Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203
Іменем України
11.04.2011Справа №5002-29/1255-2011
За позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
До відповідача - Виконавчого комітету Штормовської сільської ради (96550, Сакський район, с. Штормове, вул. Леніна, 14)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Штормівської сільської ради (96550, Сакський район, с. Штормове, вул. Леніна, 14)
Про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.
Суддя О.І. Башилашвілі
Представники:
Від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність від 29.03.2011р.
Від відповідача 1. - не з'явився.
Від відповідача 2. - не з'явився.
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Виконавчого комітету Штормовської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Штормівської сільської ради про визнання за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомості в цілому - магазин з мансардою, розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0193га (кадастровий №01:243:888:00:03:001:0512) який складається з: - літ. «А» - магазин з мансардою, який складається з приміщень №№1-5, загальною площею 109,5кв.м., мансарда (на плані №1) площею 84,8кв. м., а також про зобов'язання Виконавчого комітету Штормовської сільської ради винести на чергове засідання питання про оформлення за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомості в цілому - магазин з мансардою, розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0193га (кадастровий №01:243:888:00:03:001:0512) який складається з: - літ. «А» - магазин з мансардою, який складається з приміщень №№1-5, загальною площею 109,5кв.м., мансарда (на плані №1) площею 84,8кв. м. з видачею свідоцтва про право власності.
Вимоги обґрунтовано посиланням на положення ст.ст. 16, 392, 181, 331 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач ухиляється від оформлення права власності на об'єкт, нерухомості, з підстав наведених у позовній заяві.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 квітня 2011р. позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні 11.04.2011р.
Позивач у судовому засіданні 11.04.2011р. позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Від третьої особи - Штормовської сільської ради до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Від відповідача - Виконавчого комітету Штормовської сільської ради до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, відповідач та третя особа не скористались наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників відповідача та третьої особи, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
01.08.2007 р. Штормовською сільською радою було прийнято рішення «Про передачу в оренду земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для комерційного використання під будівництво та обслуговування магазину з літнім майданчиком в АДРЕСА_3».
Відповідно до рішення, Штормовською сільскою радою був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 25 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, загальною площею 0,0193 га, яка розташована у АДРЕСА_4 для комерційного використання під будівництво і обслуговування магазину з літнім майданчиком.
22 січня 2008 року між позивачем та Штормовською сільскою радою був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,0193 га, яка розташована за адресою: АР Крим, АДРЕСА_4. Відповідно до умов договору, термін оренди складає 25 років, кадастровий номер - 01:243:888:00:03:001:0512, умови використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування магазину з літнім майданчиком. Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 09.06.2008 р.
В свою чергу, 22.04.2008 р. Виконавчим комітетом Штормовської сільської ради було прийнято рішення «Про присвоєння поштової адреси в с.Поповка на території Штормовської сільської ради», згідно якого земельній ділянці, яка знаходиться в оренді у позивача було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2.
У подальшому, позивач розробив робочий проект 18-04-06-АС по будівництву магазину з літнім майданчиком. Робочий проект був погоджений з Головним архітектором Сакської райдержадміністрації.
В результаті будівництва, позивачем за рахунок власних коштів був створений об'єкт нерухомості - магазин з літнім майданчиком.
КРП «МБРТІ р.Євпаторія» була проведена інвентаризація побудованого позивачем об'єкта. Так, відповідно до інвентарної справи, об'єкт нерухомості має наступні характеристики: Лит. «А» - магазин з мансардою, що складається з приміщень № № 1-5, загальною площею 109,5 кв.м., мансарда (на плані № 1), площею 84,8 кв.м.
Судом встановлено, що СПД ОСОБА_1 зверталась до виконавчого комітету Штормовської сільської ради зі заявою про необхідність оформлення права власності на побудований об'єкт.
Відповідно до обставин справи, виконавчий комітет Штормовської сільської ради не надав позивачу відповіді на заяву, що, на думку позивача, дає підстави вважати про відмову відповідача від задоволення заяви про оформлення права власності.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, на думку суду, будівництво об'єкту здійснювалось позивачем на законному праві.
У відповідності до п. 9 інформаційного листа ВАСУ від 31.01.2001р. №01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», основним критерієм законності володіння майном є джерело фінансування.
Згідно п. 1 ст. 331 ЦК України: право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, отримується нею у випадку, якщо інше не встановлене договором або законом.
