Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207
Іменем України
24.03.2011Справа №5002-2/6128-2010
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м.Дніпропетровськ, пр-т.К.Маркса, 108)
до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (98312, м.Керч, вул.Кірова, 28)
про стягнення 37 852,80 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_4 - провідний ю/к, довіреність у справі.
Від відповідача - ОСОБА_1 - інженер, довіреність у справі. ОСОБА_2 - диспетчер порту, довіреність справі, ОСОБА_3 - спеціаліст ю/к, довіреність у справі.
Суть спору:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" про стягнення 37 852,80 грн. збору за зберігання вантажу в вагонах за 02.7.2010р борг з ПДВ у сумі 20 160,00грн, за 03.7.2010р борг за зберігання з ПДВ 17 692грн80коп, всього 37 852,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПР/4ДН 09 - 843/НЮ від 07.10.2009 року. У зв'язку із незабезпеченням портом відвантаженням в об'ємах вагони простоювали на станції призначення, на станціях підходу та на шляхах ст. Керч-Порт. Відповідно вимог договору портом вноситься плата за користуванням вагонами. У зв'язку із зрушенням відповідачем умов договору позивачем було нарахований збір за зберігання вантажу в вагонах в сумі 31 544,00грн, крім того, ПДВ у сумі 6 038грн80коп, всього - 37 852грн80коп. Відповідачем вказана сума була підписана з вказівкою про те, що накоплення вагонів відбулось по метеопричинах - із цим твердженням позивач не погодився, а отже і підстав для звільнення відповідача від оплати Державне підприємство "Придніпровська залізниця" не вбачає. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.
03.2.2011 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду клопотання, яким просить суд витребувати у позивача додаткові документи у справі.
Крім того, представник відповідача надав суду 03.02.2011р у судовому засіданні відзив на позов, яким не визнає позовні вимоги.
24 лютого 2011 рок судове засідання відбулося за участю представника позивача - ОСОБА_4 - провідний ю/к (довіреність у справі), та представників відповідача - ОСОБА_2 - диспетчер порту, ОСОБА_3 - спеціаліст ю/к (довіреності у справі).
24.2.2011 року від позивача надійшло заперечення на відзив, у якому зазначено, що затримка навантаження вагонів, що поступали на адресу порту, виникла з його вини починаючи ще з 28.6.2010 року, про що були складені акти. Дані акти були підписані представниками станції без зауважень, тобто портом було визнано його вину у затримці даних вагонів на станції призначення.
24.2.2011 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що порт прийняв усі можливі заходи, для усунення наслідків стихійного лиха, яке призвело до зупинки вивантаження вагонів на залізничних коліях порту, виконанню маневрових робіт по подачі/збиранню вагонів.
У судовому засіданні оголошувалися перерви на 09.3.2011р, 16.3.2011р та 24.3.2011р.
04.3.2011 року від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" надійшли додаткові заперечення, в якому зазначено, що ствердження відповідача щодо можливості прийняття на ст. Керч 178 вагонів також не є підставою для звільнення його від сплати за зберігання вантажу, так як по ст. Керч залізниця обслуговує близько 125 клієнтів, у зв'язку із чим зайняття колії цієї станції вантажем, що йде на адресу порту, неможливо.
04.3.2011 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач не навів та не обґрунтував причини затримки вагонів, в чому полягала вина відповідача, не підтвердив того, що відповідач відмовився або не зміг прийняти вагони для вивантаження.
Після перерви 09.3.2011р судове засідання було продовжене за участю тих же представників сторін, інтереси позивача також представляла Бабаджанова Н.М. - зам. начальника (довіреності у справі), а інтереси відповідача представляла ще й Бузаджи - інженер (довіреність у справі).
16 березня 2011 року від позивача надійшли заперечення №1-63/ДНЮ-4 від 15.3.2011р на відзив відповідача, відповідно до якого додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача збір за зберігання вантажу у розмірі 37 852,80грн.
