01.06.2011 Справа № 5008/316/2011
За позовом державного територіально -галузевого об'єднання „Львівська залізниця”, м. Львів в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дирекція залізничних перевезень”, м. Ужгород
до відповідача 1: Виноградівської митниці, м. Виноградів
до відповідача 2: головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, м. Ужгород
про: стягнення 185 743,77 грн.
Головуючий суддя -Івашкович І.В.
представники:
від позивача - ОСОБА_1., довіреність № НЮ-479 від 29.07.10
від відповідача 1 - ОСОБА_2., довіреність №01-54/3-22/1-5555 від 02.11.10
від відповідача 2 -ОСОБА_3., довіреність №15-22/163-2123 від 13.05.2011
Суть спору: державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця", м.Львів в особі відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень", м.Ужгород звернулось з позовом до Чопської митниці, м.Чоп, до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, м.Ужгород про стягнення суми 185 743,77 грн. відшкодування збитків.
Ухвалою господарського суду від 05.05.11 по справі 5008/316/2011 в порядку ст.24 ГПК України проведено заміну відповідача Чопську митницю на належного відповідача Виноградівську митницю.
Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок неправомірних дій працівників Виноградівської митниці по вилученню вантажу, який слідував через територію України транзитом відповідно до СМГС, такий вантаж не було вручено вантажоотримувачу ТОВ "Володимирський хімічний завод" (Росія), а отже вважається втраченим. Згідно з приписами ст.25 параграфу 1 СМГС ТОВ "Російські залізниці" було задоволено претензію ТОВ "Володимирський хімічний завод" і повністю відшкодовано вартість втраченого вантажу. Відповідно до ст.33 параграфу 1 СМГС Головним комерційним управлінням Укрзалізниці визнано претензію ТОВ "Російські залізниці" про втрату вантажу на суму 33 687,50 євро, такою, що підлягає оплаті за рахунок ДТГО "Львівська залізниця". У відповідності до пп.11.8 п.11 розділу ІІІ Порядку оформлення, розслідування та обліку не збережених перевезень вантажів (затв. наказом Укрзалізниці від 21.09.05 №306-ц) з ДТГО "Львівська залізниця" по авізо №2040 від 05.08.08 списана сума 33687,50 євро, що по курсу НБУ станом на 31.07.08 становить 254 910,44 грн.
Позивач стверджує, що збитки у сумі 254 910,44 грн. понесено ним внаслідок неправомірних дій працівників Виноградівської митниці по вилученню вантажу, а оскільки ДТГО "Львівська залізниця" сплачено ТОВ "Російська залізниця" суму збитків 254 910,44 грн., то відповідно до ст.1191 ЦК України залізниця має право зворотньої вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Як на правові підстави позовних вимог позивач посилається на норми ст.ст.1166, 1173, 1174 ЦК України.
Обгрунтовуючи наявність винної поведінки Виноградівської митниці у незаконному вилученні вантажу, посилається на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.06.08 по справі 3-4971/08, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.06.09 по справі 2-671/2009(додано копії). Стверджує, окрім того, про порушення працівниками Виноградівської митниці при вилученні спірного вантажу ст. 2 Угоди про порядок транзиту через території держав-учасниць Співдружності незалежних держав від 04.06.1999р. (ратифіковано Законом України №2283-ІІІ 22.02.2001р.), ст.3 Закону України "Про транзит вантажу", ст.201 Митного кодексу України, відповідно до яких, товари, які переміщуються транзитом через територію України, повинні залишатися в незмінному стані, не використовуватись в будь-яких інших цілях, крім транзиту.
Посилаючись на викладені у позовній заяві мотиви, позивач просить стягнути з відповідача суму 185 743,77 грн. заподіяних збитків, розмір яких визначено з урахуванням отримання суми 69 166,67 грн., яку на підставі рішення Виноградівського районного суду від 10.06.2009р. було перераховано ДТГО "Львівська залізниця" відділом ДВС Виноградівського РУЮ як кошти, отримані від реалізації конфіскованого спірного товару "поліхлорвініл".
Представником позивача у процесі судового розгляду позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Відповідач Виноградівська митниця згідно з письмовим відзивом на позов проти позовних вимог заперечив повністю, посилаючись на ті підстави, що всупереч доводам позовної заяви незаконність дій Виноградівської митниці по вилученню вантажу "поліхлорвінілу" не встановлено жодним судовим рішенням. Посилання позивача на встановлення незаконності вилучення Виноградівською митницею вантажу постановою Виноградівського районного суду від 09.06.08 по справі 3-971/08 вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки вказана постанова не підтверджує факту протиправності дій Виноградівської митниці. Стверджує, що не вказує на неправомірність дій митниці і постанова Виноградівського районного суду від 25.10.07( якою товар конфісковано в дохід держави), і рішенням Виноградівського районного суду від 10.06.09 у справі 2-671/2009, на яку посилається позивач.
Наголошує, що відсутність преюдиційного факту неправомірності дій митниці по вилученню вантажу "поліхлорвінілу" унеможливлює застосування норм ст.ст. 1166, 1172, 1173, 1191 ЦК України. Стверджує, що спір щодо правомірності дій митниці не підлягає розгляду в господарських судах, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.3, ч.1 ст.17 КАС України є публічно-правовим спором та підлягає вирішенню адміністративним судом.
Окрім того, відповідач Виноградівська митниця стверджує, що питання відшкодування збитків позивачу вирішено у встановленому порядку відповідно до рішення Виноградівського районного суду від 10.06.09, яким зобов"язано відділ ДВС Виноградівського РУЮ перерахувати кошти від реалізації конфіскованого товару "поліхлорвініл" в сумі 69166,67 грн. на рахунок відокремленого підрозділу "Ужгородської дирекції залізничних перевезень" Державного територіального об"єднання "Львівська залізниця".
