Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 310
Іменем України
24.03.2011Справа №5002-34/749-2011
за позовом Концерну «Алмі»
(65028, м. Одеса, вул. Болгарська, 1)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Доставка плюс"
(95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Садова, 78/10 кв.83)
про стягнення 12 575,27грн.
Суддя А.Р.Ейвазова
від позивача - ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 06.01.2011р.;
від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином
Суть спору: Концерн «Алмі» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс» 12 575,27грн., у т.ч. 9 341,39грн. основної заборгованості за поставлений товар, 1 527,03грн. процентів, 705,35грн. збитків від інфляції, 1 001,50грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №317/09 від 10.11.2010р. в частині оплати товару переданого згідно видаткових накладних №Рк-50087141 від 21.01.2010р., №Рк-50088859 від 03.02.2010р., №Рк-50090459 від 22.02.2010 у строк, встановлений договором (а.с.3-11).
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини нез'явлення суд не повідомив; відзиву та витребуваних судом документів не надав; про день та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним списком згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів господарського суду АР Крим від 02.03.2011р. (а.с. 68).
Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача за наявними у ній матеріалами, враховуючи, що:
- відповідач вдруге повноважного представника в судове засідання не направив і про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив;
- поважність неявки в попередні судові засідання відповідними доказами, в порушення вимог ч.2 ст.33 ГПК України, відповідачем не доведена;
- копії ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлені відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, вказаній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.03.2011р. серії АЕ № 996522;
- відзиву та витребуваних документів відповідач суду не направив, хоча у нього було достатньо часу для здійснення відповідних дій;
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, його відзиву, за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
10.11.2010р. між сторонами у справі - Концерном «Алмі», від імені якого діяв директор Кримської філії № 5 на підставі генеральної довіреності №9 від 15.06.2009р., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доставка плюс" укладено договір № 317/09 поставки товару (далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань з наступних підстав.
Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Враховуючи, що вищевказаний договір від імені позивача у справі - ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», назва якого змінена на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», укладено керуючим філією на підставі довіреності від 04.06.2008р. (зареєстрована у реєстрі під №16347), яка видана позивачем, такий договір є підставою для набуття прав та обов'язків безпосередньо позивачем у справі.
При цьому, враховуючи, що відповідний договір від імені позивача укладено директором Кримської філії №5 на підставі генеральної довіреності, такий договір є підставою для виникнення прав та обов'язків у позивача.
Так, в силу ст.239 ЦК України, правочин (договір, за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, є видом правочину), вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За умовами вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання поставляти в асортименті товари, а відповідач - прийняти та оплатити відповідний товар.
Згідно п. 1.3. договору повне найменування, описання, характеристика, кількість та вартість товару містяться у накладних на кожну поставку.
Укладеним сторонами договором передбачено, що передача товару здійснюється на підставі накладних, які складаються в двох примірниках та підписуються представниками обох сторін (п. 3.4 договору); право власності на поставлений товар переходить від постачальника (позивача) покупцю (відповідачу) з моменту фактичної передачі йому товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної (п. 3.10 договору - а. с. 13).
Як встановлено під час розгляду даної справи, позивачем поставлений відповідачу товар згідно видаткових накладних № Рк-0087141 від 14.01.2010р. на суму 1599,51 грн.; № Рк-0088859 від 27.01.2010р. на суму 4897,67 грн.; № Рк-0090459 від 16.02.2010р. на суму 3844,21 грн.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати в повному обсязі поставленого згідно вказаних видаткових накладних товару, а також застосування до нього відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 ЦК України, та умовами договору за порушення відповідного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором визначено, що оплата поставленої продукції здійснюється в строк, що не перевищує п'яти банківських днів з моменту отримання товару (п. 6.2. договору - а. с. 14).
Відповідно до виписок з рахунку позивача, наданих представником позивача в судовому засіданні, яке відбулось 15.03.2011р., Товариством з обмеженою відповідальністю "Доставка плюс" перераховано позивачу за поставлений товар: 06.01.2010р. - 4 822,60рн.; 26.01.2010р. - 4977,91грн.; 02.07.2010р. - 500,00 грн.; 21.07.2010р. - 300,00 грн.; 12.08.2010р. - 200,00 грн. Крім того, повернуто відповідачем позивачу товар відповідно до накладної ПК 5004723 на загальну сумі 521,45грн.
Згідно п. 6.7 договору у разі виникнення у покупця заборгованості перед постачальником з оплати за поставлений товар, всі платежі, що надходять постачальнику від покупця зараховуються в рахунок погашення боргу, що виник раніше. Таким чином, перераховані позивачем 06.01.2010р. та 26.01.2010р. кошти мають зараховуватись в рахунок погашення заборгованості, яка існувала станом на 31.12.2009р.
Згідно матеріалів справи, за відповідачем, з урахуванням погашеної суми боргу, на момент подання позову значиться заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 9341,39 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивачем згідно ч.2 ст.625 ЦК України нараховані збитки від інфляції у розмірі 705,35 грн., проценти у розмірі 1527,03 грн. Також, керуючись п. 8.2. договору, позивачем нарахована пеня у розмірі 1001,50 грн.
Між тим, відповідні вимоги позивача не можуть бути задоволені з огляду на наступне.
В судовому засіданні представником позивача надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого суду стало відомо, що ухвалою господарського суду АР Крим від 08.02.2011р. у справі № 5002-16/248-2011 в порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом” Товариство з обмеженою відповідальністю "Доставка плюс" визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура строком на шість місяців.
Згідно до ч. 3 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом” кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
22.02.2011 року в газеті “Голос України” № 33 (5033) опубліковане оголошення про визнання ТОВ "Доставка плюс" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, відомості про призначення судом ліквідатора. Крім того, в оголошенні вказано, що вимоги кредиторів приймаються протягом місяця з дня опублікування оголошення.
В порядку ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду даної справи, позивачем не надано суду належних доказів звернення у встановленому порядку до господарського суду, ліквідатора боржника з відповідною заявою про визнання грошових вимог до ТОВ "Доставка плюс", заявлених у даній справі, в рамках справи про банкрутство ТОВ "Доставка плюс" у строк, встановлений ч.3 ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом»
Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом” вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений граничний місячний строк для заявлення претензій до боржника, вимоги Концерну «Алмі» до ТОВ "Доставка плюс" у сумі 12575,27 грн. є погашеними відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З огляду на вищевикладені обставини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.