Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319
Іменем України
25.03.2011Справа №5002-12/191-2011
за позовом відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» (м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 5015.26 грн.
Суддя Іллічов М.М.
Представники:
Позивача: ОСОБА_2, адвокат.
Відповідача: не з'явився
Суть спору: відкрите акціонерне товариство «Кримнафтопродукт» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу майно, що було передано відповідачу за договором оренди від 01 листопада 2006 року, стягнути з відповідача 3900.00 грн. - заборгованості з орендної плати, 200.00 грн. - неустойки, 195.26 грн. - 3% річних та 720.00 грн. - індексу інфляції. Також позивач просить стягнути 2000.00 грн. адвокатських послуг.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди майна від 01 листопада 2006 року в частині своєчасної оплати орендних платежів та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 610, 612, 782, 785 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав.
22 березня 2011 року у судовому засіданні оголошена перерва до 25 березня 2011 року.
В судове засідання 25 березня 2011 року відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, про що свідчить особиста підпис його представника у бланку перерви.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
01 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди № 57/03, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування обладнання, визначене в переліку (а.с. 17-18).
Пунктом 3.2 договору визначений обов'язок орендаря щомісячно, до 5 числа, оплачувати орендну плату, в розмірі, зазначеному в пункті 4.1 договору, за рахункам, що виставляються орендодавцем.
Так, відповідно до пункту 4.1 договору оренда плата за квартал складає 300.00 грн., у тому числі ПДВ.
Строк дії договору визначений в пункті 5.1 договору - до 01 травня 2007 року.
01 листопада 2006 року сторонами складений акт приймання-передачі спірного майна (а.с. 18).
Як стверджує позивач, відповідачем вимоги договору порушувалися, а саме - орендна плата вносилася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим листом № 02/09-63 від 06 жовтня 2010 року (а.с.20) позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити наявну заборгованість за орендною платою та підготувати орендоване майно до повернення його позивачу.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів, а також неповернення орендованого майна з'явилося підставою для звернення відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» із даним позовом до господарського суду АР Крим.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку порушенням умов договору оренди нерухомого майна вони регулюються положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічні умови передбачені пунктом 3.2 спірного договору оренди від 01 листопада 2006 року, згідно з яким відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату. Орендна плата повинна вноситися за квартал в розмірі 300.00 грн. (пункт 4.1 договору).
Договір оренди за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обов'язок орендаря вносити орендну плату. Також необхідно враховувати, що розмір орендної плати був встановлений договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку.
Звернувшись з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 3900.00 грн., що виникла за період з 5 листопада 2006 року по грудень 2010 року, про що свідчить розрахунок заборгованості, наданий позивачем (а.с. 10-11).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів погашення заборгованості з орендної плати відповідачем надано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3900.00 грн. заборгованості з орендної плати. При цьому судом враховуються положення ст. 764 Цивільного кодексу України щодо поновлення дії договору у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, а наймодавця протягом одного місяця не заявить про наявність заперечень.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 200.00 грн. неустойки.
Суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині також піддягають задоволенню, при цьому судом прийнято до уваги наступне.
Відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити заборгованість та передати орендоване майно за актом приймання-передачі орендарю (а.с. 20).
Факти отримання зазначеної претензії відповідачем 09 жовтня 2010 року, підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на поштовому повідомленні (а.с. 21).
Однак, орендоване майно позивачу відповідачем повернуто не було.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вбачається з розрахунку, наданому позивачем, розмір неустойки ним розрахований з урахуванням щомісячної орендної плати, за період з листопада 2010 року по грудень 2010 року та становить 200.00 грн.
З огляду на положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а також враховуючи відсутність доказів того, що спірне майно було відповідачем повернуто позивачеві, суд вважає що вимоги про стягнення неустойки в розмірі 200.00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 720.00 грн. інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми в розмірі 195.26 грн.
Суд вважає такі вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума інфляційних витрат нарахована ним за період з листопада 2007 року по грудень 2010 року та складає 720.00 грн. (а.с. 16).
Сума 3% річних нарахована позивачем за період з 05 листопада 2007 року по 05 січня 2010 року та складає 195.26 грн. (а.с. 12-15).
Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який проведений вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 195.26 грн. 3% річних та 720.00 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив повернути позивачу майно, що було передано відповідачу за договором оренди від 01 листопада 2006 року.
Суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 3.8 договору встановлений обов'язок відповідача повернути майно після припинення строку дії договору.
Відповідачем не надано доказів повернення майна позивачеві, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно є такими, що також підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 23 квітня 2007 року відповідач просив позивача прийняти орендоване майно.
В якості доказів, в судовому засіданні представником відповідача надана заява, датована 23 квітня 2007 року.
Однак, суд не може прийняти дану заяву, як належний доказ того, що відповідач мав намір повернути спірне майно, з огляду на наступне.
З наданій заяві вбачається, що вона адресована Сімферопольській нафтобазі, при цьому суд звертає увагу, що орендодавцем спірного майна є відкрите акціонерне товариство «Кримнафтопродукт», оренди майна укладався відповідачем саме з ним, а не з Сімферопольською нафтобазою.
Крім того, в наданій заяві відповідач просить позивача підписати Акт приймання-передачі майна, та один екземпляр повернути на його адресу.
Однак доказів того, що зазначена заява направлялася позивачеві, як і самого Акту приймання-передачі відповідачем суду не представлено.
В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд залишає подану відповідачем заяву поза увагою, як неналежний доказ, у зв'язку з чим вимоги позивач про зобов'язання відповідача повернути йому спірне майно є такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 2000.00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Суд вважає, що дані підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», пунктом 10 листа визначене таке:
Нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.
Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.
Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.
За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.
Так, суду була надана угода № 3 про надання правової допомоги від 31 грудня 2010 року (а.с.25); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 26)., квитанція до прибуткового касового ордеру № 3 від 31 грудня 2010 року про сплату 2000.00 грн. (а.с. 27), звіт про етапи роботи (а.с. 28).
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Згідно приписів ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Отже, суд, виходячи з матеріалів наявної справи, зважаючи на вжиті адвокатом затрати по наданню правової допомоги, участь в судових засідання з представництва інтересів позивача, а також зважаючи на ціну позову дійшов висновку про необхідність зменшення відшкодування витрат на послуги адвоката до 1000.00 грн.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 31 березня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» (м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12, ЗКПО 03482270) 3900 грн. заборгованості з орендної плати, 200 грн. неустойки, 195, 26 грн. 3% річних, 720, 00 грн. інфляційних витрат, 1000 грн. витрат, пов'язаних оплатою послуг адвоката, 187, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути відкритому акціонерному товариству «Кримнафтопродукт» (м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12, ЗКПО 03482270) майно, передане за договором оренди № 57/03 від 01 листопада 2006 року.
4. В частині стягнення 1000.00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іллічов М.М.