Розміщення (будівництво) об'єкту проводилось позивачем за власні кошти, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно до ст. 24 Закони України «Про планування і забудову територій» (в редакції що діяла на момент здійснення будівництва) у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Суд вважає, що дії відповідачів свідчать про надання згоди щодо розміщення позивачем об'єкту містобудування на території Штормовської сільської ради.
Так, відповідно до рішення Штормовської сільської ради від 01.08.2007 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для комерційного використання під будівництво та обслуговування магазину з літнім майданчиком в АДРЕСА_3» орган місцевого самоврядування погодив позивачу розміщення саме об'єкта комерційного призначення - магазину.
Судом також встановлено, що цільове використання земельної ділянки при будівництві об'єкту нерухомості не змінювалось.
В свою чергу, відповідно до матеріалів справи, побудований об'єкт знаходиться в межах земельної ділянки, яка, в свою чергу, належить на праві користування (оренди) забудовнику, що підтверджується також матеріалами інвентаризації БТІ - відповідно до схематичного плану домоволодіння об'єкт знаходиться в межах орендованої земельної ділянці.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що побудованій об'єкт не є самовільним об'єктом в розумінні закону в зв'язку з наступним.
Згідно зі ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до фактичних обставин справи, позивач здійснив будівництво об'єкту на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні (оренді) та яка передбачена саме для розміщення об'єкту комерційного призначення - магазину.
Крім того, судом встановлено, що будівництво об'єкту здійснювалась з дозволу органів місцевого самоврядування та відповідно до проектної документації.
В свою чергу, в матеріалах справи знаходиться висновок судового експерта щодо відповідності побудованого позивачем об'єкта будівельним нормам та правилам. Так, відповідно до висновку, об'єкт нерухомості - магазин відповідає вимогам будівельно-техничних норм, що пред'являються до громадських будівель. Об'ємно-планувальне рішення магазину за складом приміщень, розміру приміщень відповідає вимогам, які пред'являються к приміщенням громадських будівель, що викладені у ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будівлі та споруди». Як вказує експерт, магазин відповідає вимогам протипожежної безпеки і санітарно-гігієнічним вимогам ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будівлі та споруди».
Крім того, відповідно до висновку експерта, конструктивні рішення, елементи і будівельні матеріали (яки застосовувались при будівництві) відповідають вимогам, яки пред'являються до будівельних конструкцій жилих та громадських будівель ДБН В.1.1-1-94 «Проектування і будівництво цивільних будівель із блоків і каменів пиляних вапняків кримських родовищ в сейсмічних районах».
При таких обставинах, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.376 ЦК України і фактичних обставин справи, побудований об'єкт не містить у собі основних ознак самовільного об'єкту нерухомості.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України - кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів у тому числі шляхом визнання наявності прав.
Згідно зі ст.16 ЦК України, одним із способів захисту свого права в суді, є визнання цього права.
Частина 2 ст. 328 ЦК України, передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Нормами ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а отже, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості в зв'язку з тим що орган місцевого самоврядування не визнав це право у т.ч. шляхом можливості реалізації своїх повноважень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач набув право власності на спірний об'єкт у відповідності з діючим законодавством, у зв'язку з чим, його вимоги щодо визнання права власності є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
В свою чергу, вимоги позивача щодо спонукання Виконавчого комітету Штормовської сільської ради винести на чергове засідання питання про оформлення за позивачем права власності на об'єкт нерухомості в цілому, не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Відповідно до законодавства, що регулює способи судового захисту прав, неможливо зобов'язати колегіальний орган місцевого самоврядування прийняти рішення певного змісту.
Крім того, позовні вимоги щодо визнання права власності та спонукання відповідача оформити право власності є взаємовиключними вимогами, оскільки задоволення позову про визнання права власності позивача виключає необхідність та обґрунтованість вимоги про зобов'язання відповідача здійснити певні дії з цього ж питання, та рішення суду про визнання права власності, вже є самостійним правовстановлюючим документом, як і свідоцтво про право власності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач є власником закінченого будівництвом об'єкту нерухомості в цілому - магазину, що розташований в Сакському районі, с.Поповка, вул.Курортна,5а.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ід.№ НОМЕР_1) право власності на об'єкт нерухомості в цілому - магазин з мансардою, що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,0193 га (кад. № 01:243:888:00:03:001:0512) в АДРЕСА_2 і складається з:
-Лит.«А», - магазин з мансардою, що складається з приміщень №№1-5, загальною площею 109,5 кв.м., мансарда (на плані № 1), площею 84,8 кв.м.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 15.04.2011року.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.