Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307
Іменем України
22.03.2011Справа №5002-33/369-2011
за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (95011, м. Сімферополь пров. Піонерський, 3)
до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЛАКШМІ-Ко» (95000, м. Сімферополь, пров. Сімферопольський, 1)
про стягнення 149 870,18 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники:
Позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 06.10.2010 р., ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління».
Відповідача: не з'явився, ТОВ фірма «Лакшмі-Ко».
Суть спору: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЛАКШМІ-Ко», та просить стягнути 149 870.18 грн., у тому числі 71140.00 грн. заборгованості за кредитом, 48969.06 грн. - відсотки за користування грошовими коштами, 4281.60 грн. - комісії, 15791.14 грн. - пені та 9688.38 грн. - штрафу.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору про кредитну лінію в формі овердрафту № 76-01-08 від 12 січня 2008 року в частині своєчасної оплати та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за ним. При цьому, позивач посилався на положення статей 525, 526, 549-551, 554, 599, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, а також статей 179-188, 215, 345-349 Господарського кодексу України.
Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у запереченнях (а.с. 82-83).
В судове засідання 22 березня 2011 року відповідач не з'явився, витребуванні судом документи не надав, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином (а.с. 109).
Оскільки представник відповідача не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
12 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ЛАКШМІ-КО» (надалі - позичальник) укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 76-01-08 (а.с. 8-13).
Згідно з пунктом 1.2 статуту публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» рішенням Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (протокол від 02 вересня 2009 року № 4) з метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» статут Банку викладено в новій редакції та змінено найменування Банку на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 35).
Відповідно до умов кредитного договору зі змінами від 21 березня 2008 року (а.с. 14), від 18 квітня 2008 року (а.с. 15), від 20 червня 2008 року (а.с. 16) та від 01 жовтня 2008 року (а.с. 17) позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 300 000.00 грн. зі сплатою за користування 23,00 % річних до 09 січня 2009 року, а поза встановленого строку користування кредитною лінією (з 09 січня 2009 року) та у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, вказаних у пунктах 2.7, 2.8, 4.5, 5.5, 7.1, 9.3. кредитного договору, 34,5 % річних за кожен день фактичного користування кредитними коштами після спливу встановлених строків повернення.
Овердрафтовє обслуговування полягає в оплаті платіжних доручень позичальника з відома Банку, за рахунок засобів кредитній лінії, в межах ліміту, у разі недостатності або відсутності засобів на поточному рахунку позичальника (надалі - «поточний рахунок»).
Овердрафтовє обслуговування проводиться згідно з наступним порядком:
- при оплаті платіжних доручень позичальника за рахунок засобів кредитної лінії в межах ліміту (при недостатності або відсутності засобів на поточному рахунку позичальника) утворюється негативний (дебетовий) залишок по поточному рахунку позичальника, тобто заборгованість позичальника по основній сумі кредитної лінії;
- грошові кошти, що поступають протягом операційного дня, на поточний рахунок позичальника автоматично, поступають на покриття негативного залишку (дебетового сальдо) цього рахунку;
- перед закриттям операційного дня Банк нараховує відсотки, згідно з умовами цього договору, на суму ретельного залишку (дебетового сальдо) на поточному рахунку позичальника, що утворився за наслідками оборотів по поточному рахунку позичальника протягом операційного дня (пункт 1.2 договору).
Пунктами 2.1, 4.4 кредитного договору сторони обумовили здійснення позичальником погашення заборгованості за кредитом до 09 січня 2009 року та за відсотками щотижнево, у п'ятницю кожного календарного тижня. Або якщо п'ятниця є вихідним днем, то відсотки сплачуються у перший робочий день після неї.
Відповідно до пункту 9.4 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Пунктами 6.3, 6.4 кредитного договору № 76-01-08 від 12 січня 2008 року встановлено, що відповідач зобов'язаний за вимогою Банку протягом 3 днів надавати Банку бухгалтерські баланси, звіти та будь-які інші документи, що містять дані, які можна використовувати для оцінки фінансового стану позичальника (в тому числі ті, які містять банківську, комерційну таємницю або іншу конфіденційну інформацію).
