Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313
Іменем України
13.04.2011Справа №5002-24/581-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Озеленитель-Крим" (95000, М.Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1)
До відповідача Фонду майна АР Крим (95015, М.Сімферополь, вул. Севастопольська, 17) Про визнання дійсним договору оренди майна
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - ОСОБА_1, представник аз довіреністю від 19.11.2011 ро., паспорт НОМЕР_1, виданий 04.03.1997 р.
Від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю 313-Д від 13.01.2011р., посвідчення НОМЕР_2 від 27.01.2011р.
Обставини справи: до господарського суду АР Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Озеленитель-Крим" з позовом до Фонду майна АР Крим про визнання дійсним договору оренди майна.
Позовні вимоги вмотивовані наступним: між позивачем та відповідачем 10 серпня 2010 року був укладений договір оренди цілостного майнового комплексу, що належить Автономній Республіці Крим, Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства „Озеленитель", розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1. В той же день був підписаний акт приймання-передачі цілостного майнового комплексу.
Відповідно до пункту 10.1. Договору оренди - договір укладено терміном на 25 років, і діє він з 10.08.2010 р. до 10.08.2035 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Озеленитель-Крим" направило на адресу Фонда майна Автономної Республіки Крим лист, в якому пропонувало з'явитись до приватного нотаріуса для нотаріального оформлення договору оренди. Представник Фонду майна Автономної Республіки Крим до нотаріуса з'явився, однак необхідних документів не надав.
Таким чином, позивач стверджує, що кожна із сторін повністю виконала свої зобов'язання за договором оренди, але відповідач ухилився від його нотаріального оформлення.
У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати дійсним договір оренди цілостного майнового комплексу Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства „Озеленитель", розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1, що належить Автономній Республіці Крим, укладеного 10 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Озеленитель-Крим" та Фондом майна Автономної Республіки Крим, на підставі приписів ст. 220 Цивільного кодексу України.
Позивач на задоволенні позовних вимог наполягав та представив платіжні документи про оплату орендної плати відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу від 10.08.2010 р.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
10 серпня 2010 року між Фондом майна АР Крим ( Орендодавець ) та ТОВ "Озеленитель - Крим" ( Орендар ) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить АР Крим, Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства «Озеленитель», що розташований за адресою: м. Сімферополь, Севастопольська, 41/1. ( а. с. 30 - 36 ).
Договір було підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим від 22.03.2010 р. №135 «Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу, що належить АР Крим», передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс, що належить АР Крим, Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства «Озеленитель», що розташований за адресою: м. Сімферополь, Севастопольська, 41/1.
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору вартість майна, що передається на утримання орендарю, складає 5030,597 тис. грн.
Відповідно до п. 1.5 вказаного договору він є підставою для виникнення у орендаря права користування земельними ділянками, на яких розміщений об'єкт оренди, відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.
Відповідно до п. 2.3 вказаного договору передача Об'єкта в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за методикою оцінки об'єктів оренди, затвердженого Постановою КМУ від 10.08.1995 р. №629.
Відповідно до п. 5.2 вказаного договору орендар зобов'язався, зокрема, за актом приймання - передачі прийняти орендоване майно та зарахувати на відповідні рахунки бухгалтерського обліку на термін з зазначенням, що це майно є орендованим.
У виконання вказаного відповідач передав, а орендар прийняв в оренду передбачене вищевказаним договором майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання - передачі від 10.08.2010 р. з додатками, який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками. ( а. с. 37 - 46 ).
Позивачем по справі було направлено на адресу відповідача лист вих.. №86 від 15.09.2010 р. із проханням з'явитись до нотаріальної контори з метою нотаріального посвідчення договору, укладеного між ними на 17.09.2010 р., на 11 г. 00 хв. ( а. с. 65 ).
Вказаний лист був отриманий представником відповідача 17.09.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням ( а. с. 66 ).
Однак відповідач явку представника для нотаріального посвідчення вказаного договору не забезпечив.
В зв'язку з вказаним позивачем через приватного нотаріуса ОСОБА_3 було знов надіслано пропозицію з'явитись до нотаріальної контори з метою нотаріального посвідчення договору, укладеного між ними на 15.11.2010 р., на 11 г. 00 хв. ( а. с. 67 ).
