Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
07.04.2011Справа №5002-25/491-2011
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)
до відповідача Відкрите акціонерне товариство «Крименерго», (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
про визнання протоколу недійсним та спонукання до виконання певних дій.
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивача - ОСОБА_2., адвокат, довіреність б/н від 10.03.2011 р.
від відповідача - ОСОБА_3., ю/к, довіреність № 013-Д від 04.01.2011 р.
Сутність спору: Фізична особа-підприємєць ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про визнання акту про порушення ПКЕЕ № 109109 недійсним, визнання протоколу засідання комісії № 5619 від 17.12.2010 р. неправомірним; також просить зобов'язати відповідача не виставляти рахунки на сплату суми на підставі акту № 109109 та зобов'язати відповідача не припиняти постачання електричної енергії на підставі акту № 109109.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.01.2010р. представниками ВАТ «Крименерго» проведена перевірка дотримання Правил користування електричною енергією фізичною особою-підприємцєм ОСОБА_1 та виявлені порушення, про що складений відповідний акт про порушення ПКЕЕ № 109109 із порушенням вимог діючого законодавства та безпідставно прийнято рішення, оформлене протоколом № 5919.
В судовому засіданні, брали участь повноважні представники позивача та відповідача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в судовому засіданні надав відзив на позов, відповідно якому просить провадження по справі припинити, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 14 березня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів за клопотанням позивача в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, що відбулось 29 березня 2011 року було оголошено перерву до 07 квітня 2011 року, про що сторони були сповіщені під підпис в бланку перерви.
Після перерви розгляд справи за участю представника позивача та відповідача продовжений.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -
встановив:
11 вересня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 4047 про постачання електричної енергії, згідно якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість і здійснює інші платежі згідно умовам цього договору і додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами.
Пунктом 2 договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також рішення усіх питань, які не обумовлені даним договором, сторони керуються законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.
Пунктом 4.2.3. договору визначено, що Споживач сплачує Постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін до схем обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб із засобів обліку; споживання електроенергії зверх засобів обліку, інших умов, визначених методичними рекомендаціями ПКЕЕ.
14 жовтня 2010 р. представником ВАТ «Крименерго» ОСОБА_4 проведена перевірка засобів обліку електроенергії і пломб, встановлених на ньому та виявлені порушення, а саме: не змінюються показники електричного лічильника. Електроенергія споживається, але не враховується. Споживач письмово повідомив електропостачальну організацію листом за вх. № 9099 від 06.10.2010 р.
По факту вказаного виявленого порушення був складений Акт № 109109 про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності від 14.10.2010 року. ( а.с. 6).
Відповідно до пункту 7 Акту № 109109 від 14.10.2010 р., споживач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду Акту комісією по енергонадзору ВАТ «Крименерго» та попереджений про відповідальність за порушення Правил користування електричною енергією у відповідності за ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику».
Спірні взаємовідносини між сторонами, які виникли в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами - юридичними особами та фізичними особами-підприємцями (крім населення), регулюються, зокрема, Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (із змінами та доповненнями).
Згідно з підпунктом 16 пункту 8.1. Правил користування електричною енергією відповідач має право складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.
17.12.2010 року комісією у складі трьох осіб був здійснений перерахунок обсягу недооблікованої електроенергії та її вартості у відповідності з Методикою обчислення обсягу електричної енергії недооблікованої внаслідок порушення споживачем -юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006 р., та рішенням комісії нараховано 6703,19 грн. недооблікованої електроенергії, про що складено протокол № 5619 (а.с. 9).
Позивач просить суд визнати неправомірним протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією № 5619 від 17.12.2010р. та визнати акт про порушення ПКЕЕ № 109109 недійсним, а також позивач просить зобов'язати відповідача не виставляти рахунки на сплату суми на підставі акту № 109109 та не припиняти постачання електричної енергії на підставі акту № 109109 проте суд не може погодитись виходячи з наступного.
Розглянувши надані матеріали суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірним протоколу засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією № 5619 від 17.12.2010р. та визнаня акту про порушення ПКЕЕ № 109109 недійсним не підлягають задоволенню, а провадження по справі у цій частині підлягає припиненню на підставах п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно з ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване рішення № 5619 від 17.12.2010р. комісії ВАТ «Крименерго» оформлене протоколом, яке винесене на підставі акту про порушення Правил користування електричною енергією від 14.10.2010р., не є актом державного чи іншого органу, не носить характеру обов'язкового до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією.
Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Отже, у даній правовій нормі йдеться мова про акти юридичні, волевиявлення в яких обов'язкові для виконання.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
За своїми ознаками акти про порушення Правил користування електричною енергією та винесені на їх підставі протоколи не є актами ненормативного характеру в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони не мають обов'язкового характеру і, таким чином, не підвідомчі господарським судам, а тому не може бути предметом розгляду господарським судом.
Господарський суд розглядає заяви про визнання недійними тільки обов'язкових для виконання рішень державних та інших органів.
Відповідно до роз'яснень президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/53 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до п. 6.2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатом перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.
У разі надходження заяв про визнання недійсними актів, зазначених у цьому підпункті, господарський суд повинен відмовити у їх прийнятті з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК, а у разі помилкового прийняття позову - припинити провадження у справі за пунктом 1 статті 80 ГПК України.
За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню у господарському суді, оскільки по суті такі вимоги спрямовані на встановлення факту, що мають значення при поновленні порушеного права або при захисті охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися судом лише у разі вирішення спору про право цивільне або господарське.
Отже, суд, враховуючи вищевикладені обставини у справі та норми законодавства, дійшов висновку що позовні вимоги про визнання недійсним акту ВАТ «Крименерго» та визнання протоколу засідання комісії № 5619 від 17.12.2010 р. неправомірним не може бути предметом розгляду у господарському суді.
Додатково, суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 12.06.2007р. у справі №3/576н, та постановах ВГСУ: від 10.06.2010р. у справі №2-11/4426-2009; від 07.07.2010р. у справі №2-29/5513-2009; від 07.07.2010р. у справі №2-2/6197-2009; від 13.07.2010р. у справі №2-3/5175-2009; від 22.07.2010р. у справі №2-27/6102-2009; від 04.08.2010р. у справі №2-26/5445-2009; від 05.08.2010 у справі №2-22/6314-2008р.; від 10.11.2010р. у справі №2-29/2127-2010.
Таким чином, провадження у справі в частині визнання акту про порушення ПКЕЕ від 14.10.2010 р. недійсним та визнання протоколу засідання комісії № 5619 від 17.12.2010р. неправомірним підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси порушені, не визнаються чи оспорюють ся відповідачем, обґрунтувати правомірність обраного способу захисту.
Але позивачем не доведена обґрунтованість та правомірність обраних способів захисту щодо зобов'язання відповідача не виставляти рахунки на сплату суми розрахованої на підставі акту № 109109 та зобов'язання відповідача не припиняти постачання електричної енергії на підставі акту № 109109, отже суд відмовляє у цій частині позовних вимог.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11 березня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протоколу засідання комісії № 5619 від 17.12.2010 р. неправомірним та визнання акту про порушення ПКЕЕ № 109109 від 14.10.2010 р. недійсним припинити.
2. В інший частині у задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.
Рішення оформлене 11 квітня 2011 року