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежно, а саме - несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував щомісячні платежі та відсотки за користування коштами.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не виконані вимоги пунктів 6.3, 6.4 кредитного договору № 76-01-08 від 12 січня 2008 року, бухгалтерська та статистична звітність в Банк не надається.
Так, листами № 54БТ від 15 січня 2009 року (а.с. 32), № 685БТ від 11 березня 2009 року (а.с. 33) позивач вимагав від відповідача надати звіти про рух грошових коштів по поточним рахункам, а також сплатити штраф відповідно до умов договору.
Однак, вимоги позивача щодо належного виконання умов договору про кредитну лінію відповідачем виконані не були, що з'явилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, а також порушення інших умов договору, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 71140.00 грн. заборгованості за кредитом, 48969.06 грн. - відсотків за користування грошовими коштами, 4281.60 грн. - комісії, 15791.14 грн. - пені та 9688.38 грн. - штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.2, 3.3 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника забезпечити до 09 січня 2008 року повернення всієї суми заборгованості по кредитній лінії на рахунок банку.
Відповідно до умов кредитного договору зі змінами від 21 березня 2008 року (а.с. 14), від 18 квітня 2008 року (а.с. 15), від 20 червня 2008 року (а.с. 16) та від 01 жовтня 2008 року (а.с. 17) позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 300 000.00 грн. зі сплатою за користування 23,00 % річних до 09 січня 2009 року, а поза встановленого строку користування кредитною лінією (з 09 січня 2009 року) та у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, вказаних у пунктах 2.7, 2.8, 4.5, 5.5, 7.1, 9.3. кредитного договору, 34,5 % річних за кожен день фактичного користування кредитними коштами після спливу встановлених строків повернення.
Отже, останній день, коли відповідач повинен був повернути кредитні кошти є 09 січня 2008 року.
Однак, на даний час, за твердженням позивача, станом на 10 січня 2011 року за відповідачем залишилася непогашеною прострочена заборгованість в сумі 71140.00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с. 20).
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи те, що невиконання відповідачем свого обов'язку з повернення кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЛАКШМІ-Ко» 71140.00 грн. заборгованості за договором про кредитну лінію в формі овердрафта від 12 січня 2008 року.
Крім того, суд звертає увагу, що в процесі розгляду справи відповідачем не заперечувався факт наявності у нього заборгованості за договором в частині основній суми кредиту.
Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 4281.60 грн. комісійної винагороди.
Так, пунктом 2.11 договору передбачено, що позичальник виплачує банку комісійну винагороду:
а) за розрахунково-касове обслуговування при проведенні кредитних операцій в розмірі 600.00 грн. одноразово протягом двох робочих днів з моменту укладення договору;
б) за управління кредитною лінією - 0.064% від суми ліміту кредитної лінії, встановленої пунктом 2.1 цього договору, щомісячно, за цілий календарний місяць строку дії договору.
У разі, якщо строк дії договору включає період часу, що складає частину календарного місяця, то розмір комісійної винагороди за зазначену частину календарного місяця встановлюється пропорційно фактичної кількості календарних днів в цьому періоді. Оплата комісійної винагороди здійснюється позичальником в період з 26 числа до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця укладення цього договору. У зазначений період оплачується комісія, нарахована за поточний місяць, а за місяць, в якому припиняється дія цього договору, оплата проводиться не пізніше дати припинення договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу нарахований розмір комісійної винагороди, який станом на 10 січня 2011 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 4281.60 грн. (а.с. 19-20).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, який проведеній вірно, з огляду на що, та з урахуванням положень статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення 4281.60 грн. комісійної винагороди також підлягають задоволенню.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 48969.06 грн. процентів за користування кредитними коштами.
Суд вважає, що такі вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що позичальник сплачує Банку проценті за користування кредитними засобами у валюті кредиту по процентних ставках:
а) 17,0% річних (згідно з пунктом 1.1 цього договору) за період з дня видачі кредитних коштів до закінчення терміну користування кредитною лінією, встановленого пунктом 3.2 цього договору;
б) 25,5% річних за кожен день користування кредитними коштами понад встановленого строку користування кредитною лінією, зазначених в пунктах 2.7, 2.8, 4.5, 5.5, 7.1, 9.3 цього договору, за кожен день фактичного користування кредитними коштами після впливу встановлених строків повернення.
