Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 315
Іменем України
24.03.2011Справа №5002-5/4646-2010
За позовом - Заступника військового прокурора Військово - Морських Сил України, м.Севастополь (вул.Леніна,41,м.Севастополь) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ (Повітрянофлотський пр-т,6, м. Київ)
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», м.Сімферополь (вул. Бородіна,16, м. Сімферополь)
Про спонукання до виконання умов договору.
Суддя М.П.Гаврилюк
Від позивача - ОСОБА_1 - предст., дов. №220/665/д від 28.12.2010р.
Від відповідача - не з'явився.
За участю прокурора - Свіренко Р.О. - посвідчення.
Суть спору:
Заступник військового прокурора Військово - Морських Сил України звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», в який просить суд зобов'язати відповідача виконати вимоги пункту 4 договору №216/07 (з урахуванням додаткових угод до договору) про спільну діяльність по проектуванню і будівництву монолітних житлових будинків по непарній стороні вул.Єфремова в районі Стрілецької бухти міста Севастополя, укладеного 16 червня 1998 року між Севастопольським Військово - Морським інститутом ім.П.С.Нахімова та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» в частині передачі Міністерству оборони України 331,3кв.м. житлової площі.
В ході розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги та просить суд пункт 2 позовної заяви від 04 серпня 2010 року викласти в наступній редакції: зобов'язати ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» виконати вимоги п.4 договору №216/07 (з урахуванням додаткових угод до договору) про спільну діяльність по проектуванню і будівництву монолітних житлових будинків по непарній стороні вул. Єфремова в районі Стрілецької бухти міста Севастополя, укладеного 16 червня 1998 року між Севастопольським військово-морським інститутом ім.П.С.Нахімова та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» в частині передачі Міністерству оборони України додатково 331,3 кв.м. житлової площі в якості частки житла по забудованих будинках по вул. Єфремова, 13А, 13Б, 13В, 29, вул.Дибенка,20,24 міста Севастополя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення договірних зобов'язань не передає позивачу побудоване житло площею 331,3 кв.м.
Відповідач проти позву заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, зокрема вказує на те, що при подачі позову про спонукання передати жилі квартири в корпусі №14 (блок В), загальною площею 348,44 кв.м., прокурором був пропущений трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, оскільки право на пред'явлення таких вимог у прокурора виникло ще в березні 2007 року. Крім того відповідач посилається на невірно проведений прокурором розрахунок заборгованості по непереданому житлу та вказує на те, що у відповідності з пунктом В5 ДБН В.2-2-15-2005 площа горищ, технічних поверхів та підвалів в площу будівлю не включається.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 21 березня 2011 року оголошено перерву до 24 березня 2011 року, після закінчення якої розгляд справи продовжено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав пояснення представника позивача та прокурора, суд -
16 червня 1998 року Севастопольським Військово-Морським інститутом ім. П.С.Нахімова (інститут за договором) укладено з ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» (фірма за договором) договір №216/07 про спільну діяльність по проектуванню і будівництву монолітних житлових будинків по непарній стороні вул. Єфремова в районі Стрелецької бухти міста Севастополя (арк.спр.12-14).
Відповідно до п.1.1 договору сторони зобов'язались спільно діяти для досягнення спільної господарської цілі - створити робочий проект, здійснити будівництво та ввести в експлуатацію монолітні житлові будинки з зовнішніми мережами та спорудами по непарній стороні вул. Єфремова у м. Севастополі (об'єкт за договором).
За умовами п.п.3.1.1, 3.2.8 договору Інститут зобов'язався передати фірмі копію державного акту на земельну ділянку площею 2,59 га для будівництва «об'єкту», а після виконання Товариством всіх зобов'язань за договором - переоформити земельну ділянку в його постійне користування.
У відповідності з п. 4.1.1 договору сторони домовилися передати із фондів фірми офіцерам інституту квартири покращеного планування, повністю готові для експлуатації в різних районах міста з розрахунку 7% від загальної площі «об'єкта», але не менше 1400 кв.м.
До зазначеного договору сторонами неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових угод.
Так, додатковою угодою №1 від 21 лютого 2003 року внесено зміни до основного договору (п.4.1.3), згідно яких офіцерам інституту надаються квартири протягом місяця після підписання акту державної приймальної комісії із розрахунку 7% від загальної площі «об'єкту».
Додатковою угодою №2 від 4 червня 2003 року строк передачі квартир збільшено до 3-х місяців з часу підписання акту державної приймальної комісії.
Згідно додаткової угоди №3 від 26 жовтня 2004 року товариству та його пайовикам належить передача у власність 93% загальних площ «об'єкту», в іншій частині сторони керуються умовами договору від 16 червня 1998 року.
Додатковою угодою №6 від 6 жовтня 2005 року сторони внесли зміни до основного договору та зменшили строк передачі квартир до 1 місяця.
