Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.
Іменем України
24.03.2011Справа №5002-9/172-2011
За позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат", (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32-А)
До відповідача Сімферопольської міської ради, (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)
Про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Н.С. Пєтухова
Вiд позивача - ОСОБА_1., пред-к., дов. пост. №10 від 10.01.2011 року; Звєрєв С.Л. - директор; ОСОБА_2, пред-к., дов. пост. № 20 від 21.02.2011 року.
Вiд вiдповiдача - ОСОБА_3, нач. відділу прав. забезп., дов. пост. № 24/01-55/2808 від 21.12.2010 року.
За участю прокурора - Коноваленко А.В., помічник прокурора м. Сімферополя, посвідчення НОМЕР_1
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить визнати недійсним та скасувати рішення Сімферопольської міської ради № 856 від 10 листопада 2009 року про розгляд та задоволення протесту прокурора м. Сімферополя, а також стягнути з відповідача 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивні вимоги мотивовані тим, що Рішенням 52 сесії V скликання №856 від 10 листопада 2009 року Сімферопольська міськрада задовольнив протест прокурора і відмінив підпункт 5.1. пункту 5 рішення 48 сесій V скликання №780 від 14 травня 2009 року. Тим самим Сімферопольська міська рада позбавила ПП «НПФ «Меценат» права оренди даної земельної ділянки. Позивач вважає, що дане рішення Сімферопольської міської ради необгрунтоване та заперечує чинному законодавству України і підлягає відміні. Окрім цього дане рішення Сімферопольської міської ради заперечує рішенню Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року по справі №1-9/2009 (по Конституційному представленню Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України; ст. 25, ч. 14 ст.46, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про відміну актів органів місцевого самоврядування).
Позивач заявою вих. №25 від 01.02.2011р. у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив позивні вимоги та просить визнати недійсним рішення Сімферопольської міської ради № 856 від 10 листопада 2009 року «Про розгляд та задоволення протесту прокурора м. Сімферополя від 07.09.2009р. №318 вих/09 на підпункт 5.1 пункту 5 рішення 48 сесії V скликання №780 від 14 травня 2009 року».
Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов вих. №682/24/01.55/1 від 28.01.2011р., а саме пояснив, що даний спор не підлягає розгляду у Господарському суді.
Позивач проти відзиву заперечує по мотивам, викладеним у запереченні на відзив вих. №50 від 15.02.2011р.
У судовому засіданні 10.03.2011року була оголошена перерва до 24.03.2011року до 10:00 годин.
24.03.2011року судове засідання відбулось у присутності представників сторін: від позивача - ОСОБА_1., пред-к., дов. пост. №10 від 10.01.2011 року; Звєрєв С.Л. - директор; вiд вiдповiдача - ОСОБА_3, нач. відділу прав. забезп., дов. пост. № 24/01-55/2808 від 21.12.2010 року.; За участю прокурора - Коноваленко А.В., помічник прокурора м. Сімферополя, посвідчення НОМЕР_1
До дню слухання справи від позивача надійшли письмові пояснення по суті позивних вимог №60 від 22.03.2011р.
Відповідач надав суду додатковий відзив на позов №682/24/01-55 від 24.03.2011р..
Позивач у судовому засіданні підтримав позивні вимоги та просить визнати недійсним рішення Сімферопольської міської ради № 856 від 10 листопада 2009 року «Про розгляд та задоволення протесту прокурора м. Сімферополя від 07.09.2009р. №318 вих/09 на підпункт 5.1 пункту 5 рішення 48 сесії V скликання №780 від 14 травня 2009 року».
Прокурор та відповідач просять позов залишити без задоволення, посилаючись на те, що рішення Сімферопольської міської ради № 856 від 10 листопада 2009 року «Про розгляд та задоволення протесту прокурора м. Сімферополя від 07.09.2009р. №318 вих/09 на підпункт 5.1 пункту 5 рішення 48 сесії V скликання №780 від 14 травня 2009 року» прийняте правомірне.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, висновок прокурору, суд -
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Рішенням 48 сесії V скликання №780 від 14 травня 2009 року (підпункт 5.1. пункту 5) Сімферопольська міська рада надала ПП «НПФ «Меценат» земельна ділянка площею 0.6 га по вул. Генерала Васильева, 32-34 в короткострокову оренду строком на 5 років для будівництва виробничої бази.
