АДРЕСА_1.05.11р.Справа № 5005/2891/2011
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ
до відповідача-2: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
Третя особа-1: Відкрите акціонерне товариство “Дніпромеханомонтаж” м. Дніпропетровськ
Третя особа-2: Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” м. Дніпропетровськ
Третя особа-3: Дочірнє підприємство Дніпропетровського спеціалізованого управління “Механомонтаж № 202” Відкритого акціонерного товариства “Дніпромеханомонтаж”
Третя особа-4: ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
Третя особа-5: ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.04.2000 року №1017
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_4, дов. від 26.04.2011 № 145
від відповідача-1: ОСОБА_5, дов. від 04.03.11р. № 10/3-7
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: ОСОБА_6, дов. від 16.11.2010р. № 12554
від третьої особи-3: не з'явився
від третьої особи-4: не з'явився
від третьої особи-5: ОСОБА_3
ОСОБА_7, дов. від 23.11.2009р. № 3437
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі Позивач) звернулося з позовом до Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (надалі Відповідач-1) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач-2), в якому просить господарський суду визнати недійсним договір від 05.04.2000 року №1017 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: приміщення АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6;; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8, укладений між відповідачами у справі.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач зазначає, що в ході проведеної ним перевірки об'єктів державної власності, було з'ясовано, що Комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради на користь фізичної особи ОСОБА_1 було відчужено ряд приміщень, а саме: приміщення АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6;; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8, про що укладено договір купівлі-продажу від 05.04.2000 року №1017. Станом на дату укладення вказаного договору купівлі-продажу, спірне нерухоме майно належало до державної власності і не було передано у комунальну власність, а отже, Комітет комунальної власності, як особа, що не була власником спірного майна, незаконно уклала спірний договір купівлі-продажу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № ПР30/123-10 від 20.07.2010 року, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 року, в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 року постановлені у справі рішення судів першої та другої інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи, Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого на підставі рішення міської ради № 12/5 від 15.12.2010 року являється Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, проти заявленого позову заперечувало, посилаючись на те, що згідно з актом приймання - передачі нежитлового вбудованого приміщення від 11.01.2000 року, ДСУ-202 ВАТ "Дніпромеханомонтаж" передало до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська нежитлове вбудоване приміщення, що знаходилось на балансі ДСУ -202 ВАТ "Дніпромеханомонтаж", розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, загальною площею 529 кв.м. В подальшому, у березні 2000 року головою Дніпропетровської міської ради прийнято розпорядження від АДРЕСА_1.03.2000р. №326-р "Про доцільність продажу нежитлових приміщень АДРЕСА_1,АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4,АДРЕСА_5 АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 будинку АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1. На виконання цього розпорядження Комітетом комунальної власності було укладено спірний договір. З огляду на викладене, Відповідач-1 вважає, що під час укладення спірного договору він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
29.06.2010 року Відповідачем подано клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Відповідач-2, ОСОБА_1, у судові засідання не з'явилася, відзиву на позовні вимоги не надала.
Третя особа-1, в своїх письмових поясненнях, які були надані суду під час попереднього розгляду справи, позовні вимоги Позивача підтримала в повному обсязі.
Треті особи 2, 3, 4, 5 письмових пояснень по суті спору суду не надали.
В судових засіданнях представник Третьої особи-2 просив вирішити спір на розсуд суду.
Представник Третьої особи-5, в судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
В судовому засіданні 17.05.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача-1, та інших учасників судового процесу, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Як убачається з матеріалів справи, регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було проведено приватизацію державного майна орендного підприємства „Дніпромеханомонтаж”.
Відповідно до плану приватизації та Акту оцінки вартості майна орендного підприємства "Дніпромеханомонтаж", затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 31.08.1995 року, зі статутного фонду орендного підприємства були вилучені об'єкти державного житлового фонду на суму 126472,6 мл. крб.
