Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307
Іменем України
04.04.2011Справа №5002-33/804-2011
за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул. Сахарова, 78) в особі Кримського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» (95000, м.Сімферополь, пр.-т Кірова, 19-а)
до приватного підприємства «Магнолія-Меблі» (95000, м.Сімферополь, вул. Караїмська/Чехова, буд.9/10, кв.59)
про стягнення 86 868,51 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність від 14.01.2011 р. №4320, ПАТ «Кредобанк».
Від відповідача: не з'явився, ПП «Магнолія-Меблі».
Суть спору: публічне акціонерне товариство «Кредобанк» в особі Кримського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства «Магнолія-Меблі», та просить стягнути 86868.51 грн., у тому числі заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 18-07 у розмірі 75666.58 грн., 6769.46 грн. - процентів, 250.00 грн. - комісії та 4182.47 грн. пені.
18 березня 2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якій просив внести зміни до прохальної частини позову щодо способу та порядку звернення стягнення на предмети застави, які належать відповідачу (а.с. 28-29).
Ухвалою господарського суду АР Крим зазначена заява позивача, подана в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду (а.с. 39-40).
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов кредитного договору № 18-07 від 08 травня 2007 року в частині своєчасної оплати та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за ним. При цьому, позивач посилався на положення статей 525, 526, 527, 530, 589, 590 Цивільного кодексу України, а також статтю 220 Господарського кодексу України.
В судове засідання відповідач не з'явився, витребуванні судом документи не надав, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином (а.с. 27).
Оскільки представник відповідача не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
08 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (надалі - Банк) та приватним підприємством «Магнолія-Меблі» (позичальник) укладений кредитний договір № 18-07, відповідно до пункту 1 якого, Банк зобов'язався надати у власність позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позивальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісію (а.с. 10-14).
Розмір кредиту визначений в пункті 2.1.1 договору та складає 135000.00 грн.
Відповідно до пункту 2.1.2 договору кредит призначений для придбання кромкооблицювального верстата Brandt KDN350С.
Процента ставка складає 19,0% (пункт 2.1.3 договору).
Дата остаточного повернення кредиту встановлена у пункті 2.2 договору - 07 травня 2012 року.
Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та ці льового характеру використання (пункт 2.5 договору).
Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору виконання зобов'язань позичальником за цим договором забезпечується способами, що обумовлені в ньому та/або договорах, укладених з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим договором.
Так, відповідно до пункту 3.2 кредитного договору позичальник зобов'язався надати Банку наступні види забезпечення:
1) Обладнання (верстат кромкооблицювальний Brandt KDN350С), заставною вартістю 189373.60 грн.;
2) Товари в обігу (ДСП ламіноване в асортименті), загальною вартістю 80628.00 грн.
Пунктом 3.3 договору позичальник зобов'язався надати в заставу майно, заставна вартість якого становить не менше 270001.50 грн.
Одночасно, 08 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (заставодержатель) та приватним підприємством «Магнолія-Меблі» (заставодавець) укладений договір застави, відповідно до пункту 1.1 якого він забезпечує виконання зобов'язань позичальника та вимог заставодержателя, які виникають з кредитного договору № 18-07 від 08 травня 2007 року, а також усіх додаткових договорів до нього, стосовно повернення отриманої суми кредиту, неоплачений процентів, комісій, штрафів, пені та інших видів неустойки у повному обсязі (а.с. 20-21).
Предметом застави є рухоме майно: обладнання, згідно з актом № 1 (а.с. 22) перевірки наявності та оцінки майна, що передається в заставу від 08 травня 2007 року, який є невід'ємною частиною цього договору, належне заставодавцю на праві власності, заставною вартістю в розмірі 189373.50 грн.
Крім того, 08 травня 2007 року на виконання умов кредитного договору № 18-07 між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (заставодержатель) та приватним підприємством «Магнолія-Меблі» (заставодавець) укладений договір застави товарів в обороті (а.с. 15-18), відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем його зобов'язань, визначених у цьому договорі, заставодавець надає заставодержателю в заставу всі товари в обороті або у переробці, зазначені в акті № 2 (а.с. 19) перевірки наявності та оцінці майна, що пропонуються в заставу, та які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Крилова, 125, за балансовою вартістю не меншою ніж 100785.00 грн.