Також 16 березня 2011 року від відповідача надійшли додаткові пояснення №юр/1264 від 15.3.2011р відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та додатково обґрунтовує свої заперечення.
16 березня 2011 року судове засідання відбулося за участю тих же представників позивача, інтереси відповідача представляли ОСОБА_2 - диспетчер порту, Бузаджи - інженер (довіреність у справі).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення встановлюються даним Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів та багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” (Залізниця) та Державним підприємством „Керченський морський торговельний порт” (Порт) був укладений Договір від 30.07.2004р. про обробку вагонів з вантажами, який примикає до станції Керч-Порт Придніпровської залізниці № ПР/МД-4м/2-04/НЮ-3679дч, с протоколом розбіжностей до нього та рішенням господарського суду АР Крим від 08-22.02.2005 року та додатковими угодами.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що вагони, що з вини Порту недозаявлені проти добової норми вивантаження і простоюють на станції Керч-Порт та на підходах до неї в „покинутих” поїздах в очікуванні подачі в Порт, оформляються актами загальної форми з покладанням на Порт відповідальності за користування вагонами і контейнерами, зберігання і охорону вантажів у них.
Добова норма вивантаження - узгоджена Залізницею та Портом кількість вагонів, які Залізниця повинна подати в Порт під вивантаження, а порт вивантажити з урахуванням добової переробної спроможності згідно з ЄТП роботи Станції і Порту. Ця норма встановлюється щоденно змінно-добовим планом роботи Станції і порту і в залежності від наявної кількості вагонів у Порту, на припортовій станції та на підходах до неї (пункт 1 Договору).
Згідно пункту 4.3. добове планування роботи Станції і Порту здійснюється о 10-00 годині начальниками Порту і Станції або їх заступниками з оформленням змінно-добового плану роботи за підписами обох сторін. При добовому плануванні роботи Порту і Залізниці передбачаються першочергова подача та вивантаження вагонів належності інших залізничних адміністрацій.
Згідно пункту 4.4. Договору в редакції Порту відповідно до протоколу розбіжностей та протоколу розгляду протоколу розбіжностей від 30.07.2004 р., норма вивантаження на кожну добу встановлюється змінно-добовим планом, який складається на підставі узгоджених обсягів завозу вантажів на місяць, додатково підтвердженого плану завозу та перехідних залишків минулого місяця, виходячи із наявності вагонів в порту, на Станції та на підходах до неї рівномірно протягом доби у розмірі не більше переробної спроможності вантажних фронтів з урахуванням роду вантажу відповідно до ЄТП роботи Станції і Порту.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період сторонами складався узгоджений змінно-добовий план, на підставі якого Залізниця була повинна подати під вивантаження, а Порт прийняти та вивантажити щодобово 180 вагонів.
Згідно пункту 7.4. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 28.07.2009 р. до додаткової угоди № 8 Порт сплачує Залізниці плату за зберігання вантажу у вагонах - у разі затримки їх вини Порту (одержувача) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” (Залізниця) та Державним підприємством „Керченський морський торговельний порт” (Порт) був укладений договір від 07.10.2009 року №ПР/4ДН-09-843/НЮп-331 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, рішенням господарського суду АР Крим від 16.06.2009 р. та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.10.2009 р., предметом якого є надання Залізницею послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно пункту 3.1. Договору вартість за перевезення, додаткових зборів та розмір штрафів визначається статутом залізниць України, Тарифним керівництвом № 1 з урахуванням підвищуючи коефіцієнтів, в тому числі експедиторські операції, передбачені розд.2 пар.9 табл.4, калькуляціями, додатковою угодою № 1 про узгодження вільних тарифів по послугах, наказами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Укрзалізниці, начальника залізниці та іншими нормативно-правовими актами і документами. На вартість послуг нараховується ПДВ, у встановленому законодавством порядку і відображається у переліках та рахунках розрахункового підрозділу.
Згідно пункту 3.2. Договору у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання Вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів.
