23.05.11р.Справа № 5005/3643/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк", м. Київ
Третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро", м. Дніпропетровськ
Третя особа-2: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору іпотеки
Суддя: Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання: Булана Ю.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 18.03.20111р.;
від відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 14.12.10р.;
від третьої особи -1 - не з'явився;
від третьої особи -2 - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Актив-Центр” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк", Третя особа -1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро" про визнання недійсним іпотечного договору від 29.07.2008 року № 838, укладеного між ТОВ "Актив-Центр" та ТОВ "УніКредит Банк".
Ухвалою від 26.04.11р. за клопотанням позивача судом було залучено до участі у справі Третю особу-2: Дніпропетровську міську раду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення по суті спору.
Відповідач у відзиві на позов у задоволенні позовних вимог позивача просить відмовити у повному обсязі, з огляду на наступне. Правовий аналіз Договору іпотеки дає підстави для очевидного висновку про те, що предметом договору іпотеки є виключно нежила будівля, визначена у п.1.3. Договору. Земельна ж ділянка, на якій розташована вказана будівля або "Право оренди" зазначеної земельної ділянки, відповідно до п.1.3. та п.1.5. Договору предметом іпотеки не є. Крім тог, підчас укладення Договору іпотеки сторони договору не допустили порушення положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, а також порушення положень інших нормативно-правових актів, а отже правові підстави для визнання договору або його окремої частини недійсною відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро" свого представника в судове засідання не направило, документи, витребувані судом не надало, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Пояснень щодо неможливості участі в судовому процесі суду не надав.
Представник Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні 23.05.11р. пояснень по суті спору не надав, заявив клопотання про розгляд справи згідно норм чинного законодавства.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році".
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.
Розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України відкладався 14.04.11р., 26.04.11р., 19.05.11р.
В судовому засіданні 23.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -
30.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк" (далі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро" (далі - позичальник, третя особа-1) укладено кредитний договір № 121-СВ (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику револьверну кредитну лінію (далі - кредит) з загальною сумою кредиту 6 000 000, 00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США, Євро та гривні та з терміном кредиту - до 30.05.2009 року (п.1.1. кредитного договору).
На виконання умов кредитного договору банк перерахував на користь третьої особи-1 суму у 53 000 000, 00 грн., еквівалентну 9 875 050, 55 доларів США, що підтверджується роздруківкою з картки рахунку 601 ТОВ "Автоленд-Дніпро" та 2 218 848, 00 доларів США, що підтверджується роздруківкою з картки рахунку 602 (а.с. 43-46).
На виконання взятих на себе зобов'язань третя сосба-1 перерахувала на користь банку 40 500 000, 00 грн., еквівалентних 7 294 212, 81 доларів США по курсу Національного Банку України на дату погашення отриманих сум.
В якості забезпечення виконання взятих на себе ТОВ "Автоленд-Дніпро" 23.07.2008 року обов'язків по кредитному договору № 121-СВ від 30.05.2008 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр" (далі - позивач, іпотекодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк" було укладено декілька іпотечних договорів, в тому числі іпотечний договір № 838 (далі - Договір іпотеки).
Згідно умов цього Договору іпотеки предметом іпотеки є будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізький тупік, б.5, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 13.03.06р. за реєстровим номером 1417 та зареєстрованого в КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстровим номером 13431181 від 21.04.06р. (п. 1.3. Іпотечного договору).
Позивач вважає за необхідне визнати Договір іпотеки недійсним з наступних підстав.
1) всі іпотечні договори викладено в автентичних редакціях , різниця полягає тільки в найменуванні предмета іпотеки і його характеристиках;
2) Предмет договорів складається з п'яти пунктів: 1.1.-1.5. та визначення термінів. Згідно п. 1.3. вказаних договорів встановлено, що "іпотека поширюється на нижчезазначене майно та всі права іпотекодавця на нижчезазначене майно та всі права іпотекодавця щодо цього майна, ("Предмет іпотеки"): (і) нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: ..., яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі ... як окремий виділений в натурі об'єкт права власності, у тому числі, без обмежень, усі існуючі та такі, що стануть власністю іпотекодавця в майбутньому після укладення іпотечного договору будівлі, споруди, конструкції та обладнання, з яких складається будівля та приналежності будівлі, крім того, частини будівлі, які не можуть бути виділені в натурі і будуть включені, додані або приєднані до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору, та з урахуванням інших положень цього договору".
3) Згідно положень п. 1.5. вказаних договорів встановлено, що Предметом договору є "Земля. Сторони досягли згоди, що іпотекодавець повинен в термін до 23 січня 2009 року переоформити у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України право власності або право оренди на Землю з подальшою іпотекою на користь банку (в той же термін), якщо не можливо відповідно до діючого на той момент законодавства України".
4) Згідно положень ст.1 Закону України „Про іпотеку” „Нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та заморських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом”.
5) Згідно положень ст.181 Цивільного Кодексу України "Нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість) -земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації".
6) Згідно положень ст. 133 Земельного кодексу України "1. У заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них -право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом. 2 Земельна ділянка, що перебуває у спільній власності (або право спільної оренди земельної ділянки), може бути передана (передано) у заставу за згодою всіх співвласників (співорендарів). 3. Передача в заставу частини земельної ділянки (або права на частину земельної ділянки) здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до документації із землеустрою. 4. Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки. 5. Порядок застави земельних ділянок та прав на них (оренди, суперфіцій, емфітевзису) визначається законом".
