ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 червня 2011 р. Справа № 9/30-790/2011-16/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.
при секретарі судового засідання Манів-Головецька О.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "СТАНІМ",
вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ, 76000
до відповідачів -1: Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця"
вул. Гоголя, 1, м.Львів, 79000
2. Виконком Івано-Франківської міської ради
вул.Грушевського, 21 м. Івано-Франківськ
3. Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації
вул.Дністровська, 49, м. Івано-Франківськ
4. Міністерство транспорту та зв"язку України
проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01001
Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
міський голова м.Івано-Франківська: Анушкевичус Віктор Андрусович
вул.Грушевського, 21 м. Івано-Франківськ
про визнання недійсним розпорядження міського голови, визнання недійсними зміни в матеріалах інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно.
за участю представників сторін
Від позивача: Стефанишин С.І.-директор ТзОВ "Станім" (паспорт серія НОМЕР_1 від, (посвідчення НОМЕР_2 від 01.04.2011р. )
Від відповідача-1: ОСОБА_1 - начальник юридичного сектора відокремленого, (довіреність № НЮ-476 від 29.07.10р.)
Від відповідача-2:ОСОБА_2 - спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. , (довіреність № 852/01-20/64-в від 17.05.11р. )
Від відповідача-3, 4: не з'явився
третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2, (довіреність № 1974/01-17/64-в від 17.11.10р.)
Позивачем заявлено вимоги про: 1. визнання недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 14.09.07 року № 527-р в частині оформлення права власності на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н.З;
2. визнання нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане ДТГО "Львівська залізниця" на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н.З;
3. визнання за ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" право власності на приміщення гаражу (літер Л інвентарної справи), що знаходиться по вул. Промисловій, 18 А, в м. Івано-Франківську;
4. зобовязання Івано-Франківське ОБТІ внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2010 позовні вимоги задоволені повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2010, в частині визнання за позивачем права власності на будівлю гаражу виробничої бази під літерою "Л" в інвентарній справі, що знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Промислова,18а, залишено без змін. В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2010 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову частково: визнано недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 14.09.2007 № 527-р (додаток №1) в частині оформлення права власності на приміщення гаражу виробничої бази по вул. Промисловій, 18а в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання -ДТГО "Львівська залізниця", позначено в інвентарній справі літерою "Л"; визнано нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане ДТГО "Львівська залізниця" на приміщення гаражу під літерою "Л" виробничої бази по вул. Промисловій, 18а в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання -ДТГО "Львівська залізниця". Провадження у справі в частині зобов'язання Івано-Франківського ОБТІ внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно припинено з огляду на підвідомчість справи в цій частині адміністративним судам.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2011р. касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задоволено частково- постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 у справі № 9/30 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2010 скасовано, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, суд
встановив:
Відповідачем 1, подана суду заява про забезпечення позову в якій просить суд заборонити Позивачу вчинити певні дії, а саме: заборонити ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "СТАНІМ" вчиняти будь-які дії щодо відчуження будівлі гаражу, яка знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ ,вул. Промислова, 18а та є державною власністю.
Свої вимоги Відповідач-1 обгрунтовує тим, що Позивачем проведена реєстрація права власності на спірну будівлю гаражу, а отже у Позивача є можливість відчуження цього майна.
Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на те, що статтею 66 ГПК України визначений вичерпний перелік осіб, які мають право порушувати питання про забезпечення позову.
Відповідно до наведеної норми закону , заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов.
Оскільки позов заявлено до Відповідача, останній не має повноважень заявляти вимогу про забезпечення позову , а тому в задоволенні його заяви слід відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 238 від 20.07.05 року, Позивачу надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для реконструкції власного виробничого приміщення на переданій у постійне користування земельній ділянці по вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську. На виконання даного рішення Товариством було виготовлено проект переобладнання в 2005 році, а 03.10.05 року, вказаний проект пройшов державну експертизу в Івано-Франківській обласній службі Української державної Інвестиційної експертизи.