Так, на виконання умов кредитного договору позивачем було здійснено видачу кредитних коштів відповідачеві в сумі 135000.00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 108 від 08 травня 2007 року (а.с. 14).
Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється наступним чином: починаючи з 7-го місяця кредитування, щомісячно рівними частинами по 2500.00 грн.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежно, а саме - несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував щомісячні платежі та відсотки за користування коштами. Останній платіж проведений 21 вересня 2009 року, у зв'язку з чим станом на 14 лютого 2011 року кредитна заборгованість відповідача склала 75666.58 грн., заборгованість по відсотках склала 6769.46 грн., заборгованість по комісії - 250.00 грн. та 44182.47 грн. - пені.
Листом № 11 від 12 грудня 2010 року відповідач визнав наявність у нього заборгованості та гарантував позивачеві погасити її у квітні 2010 року (а.с. 23).
Однак, вимоги позивача щодо належного виконання умов кредитного договору відповідачем виконані не були, що з'явилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» в особі філії «Кримського відділення Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, а також порушення інших умов договору, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 75666.58 грн., 6769.46 грн. заборгованість по відсотках, 250.00 грн. заборгованість по комісії та 44182.47 грн. пені.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 5.1 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника починаючи з 07 місяця кредитування, щомісячно рівними частинами повертати кредитні кошти в розмірі 2500.00 грн.
Однак, на даний час, за твердженням позивача, станом на 14 лютого 2011 року за відповідачем залишилася непогашеною прострочена заборгованість в сумі 75666.58 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с. 8).
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи те, що невиконання відповідачем свого обов'язку з повернення кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення приватного підприємства «Магнолія-Меблі» 75666.58 грн. заборгованості за кредитним договором від 08 травня 2007 року.
Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 250.00 грн. комісії.
Так, відповідно до пункту 4.1 кредитного договору за надання кредиту позичальник сплачує Банку наступні комісії, встановлені тарифами:
- за розгляд кредитної заявки - 0,1% (135.00 грн.) від суми кредиту, що сплачується в день видачі кредитних коштів;
- за видачу кредиту - 1,75 % від суми кредиту (2362.50 грн.), що сплачується в день видачі кредитних коштів;
- за управління кредитом - 50.00 грн., сплачується щомісячно, самостійно платіжними дорученнями до останнього робочого дня місяця.
- за дострокове повернення кредиту - 0,5 % від суми кредиту, яка повертається достро ково, списується Банком з поточного рахунка позичальника не пізніше наступного робо чого дня від дати дострокового повного повернення кредиту на умовах договірного списан ня
- інші комісії - відповідно до діючих тарифів Банку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу нарахований розмір комісійної винагороди, який за період з 08 травня 2007 року по 13 лютого 2011 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 250 грн. (а.с. 8).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, який проведеній вірно, з огляду на що, та з урахуванням положень статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення 250.00 грн. комісійної винагороди також підлягають задоволенню.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 6769.46 грн. процентів за користування кредитними коштами.
Суд вважає, що такі вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною у пункті 2.1. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в пункті 2.2 цього договору. Нарахування комісій відбувається згідно строків, передбачених обліковою політикою банку, до терміну, вказаного у пункті 2.2 цього договору.
Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 цього договору, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти (пункт 4.3 кредитного договору).
Так, позивачем наданий розрахунок про нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами (а.с. 7), розмір яких за період з 08 травня 2007 року по 13 лютого 2011 року склав 6769.46 грн.
З огляду на викладене, враховуючи положення статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також те, що відповідачем не надано доказів оплати заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 4182.47 грн. пені.
Суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до пункту 7.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту, оплати процентів, комісії, інших платежів за цим договором) позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Позивачем наданий розрахунок пені (а.с. 7), загальний розмір якої за період з 11 грудня 2009 року по 08 лютого 2011 року складає 4182.47 грн.