7) Таким чином, відповідно до ч. 1, 4 ст. 133 ЗК земельні ділянки можуть виступати предметом іпотеки, якщо вони є об'єктом права приватної власності.
8) Згідно частини 3 ст. 15 Закону „Про іпотеку” передбачається те, що земельні ділянки, які належать суб'єктам державної та комунальної власності, окрім приватної, не можуть виступати предметом іпотечних правовідносин.
9) земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки є комунальною власністю та знаходиться в строковому орендному користуванні іпотекодавця, що підтверджується наступним:
Договір оренди землі укладався іпотекодавцем вже значно пізніше укладення договору іпотеки, і п.1.5. договорів іпотеки це підтверджує.
10) Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або кілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно:
- належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності.
Крім того позивач вважає що в оспорюваному Договорі іпотеки не визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, право оренди на земельну ділянку, на якій розташованих об'єкт оренди, має переводитись на іпотекодержателя.
На підставі викладеного, позивач вважає, що Договір іпотеки укладено з порушенням норм права, оскільки сторонами не було досягнуто істотних умов договору щодо переходу права оренди земельної ділянки на іншу особу у разі звернення стягнення на заставне майно та не отримано обов'язкову згоду власника земельної ділянки - третьої особи-2.
Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов зазначає, що згідно п. 1.3. Договору іпотеки іпотека поширюється на нижчезазначене майно та всі права іпотекодавцю щодо цього майна ("Предмет іпотеки"): (і) "Будівля": будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізький тупик, будинок 5, яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. від 13.03.2006р. за реєстраційним номером 1417, зареєстрованої в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 13431181 від 21.04.2006р. як окремий виділений у натурі об'єкт права власності , у тому числі, без обмежень усі існуючі та такі, що стануть власністю Іпотекодавця в майбутньому, після укладення Іпотечного Договору будівлі, споруди, конструкції та обладнання, з яких складається будівля та приналежності Будівлі, крім того, частини Будівлі, які не можуть бути виділені в натурі і будуть включені, додані або приєднані до Предмета Іпотеки після укладення Іпотечного Договору, та з урахуванням інших положень цього Іпотечного Договору.
Позовні вимоги в частині визнання недійсними з моменту укладання Іпотечного договору № 118 від23.07.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр" задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Статтею 638 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. (частина 3 статті 575 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що однією з істотних умов, які повинен містити іпотечний договір, є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку" якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Отже, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань, є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.
Пунктом 9. Іпотечного договору сторонами визначено, що в забезпечення зобов'язань Позичальника за кредитним договором позичальник забезпечує надання банку наступного:
- іпотека нерухомості;
- застава.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Отже, зміст основного зобов'язання забезпеченого іпотекою визначається генеральним договором та кредитними договорами, укладеними в межах генерального договору, які є його невід'ємними частинами.
Як зазначалось вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредіт Банк" був укладений Кредитний договір № 121-СВ від 30.05.2008 року, яким визначено суму кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договору та інші істотні умови.
Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 573 Цивільного кодексу України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
Іпотека, згідно із ст. 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави. Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним законом "Про іпотеку".
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Згідно із частиною 2 статті 7 цього ж Закону, якщо розмір вимоги за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.
Законом України "Про іпотеку" визначено істотні умови договору іпотеки, якими є, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Крім того, пунктом 1.5. Договору іпотеки, який має назву "Земля", передбачено: "сторони досягли згоди, що Іпотекодавець повинен в термін до 23.01.2009 р. переоформити у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України право власності або право оренди на землю з подальшою іпотекою на користь банку, якщо це можливо відповідно до діючого на той момент законодавства України".
Із вказаного положення Договору іпотеки вбачається, що "Земля" на момент укладення цього договору не була предметом іпотеки, а лише могла ним стати в майбутньому за умови, якщо це буде відповідати діючому законодавству України.
Положення Договору іпотеки не містять посилань на жодну конкретну та індивідуалізовану земельну ділянку, а також на наявність у позивача, як іпотекодавця, правовстановлюючих документів щодо неї. Наведене є також безумовним доказом відсутності такого предмета іпотеки, як земельна ділянка.
Отже, правовий аналіз спірного Договору іпотеки дає підстави для висновку про те, що предметом Договору іпотеки є винятково нежила будівля, визначена у п.1.3. Договору. Земельна ж ділянка, на якій розташована вказана будівля, відповідно до п. 1.3. та п. 1.5. Договору іпотеки предметом іпотеки не є.
Як свідчить наведене, під час укладення Договору іпотеки сторони Договору не допустили порушення вимог діючого законодавства України.
Таким чином, посилання позивача на те, що положення пункту 1.5. Іпотечного договору суперечать положенням Закону України "Про іпотеку", Земельному та Цивільному кодексам України у зв'язку з Іпотечний договір підлягає визнанню недійсним, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.
Підстави, передбачені положеннями ст. ст. 203, 215 ЦК України щодо визнання спірного договору іпотеки недійсним відсутні.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином позовні вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи тому в позові належить відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід покласти на позивача.
Керуючись Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 203, 205, 573, 575, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 26.05.2011р.