Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307
Іменем України
04.04.2011Справа №5002-33/3449-2010
за позовом Алуштинської міської ради (98516, м.Алушта, площа Радянський, 1)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» (98500, м.Алушта, вул. В.Хромих, 27)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд майна АР Крим (95000, м.Сіимферополь, вул. Севастопольська, 17);
Представництво Фонду майна АР Крим у м. Алушта (м.Алушта, вул. Совєтська,1)
про стягнення 84 756.64 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники:
Від позивача: не з'явився, Алуштинська міська рада.
Відповідача: не з'явився, ТОВ «Йорі».
Треті особи: ОСОБА_1, довіреність № 15Д від 21 січня 2011 р., Фонд майна АР Крим; довіреність № 14-Д від 14 січня 2011 р., Представництво Фонду майна АР Крим у м. Алушта.
Суть спору: Алуштинська міська рада звернулася до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі», та просить суд стягнути суму заборгованості за договором оперативної оренди нерухомого комунального майна № 63 від 21 лютого 2005 року за період з березня 2006 року по лютий 2010 року в сумі 77 728.53 грн. та нараховану пеню в сумі 7 028.11 грн.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем свої зобов'язань за вищевказаним договором в частині своєчасного внесення орендної плати, чим були порушені вимоги статей 193 Господарського кодексу України та 525, 526, 762 Цивільного кодексу України.
Відповідачем позовні вимоги визнані не були з тих підстав, що оскільки він вважає себе власником спірного майна з 29 січня 2007 року у нього відсутній обов'язок сплачувати оренду плату за спірним договором оренди починаючи з цієї дати. До вимог позивача про сплату орендної плати за період до 30 червня 2007 року і пені за період до 30 червня 2009 року відповідач просив застосувати положення статей 257, 258 Цивільного кодексу України та відмовити в їх задоволенні на підстави спливу строку позовної давності (а.с. 119-121).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 10 серпня 2010 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Фонд майна АР Крим та Представництво Фонду майна АР Крим у м. Алушта (а.с. 65).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 25 серпня 2010 року провадження у справі зупинено до вирішення Севастопольським апеляційним господарським судом пов'язаної з цією справи № 2-30/14503-2007 (а.с. 80-81).
У зв'язку з находженням на лікарняному судді Лагутіної Н.М. дану справу розпорядженням заступника голови господарського суду АР Крим № 204 від 24 вересня 2010 року передано до провадження судді Радвановскої Ю.А. (а.с.82).
Оскільки справу було передано до провадження нового судді, розгляд даної справи при поновленні провадження у неї ухвалою від 03 листопада 2010 року почався заново (а.с. 94).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 листопада 2010 року провадження у даній справі знову було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2-30/14503-2007 (а.с. 105-106).
Ухвалою від 14 лютого 2011 року провадження у даній справі поновлено (а.с. 114-115).
Так, оскільки строк, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, закінчувався 01 квітня 2011 року, за заявою сторони ухвалою господарського суду від 24 березня 2011 року він був продовжений до 16 квітня 2011 року.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 04 квітня 2011 року, не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином, про причини відсутності суд не повідомили.
Оскільки сторони не скористалися своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях представникам сторін та третіх осіб роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
З матеріалів справи вбачається, що рішенням 3 сесії 22-го скликання Алуштинської міської ради № 3-1 від 01 лютого 1996 року Представництву Фонду майна АРК в м. Алушта делеговані повноваження з питань приватизації, формування, обліку, збереження та передання в оренду комунальної власності міста Алушти (а.с. 23).
Відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992 року між Представництвом Фонду майна АР Крим у м. Алушта (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» (орендар) був укладений договір оперативної оренди нерухомого майна комунальної власності № 63 від 21 лютого 2005 року (а.с. 7-12).
Так, згідно з пунктом 1.2 договору орендодавець передав в оперативну оренду нерухоме майно: підвальні приміщення, загальною площею 284.0 кв.м., розташовані в двоповерховій будівлі за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, буд. 1.
В пункті 1.6 договору зазначено, що передане в оперативну оренду нерухоме майно обліковується на балансі комунального підприємства «Готельне господарство».
