Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 310
Іменем України
31.03.2011Справа №5002-34/636-2011
за позовом Малого приватного підприємства «Вибір»
(28300, Кіровоградська обл., Петровський р-н, смт. Петрове, вул. Літвінова, 8, кв. 30)
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва»
(96220, АР Крим, Роздольненський р-н, с. Руч'ї, вул. Тітова, 1-а)
про стягнення 145 968,73 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
від позивача - директор Цандеков Л.Ф., ОСОБА_1. за дов. б/н від 19.03.2011р.;
від відповідача - не з'явилися
Суть спору: Мале приватне підприємство «Вибір» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить суд стягнути з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» 145968,73 грн., у т.ч. 10 000 грн. основного заборгованості за виконані роботи, 55747,08 грн. штрафу, 80 221,65 грн. пені за період з 12.07.2010р. по 20.02.2011р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором № 9/6 від 09.06.2010 р. щодо оплати виконаних робіт у строк, встановлений п 3.3. договору (а.с.3-6).
Відповідач - СТОВ «Ніва» письмового відзиву на позов суду до прийняття рішення у даній справі не надало; повноважного представника в судове засідання втретє не направило.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача за наявними у ній матеріалами, враховуючи, що:
- відповідач втретє повноважного представника в судове засідання не направив і про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32), списками згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів від 11.03.2011р. (а.с.37), від 23.03.2011р. (а.с.55);
- поважність неявки в попередні судові засідання відповідними доказами, в порушення вимог ч.2 ст.33 ГПК України, відповідачем не доведена;
- відзиву та витребуваних документів відповідач суду не направив, хоча у нього було достатньо часу для здійснення відповідних дій;
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
В судовому засідання представники позивача заявлені вимоги підтримали, крім вимог про стягнення основної заборгованості, зазначивши про її погашення після порушення провадження у даній справі, та просили суд їх задовольнити.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
09 червня 2010 року між Малим приватним підприємством «Вибір» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ніва» укладено договір №9/6 про надання послуг.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань з наступних підстав.
Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами вказаного договору, позивач (виконавець) взяв на себе зобов'язання власною технікою здійснити механізовані заходи щодо обробки землі та збирання врожаю сільськогосподарських культур на умовах та у погоджених обсягах відповідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до умов такого договору, позивач взяв на себе зобов'язання із збирання врожаю та вантажних перевезень. Відповідач (замовник), згідно п. 2.2.5, п.3.1 зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх (а.с.9).
Згідно додатку № 1 до договору, обсяг робіт по збиранню врожаю ранніх зернових: ячменя та пшениці складає 2000 га; вартість робіт із збирання врожаю ранніх зернових за 1 га складає 250,00 грн. (а.с.10).
Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.06.2010р. змінена ціна робіт та її розмір встановлений рівним 290грн., з урахуванням ПДВ, за 1га (а.с.11).
Згідно додаткової угоди №2 від 21.06.2010р. ціна збирання врожаю озимого рапсу за 1 га. встановлена у розмірі 300,00 грн., у тому числі ПДВ - 66,67 грн. (а.с.12).
Зазначенні додаткові угоди, відповідно до їх умов, є невід'ємними частинами договору.
Вищевказані додаткові угоди від імені відповідача не підписані, хоча на них є печатка відповідача. Між тим, узгодження вартості відповідних робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 08.07.2010р., підписаним представниками сторін (а.с.14).
Акт здачі-приймання робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, відповідно до п.2.2.5 договору, є підставою для проведення розрахунків, порядок яких передбачений п. 3 договору
Відповідно до зазначеного акта позивачем виконані роботи (послуги) на загальну суму 278 735,40грн., на яку позивачем виставлений рахунок-фактура № СФ-0000046 від 08.07.2010р., на якій відповідач посилався як на підставу здійснених ним платежів, що підтверджується відповідними виписками з рахунку, доданими до матеріалів справи (а.с.58-66), що додатково підтверджує узгодження сторонами вартості та обсягу відповідних робіт.
Предметом спору у даній справі є виникнення у відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати відповідних робіт, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору визначено, що розрахунки проводяться протягом трьох днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (п.3.3 договору).
