Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222
Іменем України
17.03.2011Справа №5002-/269-2011
за позовом Фермерського господарства «Івушка 3», (96320, АР Крим, Первомайський район, с. Степне, вул. Ново-Садова, 10),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінтел», (96103, АР Крим, Джанкойський район, с. Костянтинівка, вул. Згоди, 1Д),
про стягнення 30 159,34 грн.,
Суддя Л.О.Ковтун
від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність від 18.01.2011р. № 2,
від відповідача не з'явився, повідомлений належним чином,
Суть спору: Фермерське господарство «Івушка 3» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінтел» про стягнення суми боргу за договором поставки в розмірі 30 159,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов'язання за договором поставки № б/н від 16.04.2010р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд
16.04.2010р. між Фермерським господарством «Івушка 3» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінтел» (покупець) укладений договір поставки № б/н, (аркуш справи 9-10, далі - договір).
Відповідно до розділу 1 договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (пшениця 4 класу у кількості 100 тон), на умовах передбаченим даним договором.
Пунктом 1.2 договору сторони обумовили, що товар поставляється партіями в кількості та по цінах, зазначених у відповідних первісних документах (накладні на переданий товар), оформлених у відповідності з вимогами законодавства, які є невід'ємною частиною договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроінтел» товар на загальну суму 130 150,00 грн., що підтверджується накладними № 12 від 17.04.2010р., № 13 від 19.04.2010р., № 15 від 23.04.2010р.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом довіреної особи відповідача на вищевказаних накладних.
У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором № б/н від 16.04.2010р. в частині оплати вартості поставленого товару виконав частково, у зв'язку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість товариства становить 24 502,00 грн.
23.09.2010р., 08.10.2010р. та 15.12.2010р. позивачем на адресу товариства направлені претензії з вимогою погасити суму боргу.
Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаних претензій.
Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.
У розумінні діючого законодавства зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).
Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором поставки суду не надано.
Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 24 502,00 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що за недотримання строків оплати, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі двійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості партії товару за кожен день прострочки платежу.
Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлена до відшкодування сума витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 976,99 грн., 3% річних в розмірі 422,82 грн. та пені в розмірі 3 635,48 грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 301,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 22.03.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінтел», (96103, АР Крим, Джанкойський район, с. Костянтинівка, вул. Згоди, 1Д; банківські реквізити: рахунок 26004054901979 у КРУ АБ «Приватбанк», МФО 384436, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 33267045) на користь Фермерського господарства «Івушка 3», (96320, АР Крим, Первомайський район, с. Степне, вул. Ново-Садова, 10; банківські реквізити: рахунок 2600428506 в ПАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 380805, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 31034244) суму боргу в розмірі 24 502,00 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 976,99 грн., річні в розмірі 422,82 грн. пеню в розмірі 3635,48 грн., державне мито в розмірі 301,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.