В пунктах 2.1 та 2.2 вказаного договору сторонами було обумовлено, що внесення орендних платежів є обов'язковим, розмір яких визначається Методикою розрахунку та порядком використання плати за оренду комунального майна, затвердженою рішенням 20 сесії 23 скликання Алуштинської міської ради № 20/6 від 20 травня 2001 року. При цьому, станом на 01 лютого 2005 року розмір орендної плати за перший місяць оренди склав 774.83 грн..
Орендна плата, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету згідно з чинним законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день сплати.
Строк дії договору обумовлений пунктом 4.1 та складає з 21 лютого 2005 року до 21 січня 2006 року включно.
21 лютого 2005 року обумовлене в договорі оренди майно було передане товариству з обмеженою відповідальністю «Йорі», про що був складений акт приймання-передачі (а.с. 24).
У наступному, 21 січня 2006 року Фондом майна АР Крим був прийнятий наказ № 22 про ліквідацію Представництва Фонду майна АР Крим в м. Алушта.
22 січня 2006 року сторонами за договором оперативної оренди від 21 лютого 2005 року № 63 укладено додаткову угоду до нього (а.с. 137), де пунктом 1 був продовжений строк його дії до 21 грудня 2006 року.
03 травня 2006 року між комунальним підприємством «Готельне господарство» та товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АРК, м. Алушта, вул. Леніна, 1, загальною площею 965.58 кв.м., у тому числі раніш орендоване майно (а.с. 13-14).
Рішенням господарського суду АР Крим від 24 листопада 2006 року у справі № 2-6/10210-2006, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року, вищевказаний договір купівлі-продажу від 03 травня 2006, укладений між комунальним підприємством «Готельне господарство» та товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі», визнаний дійсним.
На підставі вказаного рішення суду товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» 03 квітня 2007 року було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно (а.с. 122).
Постановою Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2007 року у справі № 2-6/10210-2006 рішення господарського суду АР Крим від 24 листопада 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд (а.с. 15-16).
Ухвалою від 18 лютого 2010 року провадження у справі № 2-8/17889.1-2007 (2-6/10210-2006) припинено на підставі п.4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 17).
Рішенням господарського суду АР Крим від 24 листопада 2009 року у справі № 2-1/5802-2009 визнано право власності на вбудовані нежитлові приміщення колишнього готелю, розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 1, за товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» (а.с. 18-19).
Рішенням господарського суду АР Крим від 04 серпня 2010 року у справі № 2-30/14503-2007 договір оперативної оренди нерухомого майна від 21 лютого 2005 року № 63 та додаткову угоду до нього від 22 січня 2006 року, укладені між Представництвом Фонду майна АР Крим у м. Алушта та товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі», визнано недійсними (а.с. 68-70).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2010 року у даній справі, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2001 року (а.с. 89-92, 111-112), рішення господарського суду АР Крим від 04 серпня 2010 року скасовано, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» про визнання недійсними договору оперативної оренди нерухомого майна від 21 лютого 2005 року № 63 та додаткової угоди до нього від 22 січня 2006 року - відмовлено.
Так, за твердженням позивача за період дії договору оперативної оренди нерухомого комунального майна від 21 лютого 2005 року № 63 за товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» залишилася непогашеною заборгованість з орендної плати, яка станом на 20 лютого 2010 року складає 77 728.53 грн..
Про необхідність сплати вказаної заборгованості відповідачу було повідомлено листом від 27 квітня 2010 року № 20-01-05 183 (а.с. 20), проте вимоги, викладені в ньому, залишилися без відповіді, що з'явилося підставою для звернення Алуштинської міської ради до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оперативної оренди нерухомого майна № 63, укладеного 21 лютого 2005 року Представництвом Фонду майна АР Крим в м. Алушта та товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі».
За договором найму (оренди), згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму, відповідно до статті 760 Цивільного кодексу України, може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Так, за вказаним договором оренди було передано майно: підвальні приміщення, загальною площею 284.0 кв.м., розташовані в двоповерховій будівлі за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, буд. 1.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (стаття 761 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Аналогічні положення містяться в статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Пунктом 3 рішення 3 сесії 22-го скликання Алуштинської міської ради № 3-1 від 01 лютого 1996 року Представництву фонду майна АР Крим в м. Алушта делеговані повноваження з питань приватизації, формування, обліку, збереження та передання в оренду комунальної власності міста Алушти (а.с. 23).