Вищезгадане приміщення було придбано позивачем у БМП-766 Львівської залізниці у вигляді списаних будівельних матеріалів загальною вартістю 1 704 грн., про що свідчить вимога № 212 від 12.11.02 року, квитанція про оплату вказаної суми від 13.11.02 року. Отже, між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів.
Дозвіл на реконструкцію даного приміщення надавався Позивачу із врахуванням вимог чинного законодавства щодо попереднього відведення під ці цілі земельної ділянки. Так, у відповідності до Державного акту постійного користування земельною ділянкою № ІІ-ІФ № 002309-15/04-000223 від 08.04.98 року (державна реєстрація за № 223), Позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,25 га по вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську з цільовим призначенням для розміщення і експлуатації виробничих приміщень і споруд.
Однак, ДТГО "Львівська залізниця" у 2007 році оформило право власності на списаний з балансу у 2002 році об'єкт нерухомості на земельній ділянці, яка перебуває у законному користуванні Позивача. Крім того, як зазначив представник Позивача, ДТГО "Львівська залізниця" із порушенням вимог законодавства оформило право власності на приміщення прохідної і підстанції, які є тимчасовими спорудами.
Представник Відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечив. В обгрунтування поданих заперечень зазначив наступне.
Спірна будівля гаражу перебувала на балансі БУ-4 (БМП-766) з моменту її побудови та ніколи з балансу не списувалась, що підтверджується довідками про вибуття основних засобів за 2002-2008 роки, описом інвентарних карток по обліку основних засобів за періоди з 01.01.02 року-31.12.02 року та 01.10.08 року-31.12.08 року, інвентаризаційними описами основних засобів № 18, 15, 20, 25. Бідівля була побудована на земельній ділянці, що виділялась відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування. Жодного договору про відчуження даного основного засобу укладено між Позивачем та ДТГО «Львівська залізниця»укладено не було, а купівля-продаж будівельних матеріалів не породжує виникнення права власності на нерухоме майно.
Відповідач 1 зазначив, що позивачем не надано доказів отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, та доказів здійснення переобладнання та відбудови приміщення гаражу за власні кошти. Крім того, прохідна і тарнсформаторна підстанція не є тимчасовими спорудами. Стосовно вимоги про визнання незаконним розпорядження міського голови про оформлення права власності Відповідач 1 зазначив, що вважає можливим оскарження такого акту тільки в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Представник відповідача 3 Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації позовні вимоги заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичюса В. А. заперечення, викладені відповідачем 2, підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
З матеріалів справи вбачається, що:
Листом від 19.04.2002р. Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №4 (БМП-766) звернулось до Івано-Франківського ТзОВ "Ека-Захід" з проханням провести експертну оцінку будівлі гаражу, які підлягають розбиранню і зносу, місце знаходження яких: м.Івано-Франківськ, вул.Промислова, 18"а", мотивуючи це тим, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.01 року у справі № 7-214 територію, на якій розміщено гаражі Управління, у нього вилучено (а.с 28).
Згідно висновку експерта ринкова вартість будівлі гаражу під розборку по вул. Промисловій, 18"а", в м. Івано-Франківську, що належить БУ-4 Львівської залізниці (без врахування ПДВ) становить 1 420 грн.
Листом від 11.07.02 року № ЦЗП-6/127, Державна адміністрація залізничного транспорту України дозволила списання непридатного для подальшого використання за призначенням основного засобу - будівля гаражу 1957 року побудови, інвентарний номер 61007, площею 224, 9 кв. м., без залишкової вартості, який знаходиться на балансі Будівельно-монтажного поїзду № 766 Львівської залізниці.
Згідно довідки, підписаної начальником БМП-766 та головним бухгалтером, будівля гаражу інвентарний номер 61007, 1957 року вводу в експлуатацію повністю зношена, початкова балансова вартість 9058 грн.
