Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203
Іменем України
14.04.2011Справа №5002-29/770-2011
За позовом - Дочірнього підприємства «Кримавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1)
До відповідача - Громадська організація «Спортивний клуб братів Салієвих» (98026, м. Судак, с. Багатєєвка, вул. Пальметная, 26)
Про стягнення 29755,87 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність №13/50 від 11.01.2011р.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Дочірнє підприємство «Кримавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Громадської організації «Спортивний клуб братів Салієвих» про стягнення 29755,87грн., у тому числі 25457,00грн. заборгованості, 1995,00грн. пені, 1705,62грн. індексу інфляції та 598,25грн. - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені зобов'язання за Договором №1 від 11.05.2010р. в частині своєчасної оплати наданих послуг по акту здачі-прийому виконаних робіт за травень 2010р. на суму 25457,00грн., що і стало причиною звернення позивача до суду. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов'язань відповідачем, позивач за період з 12.05.2010р. по 21.02.2011р. нарахував пеню у відповідності до п. 3.7 договору №1 від 11.05.2010р. та в порядку ст. 625ГК України суму індексу інфляції та 3% річних.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.03.2011р. позов Дочірнього підприємства «Кримавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. До дня слухання справи від нього надійшла телеграма, згідно з якою відповідач просить суд закрити слухання справи, оскільки сума заборгованості погашена у повному обсязі а також повідомив про неможливістю явки його представника по причині знаходження на змаганнях.
Позивач у судовому засіданні заявив усне клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем погашена сума боргу в розмірі 25457грн. В підтвердження факту погашення суми основного боргу відповідачем, позивач надав довідку від 14.04.2011р. за вих. №02/996, довідку філії «Судакський ДЕУ» ДП «Кримавтодор» №83 від 13.04.2011р. та банківську випискою з особистого рахунку.
Дані документи оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1995,00грн. пені, 1705,62грн. індексу інфляції та 598,25грн. - 3% річних позивач підтримує свої вимоги та наполягає на їх задоволенні.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.04.2011р. суд провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25457,00грн. основного боргу припинив, на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
11.05.2010р. між Громадською організацією «Спортивний клуб братів Салієвих»(далі Замовник) та Філією «Судакський ДЕУ» Дочірнього підприємства «Кримавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі Підрядник) укладений договір №1 (далі Договір) (а.с. 10-11).
Відповідно до п. 2.1 даного Договору, Замовник поручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по об'єкту: встановлення асфальтобетонного покриття по провулку «Звьоздний».
Згідно п. 2.2 даного Договору, Підрядник гарантує виконання взятих за даним Договором зобов'язань в обсягах, встановлених задачею, якісно у відповідності з вимогами ДБН В.2.3.4. - 2000, інших нормативних документів і стандартів.
Вартість робіт за даним Договором встановлена на підставі динамічної договірної ціни в сумі 34457,00грн. (п. 3.1 Договору)
Пунктом 3.4 Договору, сторони обумовили, що Замовник в десятиденний строк після підписання Договору перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника предоплату у розмірі 30% договірної ціни, вказаної в п. 3.1.
Згідно п. 3.5 Договору, по закінченню робіт, вказаних в п. 2.1 даного Договору і на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника кінцеву оплату у розмірі 70%.
Відповідно до п. 3.6 Договору, акт виконаних робіт готує Підрядник і передає його для підписання уповноваженому представнику Замовника. Уповноважений представник Замовника на протязі трьох днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Несвоєчасне підписання акту, а також необґрунтована претензія відносно фактичного виконання робіт розглядається як несвоєчасна оплата. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі п'яти днів після підписання акту.
Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, по що свідчить підписаний сторонами акт про здачу і прийомку виконаних робіт від травня 2010р., акт прийомки виконаних будівельних робіт за травень 2010р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2010р., згідно з якими сума виконаних робіт становить 34457,00грн. (а.с. 12-15).
12.05.2010р. позивач виставив рахунок №10 відповідачеві на суму 34457,00грн. (а.с. 24).
Відповідач оплатив виконані роби частково в сумі 9000,00грн. , про що свідчить банківська виписка від 01.09.2010р. (а.с. 25).
Однак відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати виконаних робіт виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 25457,00грн., тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.
У судове засідання 14.04.2011р. позивач надав довідку від 14.04.2011р. за вих. №02/996, довідку філії «Судакський ДЕУ» ДП «Кримавтодор» №83 від 13.04.2011р. та банківську випискою з особистого рахунку, з яких вбачається, що відповідачем погашена сума боргу в розмірі 25457грн., а саме 8000,00грн. сплачено 03.03.2011р. та 17457,00грн. сплачено 11.04.2011р.
Тому суд, ухвалою господарського суду АР Крим припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25457,00грн. основного боргу на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позивач, у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 1705,62грн. індексу інфляції та 598,25грн. - 3% річних за несвоєчасне виконання грозового зобов'язання.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок суми 3% річних за період з 12.05.2010р. по 21.02.2011р. та інфляційних втрат за період з травня 2010р. по січень 2011р. і встановлено, що розрахунок проведено вірно.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за виконані роботи, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити інфляційні втрати в сумі 1705,62грн. та 598,25грн. - 3 % річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відносно вимог позивача про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 1995,00грн. пені за період з 12.05.2010р. по 21.02.2011р. суд має зазначити наступне.
Пунктом 3.7 Договору №1 від 11.05.2010р. передбачено, що у разі прострочення Замовником оплати за виконані роботи, передбачені п. 2.1 даного Договору, Замовник сплачує Підрядчику пеню в розмірі 0,01% від вартості неоплачених виконаних робіт за кожний день прострочки платежу.
Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені у сумі 41995,00 грн., розрахована за період з травня 2010р. по січень 2011р. згідно розрахунку (а. с. 29-30).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки при розгляду справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати виконаних робіт, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.
Розглянувши розрахунок пені судом встановлено, що позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 0,01% від суми заборгованості по оплаті за кожний день прострочення.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.
Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву.
Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Крім того, частина 4 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені з травня 2010р. по січень 2010р. з перевищенням 6 місячного терміну, що є порушенням приписів 4 ст. 232 ГК України.
Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню із урахуванням 6 місячного строку, і становить 1492,5грн.
За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 1492,50 грн. В частині стягнення 502,5грн. пені у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 ГПК України.
У судовому засіданні 14.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації «Спортивний клуб братів Салієвих» (98026, м. Судак, с. Багатєєвка, вул. Пальметная, 26, ЗКПО 36679390) на користь Дочірнього підприємства «Кримавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, ЄДРПОУ 31829422) 1705,62грн. індексу інфляції, 598,25грн. - 3% річних, пені у розмірі 1492,50 грн., 292,53 грн. державного мита та 232,01грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 502,50грн. пені у позові відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.04.2011року.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.