Так, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (стаття 237 Цивільного кодексу України) .
Пунктом 4.16 Положення про представництво Фонду майна АР Крим в районі, місті, затвердженого постановою Ради Міністрів АРК від 02 листопада 1995 року № 325, передбачено, що Представництво виступає орендодавцем нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності (а.с. 102-103).
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає неспроможними доводи відповідача про відсутність у позивача права на звернення до суду з даним позовом, з огляду на те, що відповідні повноваження були делеговані власником цього майна Представництву Фонду майна АРК у м. Алушта, а власник, згідно з приписами статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України має виключне право розпорядження майном, здачі його в оренду, отримання орендної плати за його користування (пункт 2.3 договору оренди) та, як слід, звернення до суду у разі порушення його майнових прав.
Також, судом було встановлено, що згідно з наказом Фонду майна АРК від 21 січня 2006 року № 27 Представництво Фонду майна АР Крим у м. Алушта ліквідовано з 25 січня 2006 року (а.с.148).
Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Однак, на час розгляду даної справи судом запис про припинення Представництва Фонду майна АР Крим у м. Алушта до державного реєстру не внесений.
Позивач просить стягнути заборгованість за спірним договором за період з березня 2006 року до лютий 2010 року.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (стаття 763 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи міститься додаткова угода від 22 січня 2006 року до спірного договору оренди, якою строк дії договору продовжений до 21 грудня 2006 року (а.с. 137).
Пунктом 4.7 договору оренди встановлено, що дія даного договору припиняється у разі закінчення терміну, на якій він був укладений.
Частиною 2 статті 781 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму припиняться у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.
Як вбачається зі змісту наказу Фонду майна АРК від 21 січня 2006 року № 27 для здійснення заходів щодо ліквідації Представництва було створено ліквідаційну комісії, якій доручено, зокрема, здійснити контроль зі здачею представництвом матеріалів з оренди майна.
Представником Представництва Фонду майна АР Крим у м. Алушта у судовому засіданні 04 квітня 2011 року були надані пояснення, згідно з якими представництво фактично припинило свою діяльність з 25 січня 2006 року, працівники на підприємстві відсутні.
Одночасно, суд звертає увагу на наступні обставини.
03 травня 2006 року між комунальним підприємством «Готельне господарство», балансоутримувачем спірного майна, та товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АРК, м. Алушта, вул. Леніна, 1, загальною площею 965.58 кв.м. (а.с. 13-14).
Рішенням господарського суду АР Крим від 24 листопада 2006 року у справі № 2-6/10210-2006, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року, вищевказаний договір купівлі-продажу від 03 травня 2006, укладений між комунальним підприємством «Готельне господарство» та товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі», визнаний дійсним.
На підставі вказаного рішення суду товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» 03 квітня 2007 року було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно (а.с. 122).
Також, на підтвердження факту здійснення взаєморозрахунків за договором купівлі-продажу від 03 травня 2006 року комунальним підприємством «Готельне господарство» та товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» був укладений акт, з якого вбачається, що останнім було перераховано 226 238.00 грн. (а.с. 151).
Отже, суд дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «Йорі» вважав себе власником спірного майна починаючи з 03 травня 2006 року та припинив внесення орендної плати.
В наступному, 30 жовтня 2007 року постановою Вищого господарського суду України у справі № 2-6/10210-2006 рішення господарського суду АР Крим від 24 листопада 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд (а.с. 15-16).
Ухвалою від 18 лютого 2010 року провадження у справі № 2-8/17889.1-2007 (2-6/10210-2006) припинено на підставі п.4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 17).
Рішенням господарського суду АР Крим від 24 листопада 2009 року у справі № 2-1/5802-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року, визнано право власності на вбудовані нежитлові приміщення колишнього готелю, розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 1, за товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» (а.с. 18-19).
Постановою Вищого господарського суду України від 10 січня 2011 року рішення господарського суду АР Крим від 24 листопада 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд (а.с. 162-163).