11.11.2002р., між Управлінням будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №4 Львівської залізниці (продавець), та ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Станім»укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів (а.с.148, Т.2), відповідно до р.1.1 «Предмет договору»- продавець передає належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов»язується розібрати споруду гаражу, сплатити за нього на умовах договору. Ціна за товар складає 1704грн., що визначена на підставі незалежного експертного дослідження станом на 31.03.2002р., виготовленим експретно-консалтинговою фірмою «Еко-Захід».
13.11.2002р., Позивачем оплачено та придбано будівлю гаражу, яка підлягала розібранню, про що свідчить квитанція про оплату вказаної суми.
Позивач здійснив реконструкцію будівлі гаражу відповідно до рішення виконавчого комітету №238 від 20.07.2005р., згідно проекту переобладнання.
Отже, як вбачається з вищенаведених доказів у справі, Державною адміністрацією залізничного транспорту України дозволено списання непридатного для подальшого використання за призначенням основного засобу -будівлі гаражу 1957 року побудови, який знаходиться на балансі Будівельно-монтажного поїзду №766 Львівської залізниці. Позивачем придбано вищезазначену будівлю, на підставі укладеного договору купівлі-продажу будівельних матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ч.1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.Згідно ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У відповідності до Державного акту постійного користування земельною ділянкою № ІІ-ІФ № 002309-15/04-000223 від 08.04.98 року (державна реєстрація за № 223) позивач є користувачем земельної ділянки площею 0, 25 га по вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську з цільовим призначенням для розміщення і експлуатації виробничих приміщень і споруд.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.09 року по справі № 18/35, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.09 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.10 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця"до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТзОВ СП "Станім" про визнання недійсним п. 25 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 129 від 24.03.98 року та державного акту на право постійного користування землею № 15/04-000223 від 08.04.98 року. Рішення набрало законної сили. З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно володіє, користується та розпоряджається майном (будівля гаражу), придбаним ним у БМП-766, та розташованим на земельній ділянці, яка надана Товариству у постійне землекористування.
Позивач визнав, що будівництво гаражу проведено ним без отримання належного дозволу на будівництво, розробленого та погодженого проекту, а тому є самочинним будівництвом.
Однак , будівництво проведено на земельній ділянці, яка була виділена йому для розміщення і експлуатації виробничих споруд, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, а тому у суда є всі підстави визнати за Позивачем право власності на самочинно-збудоване нерухоме майно.
Дослідивши обставини самочинного будівництва приміщення гаражу, суд дійшов висновку про можливість визнання за Позивачем права власності на самочинне будівництво, на підставі положень ст. 376 ЦК україни.
Відповідно до ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов»язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до ст.326 вказаного Кодексу, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Міністерство траспорту та зв»язку наділено повноваженнями щодо забезпечення ефективного використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління (згідно підпункту 12 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006р. N789 «Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України», із змінами і доповненнями.).
Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця»наділено повноваженнями володіння, користування та розпорядження майном, закріпленим за ним на праві повного господарського відання (п.4.1 Статуту).
Суд не погоджується з доводами позивача про визнання недійсним розпорядження міського голови м.Івано-Франківська від 14.09.2007р. №527-р в частині оформлення права власності за державою на приміщення прохідної та підстанції виробничої бази по вул.Промисловій,18 «а», що в м.Івано-Франківську, позначені в інвентаризаційній справі літерою «Н»та «З»та свідоцтва про право власності на вказані приміщення.
Як вбачається із матеріалів інвентарної справи, під літерою «Н»та «З»значиться відповідно підстанція та прохідна виробничої бази в м.Івано-Франківську по вул.Промислова,18а.
Доказів набуття позивачем вищевказаного майна на законних підставах, матеріалами справи не встановлено. Матеріалами інвентарної справи підтверджується, що прохідна під літерою «З»з бетонним фундаментом та входить, як господарська будівля до виробничої бази.
Знаходження державного майна на земельній ділянці позивача, як вважає останній, не позбавляє права держави Україна в особі органу державної влади на це майно, а в разі порушення права позивача, як користувача земельною ділянкою, останній має право використати способи захисту, встановлені ст.152 ЗК України.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 роз»яснення президії ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№02-5\35 від 26.01.2000р., із змінами та доповненнями).