Проценти сплачуються шляхом перерахування їх платіжним дорученням на рахунок в банці (пункт 4.2 договору).
Нарахування процентів проводиться за період з моменту оплати платіжних доручень позичальника за рахунок кредитної лінії до моменту повернення коштів на поточний рахунок. Нарахування процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за повернення не нараховується. Нарахування процентів проводиться з розрахунку 365 днів в році (366 днів у високосному році), в місяць - за календарем (пункт 4.3 договору).
Відповідно до пункту 4.4 договору позичальник сплачує проценти щонеділі, в п'ятницю кожного календарного тижня. Якщо п'ятниця є вихідним днем, то проценти виплачуються в перший робочий день після п'ятниці. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за звітний період з п'ятниці минулого тижня до четверга поточного тижня.
Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому настає строк закінчення користування кредитною лінією) не пізніше строку закінчення користування кредитною лінією (пункт 4.2 договору).
Так, позивачем надані відомості про нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами (а.с. 28-31), розмір яких за період з 12 січня 2008 року по 18 вересня 2009 року склав 980295.42 грн.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, та перевіреного судом, в період з 12 січня 2008 року по 10 січня 2011 року відповідачем погашено процентів в розмірі 49326.36 грн., у зв'язку з чим заборгованість по процентам за користування кредитними коштами за спірним договором станом на 10 січня 2011 року склала 48969.06 грн. (а.с. 18-19).
З огляду на викладене, враховуючи положення статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також те, що відповідачем не надано доказів оплати заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 15791.14 грн. пені.
Суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до пункту 8.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредиту та/або сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Позивачем наданий розрахунок пені (а.с. 21-27), загальний розмір якої за період з січня 2009 року по липень 2009 року складає 15791.14 грн.
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який складений вірно, з дотриманням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 15791.14 грн. пені.
Також, відповідно до пункту 5.4 договору позичальник зобов'язаний, на вимогу Банку, протягом 5 робочих днів надати документи, підтверджуючі цільове використання кредитних засобів. Крім того, позичальник зобов'язаний на вимогу Банку протягом 5 робочих днів надавати Банку договору, акти приймання-передачі, накладні, платіжні доручення і інші розрахункові документи, а також будь-які інші документи, які можуть містити відомості про використання кредитних засобів.
Відповідно до пункту 5.4, якщо позичальник не надав Банку на його вимогу в зазначений термін документи, підтверджуючі цільове використання кредитних засобів, або з представлених документів не можна зробити однозначного висновку про їх цільове використання, а також у разі використання кредитних засобів на меті, інші по відношенню до вказаних в пункті 5.1 цього договору, Банк має права вимагати дострокового повернення виданих кредитних засобів і сплати відсотків, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити всі відсотки протягом 1 дня з моменту отримання вимоги банка, а також сплатити штраф в розмірі, встановленому пункті 8.2 цього договору.
Пунктами 6.3, 6.4, 6.5 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний надавати Банку квартальну і річну бухгалтерську і статистичну звітність в об'ємі, передбаченому для надання органам статистики (а саме форму № 1, форму № 2, звіти про рух грошових коштів, форму 1-Б термінову (місячну) «Звіт про фінансові результати і дебіторську і кредиторську заборгованість»), в наступні строки:
- квартальна звітність надається щокварталу до 28 числа поточного місяця, наступного за звітним періодом;
- річна звітність надається до 18 лютого поточного року, наступного за звітним.
Позичальник зобов'язаний на вимогу Банку протягом 3 днів надавати Банку бухгалтерські баланси, звіти , а також будь-які інші документи, що містять відомості, які можна використовувати для оцінки фінансового стану позичальника (в т.ч. що містять банківську, комерційну таємницю або іншу конфіденційну інформацію) (пункт 6.4 договору).
В разі застави майна позичальник зобов'язаний на вимогу Банку протягом 3 робочих днів надавати Банку необхідні документи, що містять відомості, які можна використовувати для визначення наявності, об'ємів і стану предмета застави (пункт 6.5 договору).
