Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323
Іменем України
14.04.2011Справа №5002-21/998-2011
За позовом Військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі
Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ,
в особі структурного підрозділу Військової частини 3055, м. Євпаторія
до відповідача Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії», АР Крим, м. Євпаторія,
про визнання права власності.
Суддя Господарського
Суду Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Від позивача 1. не з'явився,
2. ОСОБА_1, довіреність № б/н від б/д, ю/к,
Від відповідача не з'явився,
Прокурор Рибкін О.Ю., посвідчення № 335,
Сутність спору: Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, в особі структурного підрозділу Військової частини 3055, м. Євпаторія, до відповідача - Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії», АР Крим, м. Євпаторія, у якій просить визнати за державою в особі Внутрішніх справ України, а саме - Військової частини 3055 Внутрішніх військ МВС України право державної власності на об'єкт нерухомості, в цілому, розташований за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, військове стрільбище військової частини 3055, який складається з літер, а саме: Б - учбові класи, площею 88,3 кв. м., В - сховище, площею 53,4 кв. м., Д - дільничний пункт управління, площею 17,7 кв. м., З - дільничний пункт бойового забезпечення, площею 6,5 кв. м., Л - казарма, площею 74,5 кв. м., та Н - свинарник, площею 240,4 кв. м., та загальною вартістю 190833 гривні. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
14 квітня 2011 р. відповідачем до канцелярії Господарського суду АР Крим відповідачем був наданий відзив на позовну заяву за № б/н від б/д, у якому відповідач вимоги позову не визнає та просить відмовити прокурору у позові.
Представник першого позивача у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник другого позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність першого позивача та відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у першого позивача та відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за їх думкою, для розгляду спору. Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.
У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, висновок прокурора, суд, -
Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, в особі структурного підрозділу Військової частини 3055, м. Євпаторія, до відповідача - Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії», АР Крим, м. Євпаторія, про визнання за державою в особі Внутрішніх справ України, а саме - Військової частини 3055 Внутрішніх військ МВС України право державної власності на об'єкт нерухомості, в цілому, розташований за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, військове стрільбище військової частини 3055, який складається з літер, а саме: Б - учбові класи, площею 88,3 кв. м., В - сховище, площею 53,4 кв. м., Д - дільничний пункт управління, площею 17,7 кв. м., З - дільничний пункт бойового забезпечення, площею 6,5 кв. м., Л - казарма, площею 74,5 кв. м., та Н - свинарник, площею 240,4 кв. м., та загальною вартістю 190833 гривні.
В обґрунтування свої вимог прокурор вказує, що під час проведення перевірки у військовій частині 3055 встановлено, що 30 січня 1996 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 142 «Про передачу майна військових містечок, які звільняються Чорноморським Флотом до сфери управління міністерств і відомств», відповідно до якої майно військових містечок, які звільняються Чорноморським Флотом, передається до сфери управління Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону та Національного агентства морських досліджень і технологій при Кабінеті Міністрів України відповідно додатків до постанови. Відповідно до додатку № 2 постанови, серед військових містечок, які були звільнені Чорноморським флотом та передані до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, увійшли наступні: № 34 (м. Євпаторія, казармено-складська зона), № 48 (м. Євпаторія, гаражно-складська зона), № 209 (м. Євпаторія, полігон). На підставі постанови Кабінету міністрів України № 142 від 30.01.1996 року підписано акт приймання-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 209. Відповідно до вказаного акту до сфери управління Внутрішніх військ МВС передано земельну ділянку площею 210 га: звітно-технічну документацію; акт (рішення) про відвід земельної ділянки. До переліку будівель та споруд, які були передані, увійшли: казарма (№ 1 за Генпланом), учбові класи (№ 2 за Генпланом), командний пункт (№ 3 за Генпланом), командний пункт (№ 4 за Генпланом), танкове вогневе містечко (№ 5 за Генпланом), склад (№ 6 за Генпланом), дільничний пункт управління (№ 7 за Генпланом), учбовий пункт управління (№ 8 за Генпланом), дільничний пункт бойового питання (№ 9 за Генпланом), дільничний пункт бойового питання (№ 10 за Генпланом), танкове вогневе містечко (№ 11 за Генпланом). Частину вищезазначеної земельної ділянки площею 20 га згідно державного акту на право постійного користування землею (серії ІІ-КМ № 000070 від 14 липня 1997 року) надано військовій частині 3055 у постійне користування для використання у якості учбового військового полігону (військове містечко № 209). Відповідно до генерального плану військового містечка № 209, розташованого у с. Каменоломня, Сакського району АР Крим, на території останнього розташовані наступні будівлі: казарма (№ 1 за Генпланом) вартістю 16879 гривень, площею 74,5 кв. м., учбові класи (№ 2 за Генпланом), вартістю 26150 гривень, площею 88,3 кв. м., сховище (№ 6 за Генпланом), вартістю 8543 гривні, площею 53,4 кв. м., дільничний пункт управління (№ 8 за Генпланом), вартістю 3152 гривні, площею 17,7 кв. м., дільничний пункт бойового забезпечення (№ 5 за Генпланом), вартістю 1676 гривень, площею 6,5 кв. м. та свинарник (№ 3 за Генпланом) вартістю 134433 гривні, площею 240,4 кв. м. Загальною вартістю 190833 гривні. На замовлення військової частини 3055 Кримським республіканським підприємством «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія» проведено технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна військового містечка № 209. Згідно інвентарної справи військового стрільбища військової частини 3055 у с Каменоломня Сакського району, складеної КРП БРТІ, останнє складається з літер, а саме: Б - учбові класи, площею 88,3 кв. м., В - сховище, площею 53,4 кв. м., Д - дільничний пункт управління, площею 17,7 кв. м., З - дільничний пункт бойового забезпечення, площею 6,5 кв. м., Л - казарма, площею 74,5 кв. м. та Н - свинарник, площею 240,4 кв. м. 25 червня 2009 р. військова частина 3055 звернулась до відповідача з клопотанням щодо реєстрації права державної власності на спірні об'єкти нерухомості, але листом від 08 липня 2009 р. за вих. № 1671 відповідач відмовив військовій частині в реєстрації за останнім права власності.
Суд вважає, що вимоги прокурора задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підприємства БТІ покладено реєстрацію прав власності.
Згідно пункту 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу (стаття 318 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статті 2 Цивільного кодексу України такими суб'єктами є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Стаття 329 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Пунктом 8.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначено, що підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ.
Виходячи з викладеного, суд зазначає, що БТІ є органом, який лише здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно, або може здійснювати підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що визначено статтею 392 Цивільного кодексу України.
Таким чином, БТІ не є належним відповідачем за вимогами про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Пунктом 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно обумовлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням (пункт 2.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно).
Таким чином, підприємства БТІ є органом реєстрації права власності на нерухомість, яка має проводитися на підставі визначених законодавством документів. Отже, відмова БТІ у реєстрації права власності без надання особою необхідних документів не може розцінюватися як оспорювання БТІ права власності на такі об'єкти.
Реєстрація права власності проводиться на підставі документів зазначених у додатку № 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Прокурор та позивач не надали доказів, що такі документи надавались БТІ для реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 15 квітня 2011 р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 316, 318, 328, 329, 326, 392 Цивільного Кодексу України, ст. 73 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.