31.05.11р.Справа № 32/273-10
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Крокус", м. Одеса
До: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ
Про: стягнення173 596, 00 грн. (розгляд скарги на дії ВДВС)
Суддя Васильєв О.Ю.
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2 ( дов. від 15.03.11 р. );
Від Дніпровського ВДВС : не з'явився
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.10 р. у справі № 32/273-10 задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з відповідача : Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь позивача - ТОВ фірми «Крокус»: 173 596, 00 грн. - заборгованості за договором; 1 735,96 грн. -витрат на сплату держмита; 236, 00 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Рішення не оскаржувалося сторонами в установленому законом порядку ,тому 16.11.10 р. господарським судом було видано відповідний наказ у справі .
18.04.11 р. відповідач звернувся до суду зі скаргою на дії Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ , в якій просив зупинити виконання наказу суду , визнати недійсним акт опису й арешту майна від 07.04.11 р. , складений державним виконавцем Ніколайчик Ю.А. ; виключити із акту опису й арешту майна квартиру АДРЕСА_1 ,як неналежну боржникові на праві власності ; зобов'язати Дніпровський ВДВС зняти арешт з вищезазначеної квартири в Єдиному реєстрі заборони відчуження нерухомого майна . Скарга обґрунтована посиланням на наступні обставини : оспорюваний акт опису й арешту майна складений без використання бланку для копій ( що відповідно до п.1.7.3. Наказу МЮУ № 74/5 від 15.12.99 р. «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» є підставою для визнання його недійсним ) .Порушено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника -державний виконавець не звернув стягнення на грошові кошти та інше майно боржника .Накладено арешт на квартиру , яка не є власністю боржника ( оскільки договори купівлі-продажу цієї квартири не були оформлені нотаріально ).
ТОВ фірма «Крокус»( позивач ) письмових пояснень стосовно скарги відповідача не надав , явку повноважних представників до судових засідань тричі не забезпечив .
Дніпровський ВДВС Дніпродзержинського МУЮ ( в провадженні якого знаходиться виданий судом наказ у цій справі ) проти задоволення скарги заперечував , зазначаючи , що ним виконано всі дії , передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Заслухавши пояснення представників відповідача ( скаржника ) та відділу державної виконавчої служби , дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження ; господарський суд , -
10.12.10 р. до Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ від ТОВ фірми «Крокус»: надійшли зава про відкриття виконавчого провадження та оригінал наказу господарського суду Дніпропетровської області № 32/273-10 від 16.11.10 р.
10.12.10 р. головним державним виконавцем Ніколайчик Ю.А. було відкрито виконавче провадження ВП № 23375190 з примусового виконання вищезазначеного наказу господарського суду Дніпропетровської області . Боржнику -ФОП ОСОБА_1 було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду .Копія постанови була направлена на адресу стягувача та боржника Боржник в установлений строк добровільно рішення суду не виконав.
21.12.10 р. державним виконавцем у відповідності з вимогами ст.ст.5,6 Закону України «Про виконавче провадження»були направлені відповідні запити до Дніпродзержинського ВРЕВ УДАІ УМВС України у Дніпропетровській області , ОКП «Дніпродзержинське БТІ»та Відділу ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру»з метою отримання інформації про наявність майна, автотранспортних засобів та земельних ділянок у власності боржника .
З отриманої від ОКП «Дніпродзержинське БТІ»відповіді вбачається ,що за боржником зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 19.07.99 р. № 870 та від 13.10.99 р. № 905 . Інформації стосовно наявності у відповідача на праві власності автотранспортних засобів та земельних ділянок на адресу ВДВС не надійшло . Тобто виконати судове рішення не передбачається можливим у зв'язку із відсутністю у боржника грошових коштів , на які може бути звернуто стягнення.
28.02.11 р. на адресу ВДВС від стягувача надійшла заява про накладення арешту на майно , грошові кошти та інші цінності боржника , обґрунтована посиланням на приписи ст.55 Закону України «Про виконавче провадження ».
28.02.11 р. головним державним виконавцем Ніколайчик Ю.А. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ( на все майно в межах суми боргу ) .
21.03.11 р. представник боржника звернувся до Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та зняття копій документів . Така можливість була йому надана -він ознайомився із матеріалами виконавчого провадження та зняв копії документів ; після чого -18.04.11 р. звернувся до суду із цією скаргою ( яка підписана ним 14.04.11 р. )
07.04.11 р. головним державним виконавцем Ніколайчик Ю.А. складено акт опису й арешту майна -квартири АДРЕСА_1 ( яка належить боржнику на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу від 19.07.99 р. № 870 та від 13.10.99 р. № 905 ).
Відповідно до приписів ст.121-2 ГПК України : скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження »( в редакції станом на час винесення постанови про арешт майна боржника ( 28.02.11 р. ) : заходами примусового виконання рішень є ( поміж-іншим ) звернення стягнення на майно боржника ( ст.4 ). Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання ( ст.30 ) . Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем . Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця ( ст.50 ) Відповідно до ст.54 Закону не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього Закону).
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк . Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом ( ст.55 ) Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення ( ст.56 ) Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру. Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.
У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб. У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягувач у 20-денний строк, з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця, не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається . Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів ( ст.62 ) Статтею 85 цього Закону встановлено , що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Додатком до цього Закону є «Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами», згідно до якого стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні: 1. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові і особам, які перебувають на його утриманні: а) одяг - на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків; б) взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків; в) білизна у кількості двох змін на кожну особу; г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу; д) необхідний кухонний посуд; е) один холодильник на сім'ю; ж) меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернене стягнення); з) всі дитячі речі. 2. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, - на три місяці. 3. Паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців. 4. Одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - у осіб, які займаються сільським господарством. 5. Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів. 6. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий урожай - у осіб, які займаються сільським господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення). 7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).
Враховуючи вищезазначені фактичні обставини справи та приписи чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про виконавче провадження», за відсутності у боржника грошових коштів та майна , на яке можливо було звернути стягнення для примусового виконання вищезазначеного судового рішення ( за виключенням квартири АДРЕСА_1 ,яка належить боржнику на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу від 19.07.99 р. № 870 та від 13.10.99 р. № 905 , та право на яку зареєстровано в установленому законом порядку ) дії державного виконавця з накладення арешту на цю квартиру відповідають вимогам чинного законодавства України .
А тому твердження скаржника ( боржника ) стосовно незаконності таких дій державного виконавця є безпідставними . Не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і твердження скаржника стосовно порушення державним виконавцем вимог Наказу МЮУ № 74/5 від 15.12.99 р. «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій»( щодо складання акту опису й арешту мана на бланках суворої звітності ), оскільки з 31.03.11 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб )», у зв'язку з чим виготовлення всіх документів виконавчого провадження повинне здійснюватися на сьогодні державним виконавцем в загальному порядку, а всі бланки суворої звітності необхідно здати до Головного управління юстиції для зберігання до вирішення питання щодо подальшого розпорядження ними ( про це зазначено у листі ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на адресу начальників ВДВС територіальних управлінь юстиції ) . Враховуючи вищезазначене , суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення скарги відповідача .
На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 86, 121-2 ГПК України , господарський суд , -
В задоволенні скарги відмовити в повному обсязі .
Суддя Васильєв О.Ю.