04/2159 від 22.11.2010 року.
Приватне підприємство «Звягельпромсервіс» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «БМ банк»про визнання недійсним договору № 2008-005/ДС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між приватним підприємством «Звягельпромсервіс»та товариством з обмеженою відповідальністю «БМ банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «БМ банк»було укладено договір № 2008-005/DС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 року, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 800 000,00 гривень та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Сторонами до договору були укладені додаткові договори, а саме, додатковий договір № 1 від 01.06.2008 р., додатковий договір № 2 від 29.12.2008 р., додатковий договір № 3 від 29.12.2008 р., додатковий договір № 4 від 22.07.2009 р., додатковий договір № 5 від 10.02.2010 р.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором № 2008-005/ДС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 р., були укладені:
- договір № 2008-005/DC-002/1 іпотеки нерухомого майна між позивачем та відповідачем, посвідчений 02.04.2008 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 531;
- договір іпотеки нерухомого майна № 2008-005/DC-002/2 між відповідачем та ОСОБА_2, посвідчений 02.04.2008 року приватним нотаріусом Баранівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1176;
- договір застави № 2008-005/DC-002/3 між відповідачем та ОСОБА_2, посвідчений 02.04.2008 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 555;
- договір застави № 2008-005/DC-002/4 між відповідачем та ОСОБА_5, посвідчений 02.04.2008 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 556;
- договір іпотеки нерухомого майна № 2008-005/DC-002/7 між відповідачем та ОСОБА_5, посвідчений 22.07.2009 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 1153.
- договір поруки № 2008-005/DC-002/6 від 02.04.2008 р. між позивачем, відповідачем та громадянином України ОСОБА_2
Позивач отримав кредит в сумі 800 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 291863 від 03.04.2008 р. та випискою по особовим рахункам за 03.04.2008 р.
На думку позивача, істотні умови договору № 2008-005/ДС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 р. є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Це, зокрема, п. 1.2. договору відновлювальної кредитної лінії, що був змінений додатковим договором № 5 від 10.02.2010 р., згідно якого, кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 01 квітня 2010 року відповідно до графіку встановленого цим же пунктом договору.
Кредит надається траншами з позичкового рахунку № 206330130582 на поточний рахунок позичальника в банку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів (надалі -цільове призначення) в період з 02 квітня 2008 року до 01 квітня 2010 року.
В разі, якщо ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш в межах ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за договором.
Також, п.1.5.1.4.,1.5.1.6,2.1.3.,2.3.1. договору відновлювальної кредитної лінії, передбачено право банку за певних обставин в односторонньому порядку змінювати істотну умову кредитного договору - розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, тобто передбачено одностороння зміна умов договору банком, що суперечить ст. 6, 627 ЦК України.
Позивач стверджує, що отримання кредиту відбулося під впливом тяжких обставин, пов'язаних об'єктивними причинами (світова економічна криза) та у зв'язку з викладеним вище, позивач просить визнати недійсним договір № 2008-005/ДС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2011 року порушено провадження у справі № 32/68, розгляд справи призначено на 20.04.2011 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 18.05.2011 року.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва № 04-1/590 від 18.05.2011 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку з призначенням судді Хрипуна О.О. на посаду судді Вищого господарського суду України, справу № 32/68 передано для подальшого розгляду судді Мудрому С.М.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2011 року, суддею Мудрим С.М. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.06.2011 року.
В судове засідання 06.06.2011 року представник позивача не з'явився, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання від 02.06.2011 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншому судовому процесі.
Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи подавалось позивачем не вперше, зважаючи на те, що у юридичної особи є інші представники, які можуть представлять інтереси юридичної особи в судах, а також враховуючи, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців з дня одержання позовної заяви. За таких умов, суд вважає, що клопотання представника відповідача подане з ціллю затягування розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 21.03.2011 року, через загальний відділ діловодства подав відзив на позов від 13.05.2011 року, відповідно до якого просив у позові відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Між приватним підприємством «Звягельпромсервіс»та товариством з обмеженою відповідальністю «БМ банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «БМ банк»було укладено договір № 2008-005/DС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 року, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 800 000,00 гривень та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Сторонами до договору відновлювальної кредитної лінії були укладені додаткові договори, а саме, додатковий договір № 1 від 01.06.2008 р., додатковий договір № 2 від 29.12.2008 р., додатковий договір № 3 від 29.12.2008 р., додатковий договір № 4 від 22.07.2009 р., додатковий договір № 5 від 10.02.2010 р.
Відповідно до п.1.5.1. договору відновлювальної кредитної лінії, що був змінений додатковим договором № 1 від 01.06.2008 р. починаючи з 01 червня 2008 року проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.
На думку позивача, істотні умови договору № 2008-005/ДС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 р. є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Це, зокрема, п. 1.2. договору, що був змінений додатковим договором № 5 від 10.02.2010 р., згідно якого, кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 01 квітня 2010 року відповідно до графіку встановленого цим же пунктом договору.
Кредит надається траншами з позичкового рахунку № 206330130582 на поточний рахунок позичальника в банку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів (надалі -цільове призначення) в період з 02 квітня 2008 року до 01 квітня 2010 року.
В разі, якщо ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш в межах ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за договором.
Позивач отримав кредит в сумі 800 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 291863 від 03.04.2008 р. та випискою по особовим рахункам за 03.04.2008 р.