22 грудня 2006 року відповідачем укладено тристоронню додаткову угоду №7 з Міністерством оборони України в особі директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України та Інститутом.
За умовами додаткової угоди Інститут передав Міністерству оборони України всі права і обов'язки за договором і додатковими угодами до нього.
Пункт 1.1 договору сторонами викладено в наступній редакції: «Предметом договору є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення».
Тобто предметом договору окрім будівництва житлових будинків з часу підписання угоди виступають також будівництво вбудовано-прибудованих приміщень, які становлять частину «об'єкту».
Пункт 4.1.1 договору викладено в наступній редакції: «Фірма протягом 3-х місяців після підписання актів державної приймальної комісії із приймання в експлуатацію кожної із черг 3-го й 4-го пускових комплексів, що здаються в експлуатацію після підписання додаткової угоди № 7 до договору, зобов'язується передати Міністерству оборони України по акту прийому-передачі квартири, розташовані в житлових будинках на ділянці, відведеній для будівництва, або за узгодженням сторін в інших районах міста, з розрахунку 12% від загальної площі здаваних по черзі будинків: по корпусу №14-блок В, корпусам 15, 16, 17, 18 4-го пускового комплексу».
Згідно розрахунку площа квартир, які підлягають передачі Міністерству оборони України у виконання договору № 216/07 від 16.07.1998 року, з урахуванням додаткових угод складає 1661,7 к.в.м.
На час розгляду справи відповідачем передано Інституту та Міністерству борони України квартири у місті Севастополі загальною площею 1330,4 кв.м.
Прокурор просить суд зобов'язати ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» виконати вимоги п.4 договору №216/07 (з урахуванням додаткових угод до договору) про спільну діяльність по проектуванню і будівництву монолітних житлових будинків по непарній стороні вул. Єфремова в районі Стрілецької бухти міста Севастополя, укладеного 16 червня 1998 року між Севастопольським військово-морським інститутом ім.П.С.Нахімова та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» в частині передачі Міністерству оборони України додатково 331,3 кв.м. житлової площі в якості частки житла по забудованих будинках по вул. Єфремова, 13А, 13Б, 13В, 29, вул. Дибенка, 20, 24 міста Севастополя.
Суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Судом встановлено, що у відповідності з п.4.1.1 договору сторони домовилися передати із фондів фірми офіцерам інституту квартири покращеного планування, повністю готові для експлуатації в різних районах міста з розрахунку 7% від загальної площі «об'єкта», але не менше 1400 кв. м.
Додатковою угодою №7 від 22 грудня 2006 року до договору про сумісну діяльність сторонами передбачено, що протягом 3-х місяців після підписання актів державної приймальної комісії із приймання в експлуатацію кожної із черг 3-го й 4-го пускових комплексів, що здаються в експлуатацію після підписання додаткової угоди № 7 до договору, зобов'язується передати Міністерству оборони України по акту прийому-передачі квартири, розташовані в житлових будинках на ділянці, відведеній для будівництва, або за узгодженням сторін в інших районах міста, з розрахунку 12% від загальної площі здаваних по черзі будинків: по корпусу №14-блок В, корпусам 15,16,17, 18 4-го пускового комплексу».
Згідно інформації, наданої КП «Бюро технічної інвентаризації державної реєстрації об'єктів нерухомого майна», загальна площа квартир у житловому будинку по вул. Єфремова, 29, 13в, 13Б, 13а, вул. Дибенко, 20,24 становить 12444 кв.м., площа нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень (офісів, магазинів та ін.) - 3451,3 кв. м.
Як вбачається з матеріалів справи, площа житла (з урахуванням вбудовано-прибудованих приміщень) які підлягали передачі Міністерству обороні України, становить 1661,7 кв. м.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На час розгляду справи відповідачем не представлено доказів повної передачі Міністерству оборони України житлової площі в якості частки житла по забудованих будинках по вул. Єфремова, 13А, 13Б, 13В, 29, вул. Дибенка, 20, 24 міста Севастополя, що є порушенням укладеного договору №216/07 від 16 червня 1998 року.
Посилання відповідача на те, що позивачем та прокурором помилково включено до загальної площі квартир у житловому будинку по вул. Єфремова, 29, 13в, 13Б, 13а, вул.Дибенко,20,24, площу нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень суд вважає неспроможними з огляду на наступне:
Як вбачається з умов договору №216/07 від 16 червня 1998 року сторони домовилися передати із фондів фірми офіцерам інституту квартири повністю готові для експлуатації в різних районах міста з розрахунку 7% (в подальшому, 12% згідно додатковій угоді № 7 від 22.12.2006р.) від загальної площі «об'єкта».
Тобто доля квартир інституту та Міністерства оборони України за договором повинна розраховуватись не від загальної площі квартир у житловому будинку, а від всієї загальної площі будівництва, з врахуванням нежитлових приміщень.
Крім того, згідно п. 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127 підрахунок площі будинку здійснюється за сумою площ приміщень, внутрішніх приміщень технічного, першого і наступних поверхів.
