ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07 червня 2011 р. Справа № 5010/918/2011-21/37
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.
при секретарі судового засідання Кріцак В.М.,
За участю:
фізичної особи- прідприємця - ОСОБА_1
представників відповідача 1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача 2 - Михайлюк Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи- прідприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідачів: 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, АДРЕСА_2,
2) Косівської міської ради , м-н Незалежності, 11, м. Косів, Івано-Франківська область,78600
про визнання нечиним свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (кіоск), видане 05 березня 2001 року виконавчим комітетом Косівської міської ради та свідоцтва виданого 12 березня 2001року приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про право власності ОСОБА_6 на ларьок "М"ясопродукти" та зареєстроване в реєстрі за № 366, стягнення судових витрат.
Встановив, що фізична особа - підприємець звернулась з позовом до господарського суду про визнання нечиним свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (кіоск), видане 05 березня 2001 року виконавчим комітетом Косівської міської ради та свідоцтва виданого 12 березня 2001року приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про право власності ОСОБА_6 на ларьок "М"ясопродукти" та зареєстроване в реєстрі за № 366.
05.05.2011р. судом винесено ухвалу про порушення провадження у праві, розгляд справи призначено на 18.05.2011р.
12.05.2011р. позивач подав суду клопотання (вх. № 4011/2011- свх від 12.05.2011р.) про відкладення розгляду справи у зв"язку з зайнятістю представника.
16.05.2011р. - відповідач - підприємець ОСОБА_6 направила суду клопотання (вх. № 4050/2011- свх від 16.05.2011р.) про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
18.05.2011р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.06.2011р.
07.06.2011р. представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 проти позову заперечив, просить провадження у справі припинити на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі.
При цьому суд врахував наступне.
Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено підвідомчість спорів господарським судам України.
Зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів підлягають розгляду в господарських судах, якщо ці справи не віднесені до юрисдикції адміністративного суду чи Конституційного Суду.
У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Видача свідоцтва про право власності передбачена у п.6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
З аналізу вказаних норм вбачається, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження щодо позовної вимоги про визнання нечиним свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (кіоск), видане 05 березня 2001 року виконавчим комітетом Косівської міської ради та свідоцтва виданого 12 березня 2001року приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про право власності ОСОБА_6 на ларьок "М"ясопродукти" та зареєстроване в реєстрі за № 366 з мотивів її непідвідомчості господарським судам України згідно п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Суд зауважує, що аналогічна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2010року у справі №4/105-10, постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року у справі № 6/228 та постанові Верховного Суду України від 16.02.2010 року у справі № 11/57, а також в п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" та п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
Керуючись ст. 124 Конституції України, п.1 ч.1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
провадження у справі за позовом Фізичної особи - прідприємця ОСОБА_1 до відповідачів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та Косівської міської ради про визнання нечиним свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (кіоск), видане 05 березня 2001 року виконавчим комітетом Косівської міської ради та свідоцтва виданого 12 березня 2001року приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про право власності ОСОБА_6 на ларьок "М"ясопродукти" та зареєстроване в реєстрі за № 366 - припинити.
У випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав не допускається.
Суддя Скапровська І. М.
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Кріцак В. М. 07.06.11