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який складений вірно, з дотриманням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення 4182.47 грн. пені.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів оплати відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, приватного підприємства «Магнолія-Меблі» заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 18-07 у розмірі 75666.58 грн., 6769.46 грн. - процентів, 250.00 грн. - комісії та 4182.47 грн. пені.
Також, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що йому належить, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Як вже було зазначено, відповідно до пункту 3.1 кредитного договору виконання зобов'язань позичальником за цим договором забезпечується способами, що обумовлені в ньому та/або договорах, укладених з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим договором.
Так, відповідно до пункту 3.2 кредитного договору позичальник зобов'язався надати Банку наступні види забезпечення:
1. Обладнання (верстат кромкооблицювальний Brandt KDN350С), заставною вартістю 189373.60 грн.;
2. Товари в обігу (ДСП ламіноване в асортименті), загальною вартістю 80628.00 грн.
Пунктом 3.3 договору позивальник зобов'язався надати в заставу майно, заставна вартість якого становить не менше 270001.50 грн.
Одночасно, 08 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (заставодержатель) та приватним підприємством «Магнолія-Меблі» (заставодавець) укладений договір застави, відповідно до пункту 1.1 якого він забезпечує виконання зобов'язань позичальника та вимог заставодержателя, які виникають з кредитного договору № 18-07 від 08 травня 2007 року, а також усіх додаткових договорів до нього, стосовно повернення отриманої суми кредиту, неоплачений процентів, комісій, штрафів, пені та інших видів неустойки у повному обсязі (а.с. 20-21).
Предметом застави є рухоме майно: обладнання, згідно з актом № 1 (а.с. 22) перевірки наявності та оцінки майна, що передається в заставу від 08 травня 2007 року, який є невід'ємною частиною цього договору, належне заставодавцю на праві власності, заставною вартістю в розмірі 189373.50 грн.
Крім того, 08 травня 2007 року на виконання умов кредитного договору № 18-07 між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (заставодержатель) та приватним підприємством «Магнолія-Меблі» (заставодавець) укладений договір застави товарів в обороті (а.с. 15-18), відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем його зобов'язань, визначених у цьому договорі, заставодавець надає заставодержателю в заставу всі товари в обороті або у переробці, зазначені в акті № 2 (а.с. 19) перевірки наявності та оцінці майна, що пропонуються в заставу, та які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Крилова, 125, за балансовою вартістю не меншою ніж 100785.00 грн.
Пунктом 3.1.4 договору застави передбачено, що заставодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором достроково звернути стягнення на предмет застави, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення і реалізацію предмета застави.
Пунктом 5.1 договору застави встановлено, що право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває, зокрема, якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплати або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строк суми відсотків, комісій, неустойки.
Крім того, пунктом 7.2 договору застави товарів в обороті встановлено, що заставодержатель має право задовольнити із вартості предмета застави всі фактичні вимоги негайно після виникнення, зокрема, несплати заставодавцем заставодержателеві будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такій строк, та/або в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом був встановлений факт порушення відповідачем строків повернення кредитних коштів позивачеві, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення стягнення на майно, що було заставлене відповідачем для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 04 квітня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з приватного підприємства «Магнолія-Меблі» (95000, м.Сімферополь, вул. Караїмська/Чехова, буд.9/10, кв.59) на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул. Сахарова, 78) в особі Кримського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» (95000, м.Сімферополь, пр.-т Кірова, 19-а) заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 18-07 у розмірі 75666.58 грн., 6769.46 грн. - процентів, 250.00 грн. - комісії та 4182.47 грн. пені шляхом звернення стягнення на предмети застави, які належать приватному підприємству «Магнолія-Меблі» з початковою ціною предметів забезпечувального обтяження рівної заставної вартості для їх подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження : станок кромкооблицювальний Brandt KDN350С Завод № 0-261-06-5289, заставною вартістю 189373.60 грн.; ДСП ламіноване в асортименті,кількістю 100785.00 кв. м., загальною вартістю 80628.00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.