Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
31.03.2011Справа №5002-19/887-2011
За позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків (ідентифікаційний номер НОМЕР_1
До відповідача - Фірми «Крим - Медмаркет», АР Крим, м.Сімферополь
про стягнення 87745,00 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - ОСОБА_2 - представник, дов. № 744 від 29.03.2011 р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Фірми «Крим - Медмаркет» та просить суд стягнути з відповідача 87745,00 грн. суми попередньої оплати, а також судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у виконання умов договору перерахував на користь відповідача грошові кошти, однак відповідач від виконання умов договору ухилився, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом про повернення сплачених на рахунок відповідача грошових коштів.
Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав. Надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки свого представника.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.
Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.
Представникам сторін роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
04.08.2004 р. між Одеською філією фірми «Крим - Медмаркет» (Продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір № 01230704 - ОФ про купівлю - продаж стоматолічного обладнання (а.с.10).
Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця стомалогічне обладнання (у подальшому Товари), а Покупець зобов'язується прийняти Товари та оплатити їх вартість.
Асортимент та кількість Товарів відображаються в специфікації - Додаток до договору, підписаної обома сторонами. Додаток до Договору є невід'ємною частиною Договору (п.2.1, 2.2 Договору).
Згідно п.4.1 Договору Товари постачаються Покупцю на протязі 60 днів з моменту отримання передплати у розмірі 50% від суми Договору та після письмової заявки Покупця про готовність прийняти Товари.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що перехід права власності та Товари від Продавця до Покупця відбувається лише після повної спати вартості Товарів згідно п.5 та п.6.
У пункті 6.1 Договору встановлено, що Покупець вносить передплату в розмірі 50% від суми Договору.
Правовою підставою для звернення до суду із даним позовом позивач визначає приписи ст.693 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), оскільки вважає, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або випливає з характеру спірних правовідносин.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями), якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З Листа вих.№ 58 від 30.03.2006 р. Фірми «Крим - Медмаркет» суд вбачає, що відповідач підтвердив сплату позивачем заборгованості у сумі 78000,00 грн. (а.с.20).
Реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовляється від прийняття виконання зобов'язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач передчасно звернувся до суду із даним позовом про стягнення суми попередньої оплати, оскільки позивач повинен був спочатку звернутись до суду із вимогою про розірвання договору № 01230704 - ОФ про купівлю - продаж стоматолічного обладнання від 04.08.2004 р., або заявити такі вимоги одночасно з вимогою про стягнення сплаченої суми. Оскільки позивач цього не зробив, то, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а отже у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -
· У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 05.04.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.