Справа № 2-а-935/11
Номер стат. звіту- 10.3.1
код суду -0707
31 травня 2011 року м.Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Курах Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево в Закарпатській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та провести негайну виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 05.11.2010 року по 05.05.2011 року,-
12 травня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево в Закарпатській області неправомірними та зобов'язати нарахувати їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу та провести її негайну виплату за період з 05.11.2010 року по 05.05.2011 року.
Як підстави позову позивач наводить те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року належить до соціальної категорії «Дитина війни»і з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а така допомога їй виплачувалася в розмірі меншому ніж це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
На адресу суду Управлінням Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області направлено письмові заперечення в яких зазначено, що позов не визнають заперечують проти його задоволення, посилаючись на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не визначено який саме орган та за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснює призначення і виплату підвищення пенсій. Виплати даній категорії громадян проводяться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 25.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того, просили застосувати місячний строк на звернення до суду.
Згідно ст.183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього Закону має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (а.с.3).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялось, а отже допомога в 2010 році та в 2011 році мала нараховуватись у визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»розмірах.
Крім цього, також не беруться до уваги письмові заперечення відповідача і в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для перерахунків або
- 2 -
підвищень пенсій не застосовується. При цьому слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то прихожу до висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни. У зв'язку з цим заперечення відповідача у відповідній частині суд вважає необґрунтованими.
Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову. Потрібно також взяти до уваги те, що відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо прохання відповідача при постановленні рішення застосувати строки позовної давності, а саме місячний строк на звернення до суду, то ч.4 ст.99 КАС України встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням того, що відмову на своє звернення позивач отримала 05.05.2011 року та фактичної дати звернення позивача за захистом своїх порушених прав (12.05.2011 року), виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягав відповідач, вважаю, що позивач не пропустила строк звернення до суду.
Окрім цього, відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на викладене приходжу до висновку, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду щодо вимоги про зобов'язання нарахувати та провести негайну виплату щомісячної державної соціальної допомоги за період з 05 листопада 2010 року по 12 листопада 2010 року. Отже, строк звернення до суду за згаданий період сплив 12 травня 2011 року без поважних причин, тому вважаю, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, відповідач не довів правомірності своїх дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період з 12 листопада 2010 рік по 05 травня 2011 року включно, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Розподіл судових витрат суд здійснює згідно вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.22, 46 ст.152 Конституції України, ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
- 3 -
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області в частині недоплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 12 листопада 2010 ріку по 05 травня 2011 року включно, неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 12 листопада 2010 року по 05 травня 2011 року включно, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 (три гривні 40 копійок) гривень.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя Л.В. Курах