Правовідносини сторін регулюються статтею 46 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2220 р. за № 866/5087, пунктами 8,9,10 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 р. за № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458,статтями 11, 908 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюється Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з пунктом 2.1. параграфу 2 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтранзв?язку України від 26.03.1009 р. № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356, термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами.
Після терміну безоплатного зберігання нараховується збір на кожну добу в розмірі:4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах).
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається Акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником Залізниці.
Згідно з пунктом 10 Правил користування вагонами і контейнерами облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі Акта про затримку вагонів форми ГУ-23А, що складається станцією.
Усі дані, вказані в цьому Акті, передаються станцією у „Повідомленні про затримку вагонів” до інформаційно-обчислювального центру Залізниці та на станцію призначення.
Акт про затримку вагонів форми ГУ-23А складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням вантажовласником).
Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2001 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855, Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, у тому числі при затримці вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника під'їзної колії, порту, підприємства.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Матеріали справи свідчать про те, що у спірний період між Станцією та Портом укладався змінно-добовий план, згідно з яким Станція повинна була подати під вивантаження, а Порт прийняти та вивантажити щодобово 180 вагонів.
Матеріали справи свідчать про те, що у спірний період відповідачем не вивантажувалась та кількість вагонів, що надходила на його адресу.
Частина вагонів у спірний період простоювала на станції Керч-порт в очікуванні подачі, що оформлено Актами загальної форми 02.07.2010 р. № 696, 697, 968, 699, 700, 701, 702, 703 та від 03.07.2010р. № 704, 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711, 712, 713. Дані акти були підписані представниками Станції та Порту без зауважень, тобто Портом було визнано його вину у затримці даних вагонів на станції призначення. Друга частина вагонів, яка простоювала на підходах до станції призначення через неприйняття їх вантажовласником з причин зайнятості фронтів вивантаження раніше поданими вагонами, була оформлена Актами про затримку вагонів від 02.07.10 р. № 7, 8 та від 03.07.10 р. № 1.
Так, 02.07.10 р. Станція подала з запланованих 180 вагонів тільки 109 вагонів, з яких Порт прийняв та вивантажив лише 102 вагони. Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до листа № 548 від 17.02.2011 р. відокремленого структурного підрозділу „Керченська дистанція колії” Державного підприємства „Придніпровська залізниця” 02.07.10 р. на перегоні Керч-Керч-Порт виконувались капітальні роботи, які стали причиною невиконання договірних зобов'язань з боку Залізниці, а саме її обов'язок подати ту кількість вагонів, що була запланована на 02.07.10 р.
При таких обставинах суд вважає, що затримка вагонів згідно наказу № 226 від 02.07.10 р. по ст. Керч відбулася не з вини Порту, тому позовні вимоги у частині 20 160,00грн задоволенню не підлягають.
03.07.10 р. згідно облікової картки за липень 2010 р. Станція пред'явила під вивантаження 180 вагонів, але Порт розвантажив всього 105 вагонів, не вивантажив 75 вагонів, з яких 58 вагонів не було подано на під'їзну колію Порту з його вини.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не доведена наявність наслідків форс-мажорних обставин 03.7.2010р, що можуть бути підставою для звільнення його від сплати збору за зберігання 54 вагонів, „покинутих” відповідно до наказу № 227 від 03.07.10 р, не представлені докази відсутності провини..
При таких обставинах суд вважає, що затримка 54 вагонів по ст. Джанкой згідно наказу № 227 від 03.07.10 р. сталася з вини Порту.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 17 692,80грн. збору за зберігання вантажу в вагонах 03.7.2010р обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.
В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений та підписаний 25.3.2011р.
Керуючись ст.ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Керченський морський торговельний порт” (98312, м. Керч, вул. Кірова, 28, р/р 2600404004223 в КФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 384674, ЄДРПОУ 01125554) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, р/р 26006000012 у Дніпропетровській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) 17 692,80грн збору за зберігання вантажів у вагонах, 176грн93коп державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. У частині стягнення 20 160,00грн збору відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.