26.05.11р.Справа № 5005/4534/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Соларіс", м. Винниця
до Приватного підприємства "Сельхозконтакт", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
про визнання договору недійсним
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 31/03-11 від 31.03.11р.;
від відповідача: ОСОБА_2., дов. №21/04-11-юр від 21.04.11р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Соларіс" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 034-08/10 від 02.08.2010р., укладений між позивачем та Приватним підприємством "Сельхозконтакт".
Позовні вимоги обґрунтовує, тим що спірний договір не відповідає вимогам ч. 3, 4 ст.180 ГК України, що є підставою для визнання договору недійсним.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. У відзиві на позов відповідач вказує на те, що у належним чином оформленій видатковій накладній, відповідно до умов п. 3.1. Договору, сторони узгодили асортимент, кількість та ціну товару, які було неможливо узгодити у самому Договорі. Крім того, позивачем не надано жодних доказів щодо порушення відповідачем вимог чинного законодавства при укладанні спірного договору.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 28.04.2011р. по 26.05.2011р.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
02.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Соларіс" (продавець) та Приватним підприємством "Сельхозконтакт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 034-08/10 (надалі - Договір)
Відповідно до умов Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві визначену цим Договором продукцію, а продавець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити у встановлений договором строк.
Позивач просить визнати у судовому порядку зазначений Договір недійсним, як такий, що не відповідаю вимогам закону, посилаючись на наступне.
У п. 1.2 Договору зазначено: найменування, одиниці виміру, загальна кількість та якість продукції та/або партії продукції, що є предметом цього Договору, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), погоджуються сторонами за попередньою домовленістю та фіксуються у товарних накладних.
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціни, кількість та асортимент продукції, що поставляється за цим Договором, вказані у замовленнях та товарних накладних на кожну повну або неповну поставку продукції.
Як зазначає позивач, в Договорі не вказаний предмет договору, який, як визначено ч. 4 ст.180 ГК України, складається з 3-х елементів: асортимент продукції, кількість продукції та якість продукції, а саме в спірному Договорі не вказана кількість та якість продукції , що є порушенням діючого законодавства.
Як вказує позивач, порядок та строки направлення замовлень на продукцію в договорі взагалі не обумовлено; оскільки товарні накладні підписуються безпосередньо в момент приймання продукції в місці її поставки, продавець передає, а покупець приймає продукцію, кількість, якість та асортимент якої заздалегідь погоджено не було.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, сторони за взаємною згодою уклали вищевказаний договір у письмовій формі, у п. 1.2 Договору визначили предмет договору, строк дії договору -до 02.08.2011р., засвідчили договір своїми підписами та скріпили печатками.
Вказане свідчить про те, що сторони, зокрема, позивач розуміли предмет Договору та досягли згоди по всіх його істотних умовах.
Так, у статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно із ч. 4 ст. 180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст. 671 ЦК України якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Згідно до ч. 2 ст. 673 ЦК України у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. ( ст.ст. 691, 632 ЦК України).
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірного договору, 01.10.2010р. позивач передав відповідачу продукцію, про що свідчить накладна № ВН-00258 від 01.10.10р., яка містить відомості щодо найменування продукції, її кількості та ціни.
Накладна № ВН-00258 від 01.10.10р., скріплена підписами та печатками сторін.
Вищезазначені обставини свідчать про погодження сторонами усіх істотних умов договору.
За умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Соларіс" про визнання договору купівлі-продажу № 034-08/10 від 02.08.2010р., не підтверджуються належними доказами, відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дати його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Рішення підписано - 31.05.2011р.