Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
05.04.2011Справа №5002-25/599-2011
За позовом - Красноперекопського районного споживчого товариства, вул. Гекало, 2, м.Красноперекопськ, 96000; вул. Горького, 1, с. Ішунь, Красноперекопський район, 96025
до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 17 953,91 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивача - ОСОБА_2., дов. №18 від 01.02.2011
від відповідача - не з'явився
Обставини справи:
Позивач - Красноперекопське районне споживче товариство звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, просить суд усунути перешкоди в праві користування частиною магазина №3 (60 м2) розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом спонукання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити безпідставно займану їм частину приміщення магазину №3 (60 м2) розташованого за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3 353,76 грн., пеню в сумі 137,71 грн., неустойку в розмірі 14 142,85 грн., 36% річних в сумі 319,59 грн., всього 17 953,91 грн.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Строк розгляду справи продовжений на 15 днів за клопотанням сторін, відповідно до вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
01 квітня 2011 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог (вих. №100 від 31.03.2011), відповідно до якої позивач просить суд усунути перешкоди в праві користування частиною магазина №3 (60 м2) розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом спонукання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити безпідставно займану їм частину приміщення магазину №3 (60 м2) розташованого за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з відповідача на користь позивача суму неустойки в розмірі 24 000, 00 грн.
Таким чином, позивач вказаною заявою фактично відмовляється від частини позовних вимог, а саме від стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3 353,76 грн., пені в сумі 137,71 грн., та 36% річних в сумі 319,59 грн., та, одночасно, збільшує суму неустойки до 24 000, 00 грн.
Відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Отже, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог (вих. №100 від 31.03.2011) суд розцінює її як заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3 353,76 грн., пені в сумі 137,71 грн., та 36% річних в сумі 319,59 грн., та як заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3 353,76 грн., пені в сумі 137,71 грн., та 36% річних в сумі 319,59 грн., та вважає за необхідним прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із занятістю його адвоката.
Однак, розглянувши зазначене клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.
Однак, до клопотання про відкладення розгляду справи позивачем не доданий договір про надання адвокатських послуг, також не доданий ордер та належним чином оформлена довіреність на представництво інтересів в суді.
Крім того, заявлене клопотання не містить належних доказів неможливості з'явлення у судове засідання як особисто фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 так і його уповноваженого представника.
Суд вважає за необхідним звернути увагу також на те, що впродовж розгляду справи позивач, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи продовження користування відповідачем займаного приміщення, вправі збільшувати розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, суд виходить з того, що задоволення клопотання, значно затягне судовий процес, тим самим порушить права іншого учасника судового процесу що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Також, оскільки матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.
Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
10 лютого 2010 року між Красноперекопським районним споживчим товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежилого приміщення №2.57.10. (далі Договір).
Відповідно пунктів 1.1, 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає по акту приймання-передачі в строкове користування за плату нерухоме майно - частину площі магазину №3 розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 60 кв.м.
Орендна плата по договору є договірною та встановлена в сумі 3000,00 грн. в місяць (пункт 4.1 Договору).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що об'єкт оренди вартістю з урахуванням індексації 200 000,00 грн. передається орендарю та приймається від останнього в стані, відповідно до умов Договору, по акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору. Зобов'язання по складанню акту приймання-передачі покладається на ту сторону, яка передає об'єкт оренди іншій стороні.
Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі про фактичне повернення об'єкту оренди (пункт 2.3 Договору).
Строк діє Договору визначений пунктом 5.1 Договору, та складає 292 дня, з 10 лютого 2010 року по 01 грудня 2010 року.
Відповідно до пункту 3.3.14 Договору орендар зобов'язаний протягом 3-х днів після закінчення (припинення) строку дії Договору повернути (передати) орендодавцю, по акту приймання-передачі, об'єкт оренди у відповідному стані.
Згідно з пунктом 5.3 Договору відсутність додаткової угоди про продовження строку дії Договору сторони сприймають як відмову (заперечення) орендодавця від продовження дії Договору (відношень) та вимогою орендодавця повернути об'єкт оренди.
Відповідно до акту приймання-передачі основних коштів від орендодавця орендарю, що підписаний сторонами 10 лютого 20110 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину площі магазину №3 розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 60 кв.м. (а.с. 17).
Таким чином, позивач виконав умови договору оренди нежилого приміщення №2.57.10. в частині передачі нерухомого майна орендарю, однак, як зазначено в позовній заяві, відповідач після закінчення строку дії договору продовжує користуватись об'єктом оренди та відмовляється його повертати орендодавцю.
Матеріали справи свідчать про повідомлення позивачем орендаря - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про закінчення строку дії договору та необхідність повернення орендодавцю орендованого приміщення, про що свідчать листи (вих. 502 від 07.12.2010; №526 від 27.12.2010), (а.с.18-19).
Однак, як зазначено в заяві позивача від 31.03.2011 вих. №100, відповідач не бажає добровільно звільняти орендоване приміщення.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не надав суду належних доказів повернення орендарю належного йому майна.
Згідно статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Згідно статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статей 321, 325 Цивільного кодексу України, право приватної власності юридичних та фізичних осіб є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2.4 Договору встановлено, що передача об'єкта оренди в строкове платне користування не тягне передачу орендарю права власності на цей об'єкт. Права землекористування або відчуження земельної ділянки та не є підставою для позбавлення та/або обмеження яких-небудь прав на об'єкт оренди та землю у орендодавця яким-небудь способом.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, заявлені позовні вимоги в частині усунення перешкод в праві користування частиною магазина №3 (60 м2) розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом спонукання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити безпідставно займану їм частину приміщення магазину №3 (60 м2) розташованого за адресою: АДРЕСА_2 відповідають встановленим законом способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів власника, якого було протиправно позбавлено належного йому майна.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму неустойки за невиконання обов'язків по поверненню об'єкта оренди в розмірі 24 000,00 грн.
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення орендарем об'єкту оренди орендодавець має право стягнути з орендаря неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, суд погоджується з розрахунком неустойки зробленим позивачем.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07 квітня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) усунути перешкоди в праві користування частиною магазина №3 (60 м2) розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом спонукання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити безпідставно займану їм частину приміщення магазину №3 (60 м2) розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Красноперекопського районного споживчого товариства, (вул. Гекало, 2, м.Красноперекопськ, 96000; вул. Горького, 1, с. Ішунь, Красноперекопський район, 96025, р/р 26006177797 в «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код №01757544) 24 000,00 грн. неустойки.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Красноперекопського районного споживчого товариства, (вул. Гекало, 2, м.Красноперекопськ, 96000; вул. Горького, 1, с. Ішунь, Красноперекопський район, 96025, р/р 26006177797 в «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код №01757544) 240,00 грн. державного мита.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Красноперекопського районного споживчого товариства, (вул. Гекало, 2, м.Красноперекопськ, 96000; вул. Горького, 1, с. Ішунь, Красноперекопський район, 96025, р/р 26006177797 в «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код №01757544) 85,00 грн. державного мита.
6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Красноперекопського районного споживчого товариства, (вул. Гекало, 2, м.Красноперекопськ, 96000; вул. Горького, 1, с. Ішунь, Красноперекопський район, 96025, р/р 26006177797 в «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код №01757544) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.
Рішення оформлено 07 квітня 2011 року