До складу об'єктів, що не підлягають приватизації (об'єкти державного житлового фонду), увійшов житловий будинок по вул. Миронова, 1 у м. Дніпропетровську, залишковою вартістю 2394,6 мл. крб., який після завершення процедури приватизації, обліковувався на балансі структурного підрозділу ВАТ „Днівпромеханомонтаж” - будівельного управління № 202 (на базі якого створено Дочірнє підприємство ДСУ „Механомонта № 202”), та залишався в державній власності.
З огляду на те, що План приватизації та Акт оцінки вартості майна орендного підприємства "Дніпромеханомонтаж", не передбачали окремої оцінки житлового будинку по вул. Миронова, 1 та нежитлових приміщень цієї будівлі, слід дійти висновку, що до статутного фонду ВАТ „Дніпромеханомонтаж” не увійшов, а відповідно і залишився в державній власності зазначений житловий будинок разом із нежитловими приміщеннями.
Незважаючи на вказані вище обставини, актом приймання-передачі нежитлового вбудованого приміщення від 11.01.2000 року ДП ДСУ №202 ВАТ "Дніпромеханомонтаж", в особі начальника ДП ДСУ №202 ВАТ "Дніпромеханомонтаж" Горбунова В.І. (балансоутримувач) передало Комітету комунальної власності міської ради в особі голови Комітету Дрон С.Е. нежитлове вбудоване приміщення, розташоване за адресою по АДРЕСА_1 загальною площею 529 кв.м. залишковою вартістю 45 080 грн., 1956р. забудови.
15.02.2000 року вказані нежитлові приміщення були зареєстровані Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на праві комунальної власності, про що видано свідоцтво про право власності від 15.02.2000 року реєстровий №2088-119 (том 1, а.с.131). Як убачається зі змісту зазначеного вище свідоцтва про право власності, його видано на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26.11.1991 року № 46.
На вимогу суду надати належним чином засвідчену копію рішення Дніпропетровської міської ради № 46 від 26.11.1991 року, Відповідачем-1 було подано копію рішення № 46 від 27.11.1991 „Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів”, яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності міста (том 3, а.с. 65-72).
За змістом наведеного вище переліку, житловий будинок по вул. Миронова, 1, а також вбудовані-прибудовані нежитлові приміщення вказаного будинку, до об'єктів комунальної власності міста не відносилися. Таким чином, свідоцтво про право власності Дніпропетровської міської ради на нежитлове вбудоване приміщення, розташоване за адресою по вул. Миронова, 1, було видано на підставі рішення міської ради, яке не передбачало переходу права на відповідне майно до комунальної власності міста.
Згідно ст. 4 Житлового кодекс України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
З урахуванням наведених вище вимог законодавства, вбудовані-прибудовані нежитлові приміщення житлового будинку по вул. Миронова, 1, які не призначені для його обслуговування, є окремим індивідуально-визначеним майном, яке належить до об'єктів приватизації, та не підлягає передачі у комунальну власність.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
З огляду на викладене, перехід права власності на нежитлове вбудоване приміщення, розташоване за адресою по АДРЕСА_1 мав відбутися виключно в порядку приватизації зазначеного майна. У справі відсутні належні докази, які б підтверджували законність вибуття зазначеного майна з державної власності.
Як убачається з матеріалів справи, 27.03.2000 року розпорядженням голови Дніпропетровської міської ради № 326 р "Про доцільність продажу нежитлових приміщень АДРЕСА_1,АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4,АДРЕСА_5 АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 будинку АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1" доручено Комітету комунальної власності міської ради провести відчуження майна комунальної власності - нежитлових приміщень АДРЕСА_1,АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4,АДРЕСА_5 АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 будинку АДРЕСА_1, та укласти договір купівлі-продажу вищезазначених нежитлових приміщень з громадянкою ОСОБА_1
Відповідно до названого розпорядження міського голови 05.04.2000 року між Комітетом комунальної власності міської ради в особі ОСОБА_10, що діє на підставі Положення (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1017 (том 3, а.с. 38-43), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує в житловому будинку літ А-5 на першому поверсі приміщення АДРЕСА_1., АДРЕСА_2., АДРЕСА_3.; АДРЕСА_4, АДРЕСА_5. АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8
Згідно п. 1.5 договору зазначений в договорі об'єкт продано за 78 058 грн.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округа ОСОБА_11 05.04.2000р. та зареєстровано за №1261.