На дане рішення прокурором м. Сімферополя 7 вересня 2009 року був винесений протест №318 вих/09 про відміну підпункту 5.1. пункту 5 даного рішення.
Рішенням 52 сесії V скликання №856 від 10 листопада 2009 року Сімферопольська міська рада задовольнила протест прокурора і відмінив підпункт 5.1. пункту 5 рішень 48 сесії V скликання №780 від 14 травня 2009 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на порушення Сімферопольською міською радою вимог діючого законодавства в частині безпідставного скасування прийнятого нею в межах повноважень рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступними підставами.
Відповідно до Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно частини 5 рішення Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу).
Господарський суд звертаю увагу сторін, що юридичні та фізичні особи можуть мати статус суб'єкта господарювання, а можуть і не мати такого юридичного статусу в залежності від того, який від діяльності вони здійснюють, адже згідно статті З ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У випадку, якщо уповноваженим державним органом в межах земельних правовідносин порушено саме права суб'єкта господарювання, слід застосовувати положення Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин” від 18.02.2010 №1914-УІ згідно якого справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Із змісту рішення Конституційного Суду України вбачається, що до компетенції адміністративних судів відносяться земельні спори земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, тобто осіб, що не мають статусу суб'єктів господарювання, отже земельні спори, саме суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування слід розглядати в порядку господарського судочинства, згідно пункту 6 частини 1 статті 12 ГПК України.
10 листопада 2009 року 52 сесії V скликання Сімферопольською міською радою прийнято рішення №856 “Про розгляді протесту прокуратури м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07.09.2009 № 318вих/09 на підпункт 5.1. пункту 5 рішення 48-ої сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 14.05.2009 № 780, в частині припинення Кримському Республіканському сільськогосподарському підприємству «Озеленювач» користування частиною земельної ділянки площею 0,6000га по вул. Генерала Васильева, 32-34 і надання приватному підприємству «Науково-виробнича фірма «Меценат» земельної ділянки площею 0,6000 га по вул. Генерала Васильева, 32 - 34 в короткострокову оренду строком на 5 років до 14.05.2014р., для будівництва виробничої бази”.
Відповідно до рішення Сімферопольської міської ради від 10 листопада 2009 року №856 вирішено:
1. Протест прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07.09.2009р. № 318вих/09 на підпункт 5.1. пункту 5 рішення 48-ої сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 14.05.2009 № 780, в частині припинення Кримському Республіканському сільськогосподарському підприємству «Озеленювач» користування частиною земельної ділянки площею 0,6000га по вул. Генерала Васильева, 32-34 і надання приватному підприємству «Науково-виробнича фірма «Меценат» земельної ділянки площею 0,6000 га по вул. Генерала Васильева, 32 - 34 в короткострокову оренду строком на 5 років до 14.05.2014р., для будівництва виробничої бази - задовольнити.
2. Підпункт 5.1. пункту 5 рішення 48-ої сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 14.05.2009р. № 780, в частині припинення Кримському Республіканському сільськогосподарському підприємству «Озеленювач» користування частиною земельної ділянки площею 0,6000га по вул. Генерала Васильева, 32-34 і надання приватному підприємству «Науково-виробнича фірма «Меценат» земельної ділянки площею 0,6000 га по вул. Генерала Васильева, 32 - 34 в короткострокову оренду строком на 5 років до 14.05.2014р., для будівництва виробничої бази - відмінити.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Так, згідно до рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, згідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 19 березня 2010 року №2 “Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" - при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, між сторонами не виникли правовідносини, відповідно до приписів рішення Сімферопольської міської ради від 14.05.2009р. № 780 “Про дозвіл розробки проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам - підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі”. Договір оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку укладений не був.
Позивачем не представлено суду доказів того факту, що останній здійснив будь-які дії щодо реалізації прав, пов'язаних з виконанням рішення Сімферопольської міської ради від 14.05.2009р. № 780 “Про дозвіл розробки проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам - підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі”.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При таких обставинах, суд не знаходить законних підстав для задоволення позивних вимог.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 24.03.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 25.03.2011 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.