Враховуючи умови договору та дату підписання акта - 08.07.2010р., відповідач мав сплатити вартість відповідних робіт до 11.07.2010р. включно, зважаючи на положення ст.253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У поданій позовні заяві позивач стверджував, що зобов'язання з оплати відповідних робіт виконані відповідачем лише частково; заборгованість на момент подання позовної заяви становила 10 000грн. Між тим, після порушення провадження у даній справі - 22.02.2011р., відповідачем погашена основна заборгованість у розмірі 10 000грн., що підтверджується випискою з рахунку від 23.02.2011р. (а.с.66).
Враховуючи відсутність предмету спору в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 10 000грн. на момент прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з її добровільним погашенням відповідачем, провадження у справі у відповідній частині підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.
Між тим, згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, не виконавши взяте на себе зобов'язання в частині оплати виконаних робіт у встановлений договором строк, відповідач допустив порушення зобов'язання.
В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
В силу п.3.4 договору, сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасний або неповний розрахунок у вигляду штрафу у розмірі 20% від суми, зазначеній у акті виконаних робіт та пені у розмірі 0,5% від не перерахованої суми за кожен день прострочення.
Між тим, розмір пені, встановлений сторонами у договорі, визначений без урахуванням обмежень, визначених ст.343 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Так, положеннями відповідних норм максимальний розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, при нарахуванні пені позивачем не взята до уваги ч.6 ст.232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором сторонами не встановлено умови, відповідно до якої б нарахування пені не обмежувалось відповідним строком; закон також не визнчає іншого строку для нарахування пені за не виконання відповідного зобов'язання.
Отже, пеня відповідачем понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України, нарахована безпідставно.
Враховуючи факт порушення зобов'язання з оплати виконаних робіт, а саме оплата відповідних робіт з порушенням встановлених договором строків, вимоги в частині застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, у вигляді штрафу і пені є обгрунтованими.
При цьому, суд враховує, що оплата відповідачем здійснювалась наступним чином: 26.07.2010р. - 20 000грн., 29.07.2010р. - 20 000грн., 06.08.2010р. - 100 000грн., 10.09.2010р. - 50 000грн., 14.09.2010р. - 20 000грн., 07.10.2010р.- 30 000грн., 21.12.2010р. - 18 735,40грн., 21.01.2011р. - 10 000грн., 23.02.2011.р - 10 000грн.
Факт порушення строків розрахунків відповідачем не спростований шляхом надання суду допустимих доказів та підвтерджений відповідними виписками з рахунку.
При цьому, за розрахунком суду розмір пені, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ та строку нарахування (за 6 місяців - за період з 12.07.2010р. по 11.01.2011р. включно) становить 7 942,14 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 7 942,14 грн. пені, а в частині стягнення 72 279,51грн. пені слід відмовити, враховуючи безщпідставне її нарахування у відповідній частині.
Вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі зважаючи на встановлення факту порушення грошового зобов'язання та розміру штрафу, встановленого п.3.4 договору. При цьому, суд враховує, що відповідне зобов'язання по оплаті виконаних робіт на момент закінчення строку його виконання -до 11.07.2010р. не було виконано відповідачем у повному обсязі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 55 747,08грн. штрафу, що становить 20% від суми зазначеній у акті та сумі порушеного зобов'язання станом на 12.07.2010р.
Згідно ст.551 ЦК України, озмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідна норма кореспондується з правом суду при прийнятті рішення, визначеним п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.
Однак, враховуючи, що суду не надано жодних доказів наявності обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки, зокрема, відповідачем не надано доказів, що збитки позивача є значно меншими від розміру неустойки або наявності інших обставин, які мають істотне значення, підстав для зменшення неустойки (штрафу та пені) у даній справі не має.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача частково, у розмірі відповідно: 736,85грн. та 119,13грн.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» на користь Малого приватного підприємства «Вибір» 55 747,08грн. штрафу, 7 942,14грн. пені, 736,85грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита та 119,13грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» на користь Малого приватного підприємства «Вибір» 72 279,51грн. пені відмовити.
4. Провадження у справі в частині стягнення 10 000грн. основної заборгованості припинити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.