05.05.2000 року нежитлові приміщення були передані за актом приймання-передачі покупцеві, ОСОБА_1
25.05.2000 року ОСОБА_1, як продавець, та ОСОБА_12, як покупець, уклали договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень (том 1, а.с. 138). Згідно цього договору ОСОБА_1 продала приміщення №АДРЕСА_1 в житловому будинку АДРЕСА_6 на поверсі приміщення №АДРЕСА_1 поз. 1-24, загальною площею 185,7 м2; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; в загальному користуванні тамбур поз. 1-1 площею 3,1 м2;; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8
В подальшому громадянином ОСОБА_12 проведена реконструкція придбаного об'єкту. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.10.2001 року №2531 затверджено Акт державної технічної комісії від 11.09.2001 року про прийняття в експлуатацію магазину - об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 та оформлення права власності.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2003 року №2466701 ОСОБА_12 є власником приміщення магазину по АДРЕСА_1 в житловому будинку АДРЕСА_6 на І поверсі приміщення №АДРЕСА_1 поз. 105 у підвалі АДРЕСА_2 поз. 1-АДРЕСА_1, надбудова над а-1, ґанок а-1. У загальному користуванні тамбур І-1, ґанок -а, загальною площею 427,0 м.кв.
19.09.2000 року ОСОБА_1, як продавець, та ОСОБА_2, як покупець, уклали договір купівлі-продажу АДРЕСА_7., АДРЕСА_8
30.12.2003 року ОСОБА_12 (даруватель) і ОСОБА_3 (обдарований) уклали договір дарування приміщення магазину по АДРЕСА_1 в житловому будинку АДРЕСА_6 на І поверсі приміщення №АДРЕСА_1 поз. 105 у підвалі АДРЕСА_2 поз. 1-17, надбудова над а-1, ґанок а-1. У загальному користуванні тамбур І-1, ґанок -а, загальною площею 427,0 м.кв.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.04.2000 року №1017, який був укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, посилаючись на те, що майно було відчужено за спірним договором особою, яка не набула право власності на це майно.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог.
Відмовляючи в задоволенні позову із зазначених підстав, суд виходить з наступного.
Як вище встановлено судом, в 2000 році нежитлове вбудоване приміщення, розташоване за адресою по АДРЕСА_1 вибуло з володіння Позивача. Належних доказів в підтвердження законність вибуття майна з державної власності, та набуття ним статусу комунального майна матеріали справи не містять. В подальшому, за низкою правочинів, в тому числі за спірним договором купівлі-продажу, вказане нерухоме майно перейшло у власність інших осіб, та на час вирішення спору перебуває у власності Третьої особи-5.
Захист порушеного права шляхом пред'явлення позову про визнання правочину недійсним, має застосовуватися у випадку, коли майно, що вибуло з володіння власника, залишається у особи, яка незаконно, без відповідних правових підстав заволоділа ним. Тобто застосування такого способу захисту права власності, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого набувача.
Стосовно випадків, коли особа, що набула майно без відповідних правових підстав, надалі відчужувала таке майно іншим особам, належним способом захисту права власності є звернення власник із віндикаційним позовом, адже лише в разі обрання такого способу захисту існує можливість відновлення порушеного права та повернення майна власнику.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлений Регіональним відділенням ФДМ України по Дніпропетровської області позов про визнання недійсним укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 договору купівлі-продажу від 05.04.2000 року, задоволенню не підлягає.
Обставини щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимоги про визнання спірного правочину недійсним, не досліджується судом, з огляду на відсутність правових підстав для захисту права Позивача в обраний ним спосіб.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя О.В. Ліпинський
Повне рішення складено 23.05.2011