24.05.11р.Справа № 5005/4977/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельного дому "Маркет-Груп" (м. Дніпропетровськ)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (м. Київ)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Сіті" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно договору № 2-49 від 01.01.2009р. у загальному розмірі 13 485,64 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 21.03.11р.)
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельного дому "Маркет-Груп" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (далі-відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Сіті" (далі-відповідач-2) про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно договору № 2-49 від 01.01.2009р. у загальному розмірі 13 485,64 грн.
Сума позову складається з суми основного боргу.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором № 2-49 від 01.01.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар. При цьому, в забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за договором № 2-49 від 01.01.2009р. було укладено договір поруки № 02/02-01 від 01.01.2009р., відповідно до умов якого, поручитель (відповідач-2) зобов'язався солідарно з відповідачем-1 відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання боржником зобов'язань з оплати товарів, поставлених боржнику відповідно до договору № 2-49 від 01.01.2009р., укладеного між кредитором та боржником, в обсязі не більше 100,00 грн.
Відповідач-1 позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не направив, представник відповідача в судове засідання не з'явився двічі, про причини неявки суд не сповістив, в той час, як відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.05.2011р.
Про час та місце судового засідання відповідача-1 повідомлено належним чином з огляду також на наступне.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,
01.01.2009р. між відповідачем-1, як покупцем, та позивачем, як постачальником, було укладено договір № К-49 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець прийняти його та оплатити вартість товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару. Ціна на товар вказується в накладній. Договір набрав чинності з моменту з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до розторгнення, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.п. 1.1., 4.2., 8.1. договору).
На виконання умов договору, у період з 15.07.2010р. по 29.07.2010р. позивач здійснив поставку товару відповідачу-1 на загальну суму 23 676,74 грн., що підтверджується накладними за вказаний період, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
В подальшому відповідачем-1 за накладною на повернення № 3-00002218 від 15.07.2010р. на суму 344,88 грн., накладною на повернення № 3-00003032 від 08.09.2010р. на суму 3 458,81 грн. та накладною на повернення № 3-00003033 від 08.09.2010р. на суму 2 247,00 грн. було здійснене часткове повернення товару позивачу, на загальну суму 6 050,69 грн.
Відповідно до п. 4.3. договору, оплата за отриманий товар проводиться кожні 45 календарних дня за реалізований товар.
Відповідачем-1 вказане зобов'язання було порушено, поставлений товар був оплачений лише частково - в сумі 4 140,41 грн., внаслідок чого, з урахуванням часткового повернення товару, у нього утворилась заборгованість у розмірі 13 485,64 грн.
Позивачем 23.03.2011р. було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Господарським судом також встановлено.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором позивач, як кредитор, 01.01.2009 року уклав договір поруки № 02/02-01 (далі - договір поруки) з відповідачем-2, як поручителем, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно з відповідачем-1 відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань з оплати товарів, поставлених боржнику відповідно до договору поставки № К-49 від 01.01.2009р., укладеного між кредитором і боржником. Термін дії договору закінчується в разі повного виконання зобов'язань вказаних в п. 1.2. договору (п. п. 1.1., 5.3. договору).
Згідно п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідно до п. 1.1. договору відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язаннями з оплати вартості товарів, поставлених боржнику відповідно до основного договору в сумі вартості поставлених товарів, але не більше 100,00 грн.
У випадку прострочки боржником виконання грошового зобов'язання, визначеного відповідно до п. 1.2. договору, понад 1 банківський день, поручитель зобов'язується за вимогою кредитора протягом двох банківських днів з дати надходження до нього такої вимоги сплатити за грошовими зобов'язаннями боржника, у розмірі, що не перевищує суму, передбачену п. 1.2. договору (п. 2.1.1. договору).
Позивачем 06.04.2011р. було вручено відповідачу-2 вимогу про сплату частини боргу. Вказана вимога була залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.
З огляду на положення п. 4.3. договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 13 485,64 грн. на момент розгляду спору відповідач-1 та відповідач-2 не надали, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростували.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 13 385,64 грн. та щодо стягнення з відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 100,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 13 485,64 грн., з яких 13 385,64 грн. підлягають стягненню з відповідача-1.
З приводу вимог позивача до відповідача-2, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, згідно з якою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
При цьому, у відповідністю з п. п. 1.2., 2.1.1. договору поруки, поручитель відповідно до п. 1.1. договору відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язаннями з оплати вартості товарів, поставлених боржнику відповідно до основного договору в сумі вартості поставлених товарів, але не більше 100,00 грн. У випадку прострочки боржником виконання грошового зобов'язання, визначеного відповідно до п. 1.2. договору, понад 1 банківський день, поручитель зобов'язується за вимогою кредитора протягом двох банківських днів з дати надходження до нього такої вимоги сплатити за грошовими зобов'язаннями боржника, у розмірі, що не перевищує суму, передбачену п. 1.2. договору.
Позивачем 06.04.2011р. було вручено відповідачу-2 вимогу про сплату частини боргу. Вказана вимога була залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.
У відповідності з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Як вбачається з п. 5.3. договору поруки, термін дії договору закінчується в разі повного виконання зобов'язань вказаних в п. 1.2. договору
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-2 заборгованості за поставлений товар у розмірі 100,00 грн.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідачів-1,2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог до кожного з них.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 554, 559, 599, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 1; код ЄДРПОУ 31168778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельного дому "Маркет-Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 249; код ЄДРПОУ 33114291) - 13 385 грн. 64 коп. основного боргу, 133 грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита, 234 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Сіті" (49000, м.Дніпропетровськ, площа Жовтнева, 12; код ЄДРПОУ 33184131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельного дому "Маркет-Груп" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 249; код ЄДРПОУ 33114291) - 100 грн. 00 коп. основного боргу, 1 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 1 грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін