Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319
Іменем України
03.03.2011Справа №5002-12/6022-2010
За позовом - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, (м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9);
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскас», (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 14, кв. 153)
про стягнення 58385,60 грн.
Суддя Іллічов М.М.
Від позивача - ОСОБА_1, головний державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 127/10-0 від 30.11.2010р.
Від відповідача - Гиталов А. В., представник, довіреність від 10.02.2011р.
Суть спору: ДПІ у м. Сімферополі звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскас» про стягнення з відповідача суми заподіяного збитку, який виник через неналежне виконання відповідачем умов договору відповідального зберігання товарно-матеріальної цінності, в розмірі 58385,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу на відповідальне зберігання було передано конфісковану горілку у кількості 11 228 пляшок та відповідачем не було прийнято ніяких заходів щодо збереження отриманих спиртних напоїв, що привело до псування переданої горілочної продукції та зробило неможливим її реалізацію в доход держави та заподіяний збиток державі складає 58385,60 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Відповідно до наданого в судовому засіданні відзиву, відповідач наполягає на тому, що на відповідальне зберігання ним було прийнято прозору рідину, яка не підлягала реалізації у зв'язку з виявленням в даної рідині небезпечних для життя та здоров'я людини речовин, а заявлена сума вимог в розмірі 58385,60 грн. документально не підтверджена та необґрунтована.
В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Згідно з Актом прийому-передачі від 23 вересня 2005 року, складеним старшим оперуповноваженим Сімферопольського відділу податкової міліції Малашенко М. М. та директором товариства з обмеженою відповідальністю «Дискас» Роговим О. В., була здійснена передача на відповідальне зберігання речових доказів у кримінальній справі, порушеної відносно директора ТОВ «Азов-ГХ», а саме, прозорої рідини в скляних пляшках ємкістю 0,5 літрів кількістю 83 склянки. В складеному того ж числа акті переміщення речових доказів визначалась, що до складського приміщення фірми «Діскас» переміщено 11 145 пляшок рідини.
Факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується також накладною б/н, підписаною керівником відповідача та актом переміщення речових доказів від 23.09.2005р. (а.с. 5).
Відповідно до вироку Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.07.2005р. за обвинуваченням генерального директора Товариства з обмеженою від повільністю “Азов-ГХ” Вахниченко А.Ф., речовий доказ -горілка виробництва ТОВ “Азов-ГХ” у кількості 11228 пляшок , що перебувала на відповідальному зберіганні в СВПМ ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, підлягала конфіскації в дохід держави.
28 січня 2006 року директором ТОВ «Дискас» Роговим О. В. та керуючим товариства Пашковським С. В. був складений Акт про розморозку товарно-матеріальних цінностей, що знаходились на зберігання відповідача.
Позивач наполягає на тому, що відповідачем не були вжиті заходи по зберіганню продукції, що привело до її псування і зробило неможливим її подальшу реалізацію з наступним перерахуванням коштів в доход держави та заподіяний збиток, який підлягає стягненню з відповідача в розмірі 58385,60 грн.
З огляду на неоднозначність судової практики щодо розмежування справ господарської і адміністративної юрисдикції та враховуючи, що остаточна ухвала Вищого адміністративного суду України у справі 2-23/12621-2007А була постановлена у 2010 р. суд вважає поважними причини пропуску строку позовної давності, тож позовні вимоги підлягають розгляду по суті.
Перевіривши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Виходячи з положень ст. 623, 950 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України вирішуючи питання щодо стягнення суми збитків підлягають встановленню наявність складу цивільного правопорушення у діях чи бездіяльності сторони, факт завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. За наявності таких обставин в особи виникає право відшкодування завданих збитків.
Підставою для стягнення суми збитків позивач зазначає Акт № 2 від 10.03.2006 року попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного, який складений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. № 700 «Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої». Оригіналу акту суду не надавався
Суд зауважує, що на момент складання вказаного акту, постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. № 700 втратила чинність згідно постанови КМУ від 28.05.2005 р. № 407.
Суду не надавалось доказів щодо дотримання з боку податкової інспекції вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340, зокрема в частині щодо передачі та оцінки вилученого майна.
Як встановлено судом в межах кримінальної справи, порушеної відносно генерального директора ТОВ «Азов-ГХ», була проведена судово-медична експертиза та відповідно висновку судово-медичного експерта токсиколога № 2454 від 02.06.2004р., в речовинах, що були обстежені, виявлені етиловий та бутиловий спирти. Як вказано в пункті 2 висновку експерту, бутилові спирти відносяться до ядовитих речовин, що становлять реальну загрозу для життя та здоров'я людини.
Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 771/97-ВР від 23.12.1997 р. забороняється виробництво та обіг небезпечної, непридатної до споживання або неправильно маркованої харчової продукції.
Згідно Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» № 1393 від 14.01.2000 р. неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу.
Отже, рідина у пляшках, що знаходилася на відповідальному зберіганні у відповідача, ніяким образом не підлягала реалізації, тому і оцінка вказаного продукту за цінами можливої реалізації неправомірна.
Надходження до бюджету від звернення в дохід держави даної продукції відповідно до рішення суду, в даному випадку, можливо лише у разі визначення її як тари та скляного посуду, де знаходилась утилізована або знищена продукція, яка оприходується підприємством за ціною реалізації, а у випадку неможливості реалізації - за ціною склобою, що відповідає приписам п. 11 Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 19.04.2004 р.
Відповідно до ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Позивачем не доведено обставин щодо ,отже, підстав для задоволення позову не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іллічов М.М.