Згідно з пунктом 8.3 кредитного договору № 76-01-08 від 12 січня 2008 року за ненадання позичальником банку у встановлені кредитним договором строки будь-яких документів, обов'язок надання яких передбачений кредитним договором (в тому числі документів за вимогою Банку, вказаних у пунктах 5.4, 6.3, 6.4, 6.5, даного договору також у будь-яких випадках обов'язкового надання документів), позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 3% від фактичної суми заборгованості.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, за невиконання умов пункту 6.4 договору, відповідачу був нарахований штраф, розмір якого станом на 16 березня 2009 року складає 9688.38 грн. (а.с. 27). Суд перевірив наданий розрахунок, та вважає його таким, що складений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 9688.38 грн. також підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів оплати відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛАКШМІ-Ко», 71140.00 грн. заборгованості за кредитом, 48969.06 грн. - процентів за користування грошовими коштами, 4281.60 грн. - комісії, 15791.14 грн. - пені та 9688.38 грн. - штрафу.
Крім того, суд звертає увагу, що 03 березня 2011 року представником відповідача надані заперечення на позовну заяву в частині вимог по нарахуванню та стягненню пені, а також штрафу та відсотків, з посиланням на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України та статті 258, 259, 549-550 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що строк позовної давності сплинув (а.с. 82-83).
Однак, суд критично оцінює доводи відповідача, виходячи з наступного.
На підтвердження розміру заборгованості до позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості, а також додано копію кредитного договору, яким встановлено умови надання кредиту та відповідальність позичальника у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором (а.с. 18-31).
Посилання представника відповідача на частини 1, 2 статті 258 Цивільного кодексу України, якою встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки суд вважає безпідставними, а твердження про те, що строк позовної давності для стягнення пені та штрафних санкцій сплинув, не відповідають дійсності, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2009 року, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором банк (позивач у даній справі) звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя з позовною заявою про стягнення заборгованості до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛАКШМІ-КО» та його поручителів
18 червня 2010 року Центральним райсудом м. Сімферополя по цивільній справі № 2- 983 /10р. за результатами розгляду даної позовної заяви прийнято рішення про стягнення з відповідача та його поручителя у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 76-01-08 від 12 січня 2008 року в розмірі 152776.20 грн. (71140.00 грн. - заборгованості за кредитом, 34915.50 грн. процентів, 2976.00 грн. - комісійної винагороди, 34056.32 грн. - пені, 9688.38 грн. - штрафних санкцій), (а.с. 72-73), яке в наступному в даній частині було скасовано Апеляційним судом АР Крим відповідно ухвали від 16 листопада 2010 року по справі № 22-Ц-25153/2010р.(а.с. 75-76).
Відповідно до частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, з урахуванням наведених обставин, положень статті 264 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення позивача з вимогами по стягнення пені та штрафних санкцій не сплинув.
Доказів в обґрунтування інших доводів та заперечень відповідачем не надано.
Що стосується посилань відповідача на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 18 червня 2010 року по цивільній справі № 2- 983 /10р, яким зазначена заборгованість вже була стягнути з Алексєєва Андрія Юрійовича (поручителя товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКШМІ-Ко»), у зв'язку з чим, на думку відповідача, відсутні підстави для повторного стягнення цієї суми з нього, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 554 Цивільного кодексу України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Тому рішення суду про стягнення боргу з поручителя (поручителів) за відсутності доказів його виконання, не позбавляє права кредитора вимагати виконання обов'язку і від боржника.
В силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявність судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
Наведене також відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постановах від 10 березня 2010 року № 10/272-09, від 29 листопада 2007 року № 22/455-26/287 та від 29 вересня 2010 року у справі № 2-5/1666-2010.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛАКШМІ-Ко» 71140.00 грн. заборгованості за кредитом, 48969.06 грн. - процентів за користування грошовими коштами, 4281.60 грн. - комісії, 15791.14 грн. - пені та 9688.38 грн. - штрафу.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 28 березня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЛАКШМІ-Ко» (95000, м. Сімферополь, пров. Сімферопольський, 1) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (95011, м. Сімферополь пров. Піонерський, 3) 71140.00 грн. заборгованості за кредитом, 48969.06 грн. - процентів за користування грошовими коштами, 4281.60 грн. - комісії, 15791.14 грн. - пені та 9688.38 грн. - штрафу, 1498.70 грн. - державного мита та 236.00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.