15.11.2010 р. об 11 г. 00 хв. до нотаріальної контори з'явився представник відповідача - заступник начальнику відділу оренди гр. Михальчик Л. О., для укладення договору оренди, але усіх необхідних документів для нотаріального посвідчення вищевказаного правочину надано не було, а саме: не в повному об'ємі надані документи про право власності на нерухоме майно. відсутні документи на рухоме майно, відсутні Витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Вказаний факт підтверджується свідоцтвом від 16.11.2010 р., виданого приватним нотаріусом ОСОБА_3 ( а. с. 68 ).
З урахуванням вказаного позивач вважає, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору укладеного між ними, чим порушує вимоги чинного законодавства України. Тому позивач звернувся з вимогою про визнання вищевказаного договору дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.
При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
У відповідності до частини 1 статі 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст.. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Як вбачається з п. 10.1 вищевказаного договору оренди від 10.08.2010 р. даний договір був укладений строком на 25 років і діє з 10.08.2010 р. до 09.08.2035 р.
Судом встановлено, що сторонами не здійснено нотаріальне посвідчення вищевказаного договору оренди.
Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Однак, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Так, зокрема, частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, для визнання Договору дійсним суду необхідно з'ясувати наявність досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов Договору, наявність повного або часткового виконання Договору та факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Проаналізувавши текст Договору оренди від 10.08.2010 р., судом встановлено, що сторонами узгоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, в ньому визначені предмет, ціна, строк його дії.
У виконання умов вищевказаного договору Об'єкт оренди був переданий відповідачем позивачу 10.08.2010 р.
Однак при цьому суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Суд також зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити відповідно до заявлених позивачем підстав.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у відзиві на позов наполягав на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входить не тільки нерухоме майно, але й рухоме майно, майнові та не немайнові права тощо. Відповідач вказує, що ч. 2 ст. 793 ЦК України, на яку посилається позивач, регулює форму тільки договору найму будівлі або іншої капітальної споруди ( їх окремої частини ), а не будь - якого іншого нерухомого майна. На підставі вказаного відповідач вважає, що позивачем невірно застосовано зазначену норму матеріального права до спірних правовідносин, безпідставно розширивши її дію на форму договорів оренди цілісних майнових комплексів. Зазначена помилка потягла за собою, за думкою відповідача, невірний висновок позивача про недотримання форми договору оренди цілісного майнового комплексу, укладеного між сторонами по справі, і, як наслідок, помилковий висновок про нікчемність такого договору.
З даного приводу суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст.. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Переліку майна цілісного майнового комплексу Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства «Озеленитель», переданого в оренду ТОВ «Озеленитель - Крим», який є додатком №1 до акту приймання - передачі вищевказаного цілісного майнового комплексу відповідачем позивачу, вбачається, що складу вказаного комплексу входять такі конкретні об'єкти нерухомого майна, зокрема, частина магазину «Квіти», господарський блок «База», адміністративна будівля та таке інше. Вказані об'єкти, за думкою суду, підпадають під поняття «Будівля» ( а. с. 38 - 40 ).
В ч. 2 ст. 793 ЦК України чітко зазначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Як вже вказувалося вище вищевказаний договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить АР Крим, Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства «Озеленитель», що розташований за адресою: м. Сімферополь, Севастопольська, 41/1 від 10.08.2010 р. був укладений строком на 25 років. Тобто значно перевищує встановлений Законом трирічний строк.
На підставі вказаного суду вважає, що за спірними правовідносинами положення ст. 793 ЦК України повинні враховуватися.
Слід зазначити, що параграф 5 «Оренда майна та лізинг» Господарського кодексу України та Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не містять окремих положень, які стосуються форми договору оренди і, зокрема, договору цілісного майнового комплексу.
В зв'язку з вказаним слід керуватися положеннями ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Також відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до вищевказаних норм суд робить висновок про те, що договір оренди цілісного майнового комплексу підлягає нотаріальному посвідченню.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 18.04.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.04.2011 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.