Крім того, 11 березня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Йорі» продало на підставі договору купівлі-продажу, а Горак Ю.В. та Кислицина Н.В. придбали спірне майно (а.с. 126-127-128).
Як вбачається з листа Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (а.с. 55) 03 квітня 2006 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» було зареєстровано право власності на спірне майно на підставі рішення господарського суду від 24 листопада 2006 року у справі № 2-6/10210-06. На підставі постанови ВГСУ від 30 жовтня 2007 року попередня реєстрація була скасована.
Втім, на підставі рішення господарського суду АР Крим від 24 листопада 2009 року у справі № 22-1/5802 -2009 право власності на спірні приміщення було знову 22 лютого 2010 року зареєстровано за відповідачем.
16 березня 2010 року право власності на спірні приміщення зареєстровані за Горак Ю.В. та Кислициної Н.В. на підставі договору купівлі-продажу № 462 від 11 березня 2010 року.
Також, в матеріалах справи міститься постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у справі № 22-а-2378/08, якою визнані протиправними дії Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» щодо анулювання у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень запису про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» на будівлю колишнього готелю, розташованого у м. Алушта, вул. Леніна, 1 (спірне майно) (а.с. 123-124).
При цьому, судом було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Йорі» є власником будівлі, оскільки судове рішення касаційної інстанції про скасування рішень суду стосовно визнання дійсним договору купівлі-продажу не має наслідком визнання недійсним права власності на майно, яке було предметом договору купівлі-продажу, а тому не може бути підставою для анулювання права власності на нерухоме майно в електронному реєстрі прав власності.
Аналогічних висновків дійшов господарський суд при розгляді справи № 5002-33/3183-2010 (а.с. 164-176).
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.
Так, матеріалами справи підтверджується, що на час укладення спірного договору оренди від 21 лютого 2005 року спірне майно належало до комунальної власності, у зв'язку з чим Алуштинською міською радою були надані повноваження Представництву Фонду майна АРК у м. Алушта щодо передання цього майна в оренду. В наступному, у зв'язку з відкриттям ліквідаційної процедури відносно Представництва Фонду майна АРК у м. Алушта на підставі наказу Фонду майна АРК від 21 січня 2006 року № 27 повноваження по розпорядженню спірним майном залишилися у його балансоутримувача - комунального підприємства «Готельне господарство», якому майно належало на праві господарського відання.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
- банкрутства орендаря;
- загибелі об'єкта оренди;
- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Отже, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи сукупність таких обставин як сплив строку дії договору оренди, відкриття щодо орендодавця ліквідаційної процедури та придбання об'єкту оренди відповідачем у власність, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що строк дії договору оренди від 21 лютого 2005 року був продовжений автоматично згідно з положеннями статті 763 Цивільного кодексу України. Одночасно, суд вважає, що з укладенням договору купівлі-продажу від 03 травня 2006 року між сторонами у даній справі виникли нові правовідносини, які регулюються іншим законодавством, а законність підстав такого збереження майна є предметом розгляду в інших справах.
Таким чином, з огляду на те, що суд дійшов висновку про припинення договором оренди від 21 лютого 2005 року своєї дії, вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» орендної плати за ним починаючи з грудня 2006 року є такими, що задоволенню не підлягають. З аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року.
При цьому, суд також приймає до уваги, що починаючи з 03 квітня 2007 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» на підставі рішення суду було зареєстровано право власності на спірне майно, тоді як доказів наявності такого права у Алуштинської міської ради щодо спірного майна позивачем надано не було, а згідно з вимогами, викладеними в статті 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 21 лютого 2005 року за період його дії з березня 2006 року по грудень 2006 року, слід зазначити наступне.
У своєму відзиві на позов від 09 березня 2011 року відповідач зробив заяву про застосування позовної давності при вирішенні даного спору (а.с. 119-121).
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Матеріалами справи підтверджується, що з даним позовом Алуштинська міська рада звернулася 01 липня 2010 року (а.с. 2), а отже в задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за період з березня 2006 року по грудень 2006 року слід відмовити на підставі спливу строку позовної давності.
Згідно з вимогами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Алуштинської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» про стягнення 84 756.64 грн.
Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові покладаються на позивача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 05 квітня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.