07.06.2011 Справа № 5008/553/2011
За позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Закарпатської філії, м. Ужгород
ДО фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево
ПРО стягнення суми 703,16грн. заборгованості по оплаті за надані телекомунікаційні послуги за договором №1485 від 14.08.2007р. та договором №08/6-1568 від 08.04.2008р.
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача -ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 29.03.2011р.
від відповідача - не з'явився
Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Разом з тим, на день судового засідання у відповідності до вимог статті 22 ГПК України подав суду заяву про зменшення суми заявлених позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу та просить стягнути з відповідача суму 559,33грн., в тому числі 28,47грн. пені, 90,61грн. інфляційних втрат, 24,75грн. річних, 102грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження відповідача за вказаною адресою.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.05.2011 року по справі № 5008/553/2011
02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця
проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
14 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №1485 на користування послугами електрозв'язку, згідно якого Укртелеком надає споживачу послуги електрозв'язку з встановлення телефонів, місцевого, міжміського та міжнародного зв'язку та інші послуги, а споживач - оплачує вартість робіт за установку телефонів та вартість послуг, які надаються.
Також, 08 квітня 2008 року між ВАТ «Укртелеком»та відповідачем укладено договір №08/6-1568 про надання АДСЛ-доступу до мережі Інтернет.
Позивач стверджує, що за період з липня 2009 року по грудень 2009 року по телефонним номерам, які згідно Договору закріплені за споживачем, заборгованість по абонентній платі за користування телефонами, згідно розрахунку, склала 559,33 грн. Однак споживачем вартість наданих послуг не оплачувалась.
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача розмір пені, нарахованої у зв'язку з затримкою оплати наданих Відповідачеві послуг телефонного зв'язку у сумі 28,47 грн.
Також вважає обґрунтованим розмір нарахованих інфляційних витрат на прострочену суму грошових зобов'язань згідно розрахунку становить 90,61 грн. Розмір нарахованих трьох відсотків річних згідно розрахунку складає 24,75 грн., які також просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.05.2011 року по справі № 5008/553/2011
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Пунктом 4.5 договору №1485 та пунктом 5.2 договору №08/6-1568 передбачено обов'язок споживача оплачувати надані йому послуги до 20 числа поточного місяця, наступного за розрахунковим та відповідно до 10 числа поточного місяця. Позивачем доведено порушення споживачем термінів здійснення оплати наданих йому послуг, у зв'язку з чим на день подання позову виникла заборгованість у сумі 559,33грн.
Разом з тим, на день судового засідання від позивача надійшла заява про здійснення відповідачем розрахунку по сумі основного боргу, у зв'язку з чим, провадження у справі в частині стягнення суми 559,33грн. підлягає припиненню у відповідності до вимог п.1.1 статті 80 ГПК України.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, згідно статті 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються частиною першої статті 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.05.2011 року по справі № 5008/553/2011
пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення
ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку розмір нарахованих інфляційних витрат на прострочену суму грошових зобов'язань згідно розрахунку становить 90,61 грн., а розмір нарахованих трьох відсотків річних згідно розрахунку складає 24,75 грн..
Передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком трьох відсотків річних у розмірі 24,75грн. та витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 90,61грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.05.2011 року по справі № 5008/553/2011
предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.
Згідно ст.36 Закону України «Про телекомунікації»у разі затримки оплати за надані послуги понад встановлені актами законодавства строки Відповідач повинен сплатити пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки.
Розмір пені, нарахованої у зв'язку з затримкою оплати наданих Відповідачеві послуг телефонного зв'язку становить 28,47 грн., вимоги про стягнення якої також підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 102грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на користь ВАТ Укртелеком" в особі Закарпатської філії, 88000, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4 (код ЄДРПОУ 25438186) суму 28,47грн пені, 90,61грн інфляційних витрат та 24,75грн. трьох відсотків річних, а також суму 102грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.
3. В решта частині позовних вимог провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя О.Ф. Ремецькі