Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101
14.04.2011Справа №5002-7/11209-2007
За скаргою Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)
До Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції (98400, м. Бахчисарай, вул. Калініна, 1)
Боржник Почтовське житлово-комунальне підприємство (98420, Бахчисарайський район, смт. Почтове, вул. Чкаловська, 11-А, ідентифікаційний код 25142132)
Скарга на дії ДВС.
Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний
Від заявника - ОСОБА_1, предст., дов. №04 від 05.01.2011 р.
Від ДВС - не з'явився.
Від боржника - не з'явився.
Суть справи: Сімферопольське ВПВКГ звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Почтовського житлово-комунального підприємства про стягнення 231195,12 грн.
Рішенням ГС АР Крим від 04.10.2007 р. позов був задоволений. Стягнуто з Почтовського житлово-комунального підприємства на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» суму заборгованості у розмірі 227545,19 грн., 3% річних у розмірі 579,51 грн., 3070,42 грн. інфляційних втрат, 2311,95 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На примусове виконання рішення був виданий наказ.
21 лютого 2011 року до ГС АР Крим від Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції, в якій заявник просить:
- визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції по винесенню постанови про повернення виконавчого документу (наказ Господарського суду АР Крим від 15.10.2007 р. у справі №2-7/11209-2007) стягувачеві від 27.12.2010 р.;
- визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції від 27.12.2010 р. про повернення виконавчого документу наказ Господарського суду АР Крим від 15.10.2007 р. у справі №2-7/11209-2007) стягувачеві.
Скарга мотивована тим, що спірна постанова про повернення виконавчого документу була винесена відділом ДВС необґрунтовано, оскільки до каси боржника щодня надходять грошові кошти, на які можна звернути стягнення, однак постанова про накладення арешту на грошові кошти, які надходять до каси боржника, відділом ДВС винесена не була.
Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції проти скарги заперечував та пояснив, що виданий господарським судом АР Крим наказ від 15.10.2007 р. у справі №2-7/11209-2007 був включений до складу зведеного виконавчого провадження, та в процесі виконання було з'ясовано, що за даними БТІ, ДАІ боржник нерухомого майна не має, рахується лише автомобіль ЗИЛ 554м 6551 КРМ, на який постановою від 30.11.2007 р. був накладений арешт. Вказаний автомобіль знаходиться в неробочому стані, стягувачам було запропоновано здійснити авансування витрат по його реалізації, однак згода на це жодним стягувачем висловлена не була. Відділ ДВС повідомив, що майно (основні засоби - мережі водопостачання та каналізаційні мережі, задіяні в виробничому процесі) є власністю Поштовської селищної ради та знаходиться в оперативному управлінні, на рахунки боржника в установах банку був накладений арешт, готівка в касі вилучалася відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням цього, Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.
У судове засідання представники ВДВС та боржника не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості скарги з наступних підстав.
Так, як вже було вказано вище, на виконання рішення ГС АР Крим від 04.10.2007 р. у справі №2-7/11209-2007 був виданий наказ від 15.10.2007 р. про стягнення з Почтовського житлово-комунального підприємства на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» суми заборгованості у розмірі 227545,19 грн., 3% річних у розмірі 579,51 грн., 3070,42 грн. інфляційних втрат, 2311,95 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вказаний наказ знаходився на примусовому виконанні в Відділі державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції, однак постановою від 27.12.2010 р. був повернутий стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Отже, передумовою повернення виконавчого документа стягувачу є здійснення державним виконавцем всіх дій, направлених на виявлення належного боржнику майна, тобто сумлінне виконання виконавцем своїх обов'язків.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається, що в процесі здійснення виконавчого провадження постановами від 26.08.2008 р. були накладені арешти на грошові кошти боржника в установах банків - Філії КРУ «Приватбанк», КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», постановою від 19.02.2009 р. - на грошові кошти в Кримській регіональній філії АКБ «Укрсоцбанк».
Згідно з листом КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» №541 від 07.08.2008 р. за боржником не зареєстровані права власності на нерухоме майно.
За боржником був виявлений автомобіль автомобіль ЗИЛ 554м 6551 КРМ, на який постановою від 30.11.2007 р. був накладений арешт, а стягувачу листом №378/03-19/9 від 12.03.2009 р. було запропоновано здійснити авансування витрат по реалізації автомобіля, однак відповідь від заявника отримана не була.
Вказані обставини стали підставою для повернення стягувачу виконавчого документу - наказу Господарського суду АР Крим від 15.10.2007 р. у справі №2-7/11209-2007 на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, суд звертає увагу на те, що з аналізу пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що підставою для повернення виконавчого документу є відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, тобто вказана норма містить категоричну вказівку на умову її застосування.
Однак, суд зазначає, що характер діяльності боржника пов'язаний з надходженням грошових коштів безпосередньо в касу підприємства, у зв'язку з чим в процесі виконання рішення доцільним було накласти арешти на грошові кошти боржника, що знаходяться та надходять до каси підприємства, та зобов'язати боржника перераховувати вказані кошти на рахунок ДВС.
Так, частиною 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Проте, вказані вимоги державним виконавцем дотримані не були, арешт на грошові кошти, що знаходяться та надходять до каси боржника, накладений не був, а матеріали справи свідчать, що каса боржника періодично поповнюється. Не зважаючи на це, державним виконавцем за три роки проведення виконавчих дій лише двічі було вилучено готівку - в вересні 2008 року та в грудні 2010 року, про що були складені відповідні акти опису та арешту (від 25.09.2008 р. та від 03.12.2010 р.), що дозволяє суду зробити висновок про те, ще надходження коштів до каси боржника органом ДВС належним чином не контролювалося.
Посилання Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції на те, що винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та надходять до каси боржника, не передбачено чинним законодавством України суд не може прийняти до уваги, оскільки вказана постанова і різновидом постанови про накладення арешту на майно боржника, та її винесення, серед іншого, було б направлено на реальне виконання судового рішення.
Крім того, суд зазначає, що періодичне надходження грошових коштів до каси боржника свідчить про наявність у боржника майна та неможливість застосування до спірних правовідносин п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказані обставини свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків, у той час як статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження".
Аналогічне положення міститься в ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Суд зазначає, що прийняття державним виконавцем державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції постанови від 27.12.2010 р. про повернення виконавчого документа стягувачу без наявності достатніх підстав на це фактично позбавило Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» права на своєчасне отримання присудженої Господарським судом АР Крим у справі №2-7/11209-2007 суми заборгованості за відсутністю достатніх правових підстав на це, що, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства України, є неприпустимим.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №04-5/365 від 28.03.2002 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин, скарга Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 121-2, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд
1. Скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції по винесенню постанови про повернення виконавчого документу (наказ Господарського суду АР Крим від 15.10.2007 р. у справі №2-7/11209-2007) стягувачеві від 27.12.2010 р..
3. Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції від 27.12.2010 р. про повернення виконавчого документу наказ Господарського суду АР Крим від 15.10.2007 р. у справі №2-7/11209-2007) стягувачеві.
Ухвалу направити на адресу заявника, ДВС та боржника.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.