Представником відповідача Виноградівська митниця підтримано заперечення проти позову, наведені у відзиві.
Відповідач Головним управлінням Державного казначейства України в Закарпатській області подано письмовий відзив на позов, згідно з яким викладено позицію заперечення проти позову в повному обсязі, мотивовану тим, що Головне управління не є особою, яка повинна відповідати за даним позовом . Зазначає, що відповідно до бюджетного законодавства України органи Державного казначейства лише виконують у встановленому порядку судові рішення, винесені за позовами, заявленими до бюджетних установ.
Дослідивши та проаналізувавши доводи та заперечення сторін, додані в їх обгрунтування та підтвердження документальні докази, суд констатує такі висновки.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України , ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, здійснюючи право на захист на свій розсуд.
Звертаючись до господарського суду, позивач відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, тобто, матеріально-правову вимогу та факти, які її обґрунтовують.
Одним із врегульованих згідно зі ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено загальні правила відшкодування збитків та передбачено, зокрема, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Водночас порядок і підстави такого відшкодування визначаються та доводяться відповідно до природи правовідносин, що склалися між сторонами: зобов'язальні правовідносини, що випливають з укладеного договору, чи правовідносини по відшкодуванню позадоговірної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є відшкодування заподіяних збитків на підставі статей 1166, 1172, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов"язаннях та передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України). В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено особливості відшкодування шкоди, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, та встановлено, що така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
В даному випадку відповідач Виноградівська митниця входить до системи митних органів України, які у відповідності до п.17 ст. 1 Митного кодексу України є спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
Таким чином, спірні правовідносини щодо відшкодування збитків, завданих за доводами позивача неправомірними діями Виноградівської митниці, є предметом регулювання згідно зі ст.ст.1166, 1173 ЦК України.
Як з"ясовано судом, позивач при обгрунтуванні наявності неправомірних дій відповідача Виноградівської митниці щодо вилучення вантажу "поліхлорвінілу" посилається на ті обставини, що спірний вантаж був затриманий Виноградівською митницею у вагоні, який помилково, через роз"єднання від перевізних документів, знаходився у складі потяга з порожніми вагонами.
Судом встановлено, що складений працівниками Виноградівської митниці за фактом такого затримання протокол про порушення митних правил відносно громадянина ОСОБА_4., а також дії працівників митниці щодо вилучення затриманого вантажу, були предметом судових розглядів. Так, постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.06.2009р. по справі №3-4971/08 , якою закрито провадженням справу про порушення митних правил щодо ОСОБА_4. у зв"язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.353 МК України, зокрема, констатовано, що вагон із вантажем "поліхлорвініл" через неуважність працівників залізниці, які опрацьовували провізні документи, був відцеплений на ст.Батєво і поданий не за призначенням. Наявність протиправних дій працівників Виноградівської митниці щодо затримання та вилучення спірного вантажу зазначеною постановою Виноградівського районного суду, а також іншими рішеннями Виноградівського районного суду, на які посилається позивач, як на встановлення незаконності вилучення вантажу Виноградівською митницею, не встановлено.
З урахуванням регламентації норм п.17 ст. 1, ст.ст. 12, 13, 15 Митного кодексу України, відповідно до яких митниця , як митний орган, є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи, доводи позивача стосовно неправомірності дій Виноградівської митниці можуть бути предметом розгляду і оцінки при вирішенні відповідного спору адміністративним судом. Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Виходячи з визначених згідно із ст.12 ГПК України меж повноважень господарських судів, вирішення спору, який виникає із публічно-правових відносин, в т.ч. про визнання протиправними дій суб"єкта владних повноважень, не відноситься до компетенції господарських судів.
Суд при цьому звертає увагу на ті фактичні дані, що позивач ДТГО "Львівська залізниця" звертався з адміністративним позовом до Виноградівської митниці, управління Державного казначейства у Виноградівському районі про визнання неправомірними дій та відшкодування збитків ( вимоги по даній справі про стягнення 185 743,77 грн. збитків є тотожними до заявлених у адміністративному позові). Винесеною за результатами розгляду вказаного адміністративного позову ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 04.11.10 по справі № 2а-2687/08 в порядку норм ч.2ст.21, п.1ч.1ст.157 КАС України провадження у справі закрито, оскільки позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої знято вимоги про визнання дій Виноградівської митниці неправомірними та позивач просив стягнути 185743,77 грн. збитків.
Таким чином, із наведеного слідує, що публічно-правовий спір про визнання протиправними дій Виноградівської митниці, в межах якого одночасно заявлялись вимоги про відшкодування збитків в розмірі 185 743,77 грн., як це передбачено ч.2 ст. 21 КАС України, не було вирішено по суті у зв"язку з відмовою позивача від вимог про визнання протиправними дій Виноградівської митниці.
У зв"язку з відсутністю доведеного в порядку адміністративного судочинства факту протиправності дій Виноградівської митниці, з яким позивач пов"язує понесення ним збитків, слід констатувати, що не доведена, таким чином, складова правопорушення - протиправна поведінка, що виключає настання передбаченої ст.1166 ЦК України цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Виходячи з вищевикладених обгрунтувань, суд визнає позовні вимоги необгрунтованими та не доведеними відповідно до закону. В задоволенні позову слід відмовити повністю.
З огляду на наведені обґрунтування, на яких ґрунтуються констатовані судом висновки, всі інші наведені сторонами мотиви до уваги не беруться.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 82,82-1. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя І.В.Івашкович
Повне рішення складено 08.06.11