У відповідності з п. 7 Інструкції будівельний об'єм житлового будинку визначається сумою будівельних об'ємів вище позначки ±0,000 (надземна частина) та нижче цієї позначки (підземна частина). У процесі визначення будівельного об'єму житлових будинків і гуртожитків технічні поверхи (котельні, майстерні та інше) включаються в об'єм будинку.
Отже прокурором правомірно розрахована загальна площа квартир, у процентному відношенні до якої повинна розраховуватися площа квартир, що має бути передана Міністерству оборони України відповідно до умов договору №216/07 від 16 червня 1998 року.
Також відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Так, відповідач посилається на те, що згідно умов укладеної між сторонами додаткової угоди №7 від 22.12.2006 року до договору №216/07 від 16 червня 1998 року передбачено, що фірма протягом 3-х місяців після підписання актів державної приймальної комісії із приймання в експлуатацію кожної із черг 3-го й 4-го пускових комплексів, що здаються в експлуатацію після підписання додаткової угоди №7 до договору, зобов'язується передати Міністерству оборони України по акту прийому-передачі квартири, розташовані в житлових будинках на ділянці, відведеній для будівництва, або за узгодженням сторін в інших районах міста, з розрахунку 12% від загальної площі здаваних по черзі будинків: по корпусу №14-блок В, отже, враховуючи прийняття до експлуатації Корпусу №14 (блок В) ще 29.12.2006р., у позивача виникло право вимоги про передачу площ в корпусі №14 (блок В) ще у березні 2007 році, у зв'язку з чим пропущений строк позовної давності на пред'явлення даної вимоги.
Згідно ч.ч.1,5 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачено ст.2 Господарського процесуального кодексу України - порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються вказаним Законом та процесуальним законодавством України.
Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» визначені засади представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
Якщо прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави чи громадянина, він є процесуальним позивачем. Особа, яка ініціює порушення провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у тих випадках, коли це прямо дозволено законом, іменуються процесуальним позивачем.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що предметом розгляду даної справи є зобов'язання за договором на користь Міністерства оборони України, істотне значення має обізнаність прокурора, як процесуального позивача у даній справі, з порушенням прав держави,
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, а саме листа Військової прокуратури ВМС України № 1/970 від 25.03.2010 року, листа Кримського управління капітального будівництва МО України за вих..№32 від 01.04.2010р. та доповідної записки прокурора відділу нагляду за додержанням законів у військових формувань Д.Вакуленко від 24.06.2010 року, про порушення відповідачем умов договору №216/07 від 16 червня 1998 року прокурор дізнався під час проведення перевірки у 2010 році.
З огляду на викладене суд вважає дані обставини поважними причинами пропуску строку для звернення з позовом в інтересах держави.
При цьому судом прийнято до уваги ті обставини, що Міністерству оборони України відповідачем передавалися квартири непропорційно по кожному будинку (по деяких будинках передано квартир, площею більше необхідному процентному відношенню, по деяких - взагалі не передано, або менше), у зв'язку з чим для підрахунку розміру загальної площі наданий позивачу квартир відповідачем та зобов'язання останнього можливо було встановити після введення в експлуатацію останнього будинку.
Згідно актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 28.03.2008 року (арк.спр.95-108), будинки 20 та 24 по вул. Дибенко були прийняті в експлуатацію у 2008 році.
Отже позивач міг дізнатися про порушення відповідачем умов договору №216/07 від 16 червня 1998 року у 2008 році, з огляду на що строк позовної давності за даними правовідносинами закінчується у 2011 році, тоді як прокурор звернувся до суду з даним позовом 16.09.2010 року.
Тим самим суд дійшов висновку що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 29 березня 2011 року
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» (м. Сімферополь, вул. Бородіна,16) виконати вимоги п.4 договору №216/07 (з урахуванням додаткових угод до договору) про спільну діяльність по проектуванню і будівництву монолітних житлових будинків по непарній стороні вул. Єфремова в районі Стрілецької бухти міста Севастополя, укладеного 16 червня 1998 року між Севастопольським військово-морським інститутом ім.П.С.Нахімова та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» в частині передачі Міністерству оборони України (м. Київ, пр.Повітрянофлотський, 6) додатково 331,3 кв.м. житлової площі в якості частки житла по забудованих будинках по вул. Єфремова, 13А, 13Б, 13В, 29, вул.Дибенка,20,24 міста Севастополя.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» (м. Сімферополь, вул. Бородіна,16) в дохід місцевого бюджету м.Сімферополя (р/р 31115095700002, банк одержувача Головне Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22090200) 85,00 грн. держмита.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» (м. Сімферополь, вул. Бородіна,16) в дохід місцевого бюджету м.Сімферополя (рр 31214264700002 ГУ Державне казначейство в АРК, одержувач: 22050003, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гаврилюк М.П.