Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222
Іменем України
29.03.2011Справа №5002-1/443-2011
за позовом Приватного підприємства «Істок-Крим», (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Об'їзна, 4А),
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», (01001, Україна, м. Київ, вул. Артема, 60) в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», (95011, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Піонерський, 3),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АДРЕСА_1, (АДРЕСА_2),
про розірвання договору,
Суддя Л. О. Ковтун
від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність від 10.01.2011р.,
від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність від 12.01.2011р.,
від третьої особи не з'явився, повідомлений належним чином,
Суть спору: Приватне підприємство «Істок-Крим» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання договору поруки № 5 від 27.06.2007р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем внесені 09.07.08р. та 01.09.08р. зміни до кредитного договору №2203/07/КИ-259 від 27.06.07р. відносно зміни графіку погашення кредиту та підвищення відсоткової ставки до 17,5% річних без погодження з позивачем як з поручителем за договором поруки №5 від 27.06.07р., у той час як пунктом 4.4 договору поруки передбачено, що внесення змін та доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що підстави, з якими закон пов'язує розірвання договорів, відсутні.
Третя особа жодних пояснень стосовно заявленого позову не висловила.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Третя особа не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, дослідив надані докази у їх сукупності, суд
27.06.2007р. між Відкритим Акціонерним товариством Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» (кредитодавець) та АДРЕСА_1 (кредитор) укладений кредитний договір № 2203/07/КИ-259, (далі договір).
Відповідно до пункту 2.1 договору банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 8795000,00грн.з оплатою по процентній ставці 16,5 процентів річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27.06.2007р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Крим» (поручитель) укладений договір поруки № 5, (далі-договір поруки).
Згідно пункту 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання кредитором зобов'язань за кредитним договором № 2203/07/КИ-259 від 27.06.2007р. на суму 8 795 000,00грн з оплатою 16,5% річних.
Як свідчать матеріали справи, 09.07.2008р. та 01.09.2008р. між АДРЕСА_1 та банком укладені договори про внесення змін № 1 та № 2 до кредитного договору № 2203/07/КИ-259 від 27.06.2007р., (аркуш справи 10-11).
Вказаними договорами змінено графік погашення кредиту та щомісячну відсоткову ставку за користування кредитними ресурсами, (з 16,5% до 17,5%).
Предметом даного позову є розірвання договору поруки № 5, укладеного 27.06.2007р. між позивачем та банком.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.
Як на підставу розірвання спірного договору №5 від 27.06.2007р., позивач посилається на порушення банком його умов, що зокрема виразилось у внесенні змін та доповнень до кредитного договору № 2203/07/КИ-259 в частині збільшення щомісячної відсоткової ставки за користування кредитними ресурсами без узгодження поручителя (позивача у справі).
На думку ТОВ «Істок-Крим» в результаті внесення банком і позичальником змін до кредитного договору збільшився обсяг відповідальності поручителя, що є порушенням прав останнього, передбачених договором поруки.
Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів та заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, утриманням, задатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
За загальним правилом, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, (стаття 553 ЦК України), при цьому правовим наслідком порушення зобов'язання, забезпеченого порукою є відповідальність поручителя щодо сплати у тому ж обсязі що ї у боржника основної суми боргу, процентів, неустойки, збитків тощо.
Підстави припинення поруки встановлені статтею 559 ЦК України. Зокрема, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також, у випадку зміни зобов'язання без згоди поручителя, у результаті чого збільшується обсяг його відповідальності.
Вказана норма Закону знайшла відображення й у спірному договору поруки, пунктом 4.4 якого чітко зазначено, що внесення змін і доповнень у кредитний договір внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.
В свою чергу, під збільшенням відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання слід розуміти: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.
Отже, слід зробити висновок, що в результаті внесення банком і кредитором змін до кредитного договору безумовно збільшився обсяг відповідальності поручителя. При цьому, у порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, жодних доказів узгодження із поручителем (позивачем у справі) змін до основного договору, банком суду не надано.
На думку суду одночасно мають місце дві самостійні правові підстави для розірвання договору поруки, а саме: відбулося істотне порушення банком умов спірного договору й відбулася істотна зміна обставин, оскільки поручитель цілком обґрунтовано зазначає, що він ніколи б не погодився на поруку, якби міг припустити, що кредитодавець та кредитор суттєво (істотно) змінять умови кредитного зобов'язання, і, тим самим, покладуть на поручителя додаткову відповідальність.
Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у випадку розірвання договору зобов'язання припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, а якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 04.04.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати договір поруки № 5, укладений 27.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Крим».
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.