Позивач стверджує, що отримання кредиту відбулося під впливом тяжких обставин, пов'язаних об'єктивними причинами (світова економічна криза), а також договір містить ознаки договору приєднання.
Також, п. 1.5.1.4., 1.5.1.6, 2.1.3., 2.3.1. договору, передбачене право банку за певних обставин в односторонньому порядку змінювати істотну умову кредитного договору - розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, тобто передбачено одностороння зміна умов договору банком, що суперечить ст. 6, 627 ЦК України.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором № 2008-005/ДС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 р., були укладені:
- договір № 2008-005/DC-002/1 іпотеки нерухомого майна між позивачем та відповідачем, посвідчений 02.04.2008 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 531;
- договір іпотеки нерухомого майна № 2008-005/DC-002/2 між відповідачем та ОСОБА_2, посвідчений 02.04.2008 року приватним нотаріусом Барановського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1176;
- договір застави № 2008-005/DC-002/3 між відповідачем та ОСОБА_2, посвідчений 02.04.2008 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 555;
- договір застави № 2008-005/DC-002/4 між відповідачем та ОСОБА_5, посвідчений 02.04.2008 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 556;
- договір іпотеки нерухомого майна № 2008-005/DC-002/7 між відповідачем та ОСОБА_5, посвідчений 22.07.2009 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 1153.
- договір поруки № 2008-005/DC-002/6 від 02.04.2008 р. між позивачем, відповідачем та громадянином України ОСОБА_2
На думку позивача у оспорюваному кредитному договорі передбачено право банку за певних обставин в односторонньому порядку змінювати розмір процентів за користування кредитними коштами а тому, договір має бути визнаний судом недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України (далі -ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Пунктами 8, 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити, зокрема, порядок зміни і припинення дії договору, а також права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Позивач посилаючись на вказані положення вважає, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частин 1 статей 203 ЦК України, оскільки у кредитному договорі не містяться положення щодо відповідальності відповідача за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.
Проте, відсутність у кредитному договорі вказаних положень не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.
Щодо твердження позивача, що договір № 2008-005/ДС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 р. містить ознако договору приєднання, суд повідомляє наступне.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Прикладами договорів приєднання можуть бути угоди про користування електроенергією, газом та інші договори з комунальними підприємствами. Тобто це договір, за яким умови договору визначені заздалегідь однією із сторін, може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до договору в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, відповідно до положень ЦК України, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Також кредитодавцем у кредитному договорі виступає тільки спеціальний суб'єкт - банк або інша фінансова установа. Відповідно до діючого законодавства України кредити в Україні на підставі виданих ліцензій можуть надавати тільки дві фінансові установи - банки та кредитні спілки. Також кредит надається тільки грошовими коштами і кредит завжди передбачає нарахування відсотків.
Судом встановлено, що оспорюваний договір має всі ознаки кредитного договору і у ньому враховані всі істотні умови кредитного договору
Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, виходячи з даної норми у зміст договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положен ня (умови), які приймаються ними як обов'язкові в силу чинного цивільного законодавства. Тобто в договорі немає потреби дублювати положення, які є загальними для даного виду договору і передбачені у відповідних нормативних актах, оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, включені вони в договір чи ні.
Порядок зміни і припинення дії (розірвання) договору врегульований статтями 631, 651-654 ЦК України, частиною 7 статті 180, статтею 188 ГК України.
Таким чином, у статті 203 ЦК України мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не його форми. Тому визнавати Кредитний договір недійсним на тих підставах, що він не містить певних умов, зокрема, умов про відповідальність банку не можна.
Суд також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином, істотними умовами є ті умови, без наявності яких договір не може існувати. Ці умови повинні визначатися законом саме як істотні, бути такими виходячи із правової природи даного виду договору, або якщо одна із сторін заявить, що має бути досягнуто згоди щодо певної умови.
Умови наведені в частині 2 статті 345 ГК України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту) не є істотними умовами кредитного договору.
Структурно-системний аналіз положень ГК України та ЦК України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого виду господарського договору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 1).
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку (частина 2).
Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Враховуючи зміст вищезазначених статей та умови укладеного кредитного договору судом встановлено, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі і сплати процентів, цільового використання кредиту.
В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, в даному випадку законом та Кредитним договором інше не встановлено.
ЦК України був доповнений статтею 1056-1 ЦК України згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12 грудня 2008 року за № 661-VI (опублікований у газеті «Урядовий кур'єр», 2008, 12, 30.12.2008 № 246). Вказана стаття ЦК України набрала чинності з 10.01.2009 року.
Відсоткова ставка банком була змінена відповідно у червні 2008 р., таким чином відсоткова ставка була змінена банком правомірно.
Відповідно до абзацу 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дана норма Конституції України відображена у статті 5 ЦК України, відповідно до якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (абзац 3 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Тобто, укладаючи кредитний договір сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитного договору.
У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог та не надано доказів того, що позивач перебував у скрутному фінансовому становищі, оскільки, відповідно до п. 1.2. договору кошти надавались на поповнення обігових коштів, а також не надав доказів того що порушено справу про банкрутство щодо нього.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем дотримано вимог закону при укладенні договору № 2008-005/LС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 р., тому вимога позивача про визнання договору № 2008-005/LС-002 відновлювальної кредитної лінії від 02.04.2008 р. недійсним є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 07.06.2011 року.