Враховуючи, що розпорядження Івано-Франківського міського голови №527-р від 14.09.2007р. в частині оформлення за державою права власності на приміщення прохідної та підстанції під літерами «Н»та «З»виробничої бази в м.Івано-Франківську по вул.Промисловій, 18 «а»та видане на ці приміщення свідоцтво про право власності не порушують прав чи законних інтересів позивача, підстави для визнання їх нечинними в цій частині-відсутні.
В іншій частині вимог, а саме визнання недійсним розпорядження №527-р від 14.09.2007р. про оформлення права власності за державою на будівлю гаражу під літерою «Л»позов належить задоволити.
Свідоцтво про право власності не є правовстановлюючим документом, тобто, актом, який у розумінні ст. 12 ГПК України може бути визнаний недійсним судом господарської юрисдикції, а тому вимоги в цій частині не підлягають до задоволення..
Положення п.«б»ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»наділяють виконавчі органи рад повноваженнями щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об»єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності.
В частині задоволення позову про зобов»язання Івано-Франківське ОБТІ внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно, провадження у справі слід припинити з наступних підстав.
Реєстрація прав власності згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року №66 /7387, здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).
Згідно п.1.4. Положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Крім того, відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи реєстрації прав на нерухомість та землю - реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється комунальними підприємствами БТІ в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, як органом центральної виконавчої влади до повноважень якого належить нормативне та методичне забезпечення діяльності підприємств БТІ.
Отже, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це підтвердження державою виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, що у свою чергу гарантується Конституцією України.
Вказане свідчить, що БТІ здійснює на основі законодавства, делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, БТІ в розумінні п.7 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, а тому спір, щодо зобов»язання БТІ внести зміни в матеріали інвентаризації та реєстр права власності підлягає вирішенню в суді адміністративної юрисдикції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (постанова Верховного Суду України від 6.06.2006р.)
Як вбачається із заяви позивача про збільшення позовних вимог (а.с.73) та пояснення представників сторін, в судовому засіданні, позивачем заявлено чотири вимоги. Всі вимоги є вимогами немайного характеру, а тому державне мито підлягає сплаті як за одну вимогу немайнового спору (з гідно із п. 4.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», від 04.03.1998 року № 02-5/78 із змінами та доповненнями).
Позивачем зайво сплачено при поданні позову 170 грн. державного мита, які підлягають поверненню на підставі ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Відповідачів 1, 2 в рівних долях.
На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 316, 319, 328, 376 ЦК України, керуючись ст. 12, 33, 49, 75, п.1 ст. 80, ст. 82 - 85Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ" до відповідача 1 Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до відповідача 2 Виконкому Івано-Франківської міської ради до відповідача 3 Івано - Франківського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності, зобов'язання внести зміни в матеріали інвентаризації задовольнити частково.
Визнати недійсним розпорядження міського голови м.Івано-Франківська від 14.09.2007р. №527-р (додаток №1) в частині оформлення права власності на приміщення гаражу виробничої бази по вул.Промисловій,18 «а»в м.Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання -ДТГО «Львівська залізниця», позначено в інвентарній справі літерою «Л»;
Визнати за ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «СТАНІМ» право власності на самочинно збудоване приміщення гаражу під літерою «Л»виробничої бази по вул.Промисловій,18«а»в м.Івано-Франківську.
Провадження у справі про зобов'язання Івано-Франківського бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно -припинити.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м.Львів, 79000 (код 01059900) на користь позивача ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 20548303): 42,50 - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з відповідача Виконкому Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000 на користь позивача ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 20548303): 42,50 - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити Позивачу.
Повернути з державного бюджету України зайво сплачене Позивачем на підставі квитанції №066-5 від 06.03.2009р. державне мито в сумі 170 грн., про що видати відповідну довідку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Калашник В. О.
Повне рішення складено 10.06.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Попович В. В. 10.06.11