Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307
Іменем України
22.03.2011Справа №5002-33/2456-2010
за позовом Кримського Республіканського об'єднання інвалідних організацій Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (95006, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 34)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Провідник» (95000, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 13, кв. 57)
про стягнення 145 946.15 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники :
Від позивача: не з'явився, Кримське Республіканське об'єднання інвалідних організацій Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»;
Від відповідача: Літвінов Сергій Юрійович, директор, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Центральним РВ Сімферопольським МУГУ МВС України в Криму, 12.06.1997р., ТОВ «Провідник».
Суть спору: Кримське Республіканське об'єднання інвалідних організацій Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Провідник», та просить суд стягнути 145382.40 грн. майнової шкоди та 563.75 грн. штрафу.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, що виразилося в поставці бетону неналежної якості, що в свою чергу призвело до деформації конструкції, та, як наслідок, вимушеному припиненню будівництва, чим позивачу заподіяна майнова шкода.
31 травня 2010 року позивачем були надані уточнення (а.с. 59), які в наступному були відкликані заявою від 25 червня 2010 року (а.с. 100).
Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (а.с. 62-65).
Згідно з частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла станом на червень 2010 року) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженням з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першої цієї статті (частина 2,3 статті 69).
Так, ухвалою голови господарського суду АР Крим від 25 червня 2010 року строк розгляду даної справи продовжений до 27 липня 2010 року (а.с. 82).
В судовому засіданні 15 липня 2010 року сторони надали клопотання про продовження строку розгляду даної справи в порядку частини 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 120).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 липня 2010 року строк розгляду справи продовжений, призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 122-123). Провадження у справі припинено.
У наступному, 31 липня 2010 року, набули чинності зміни, внесені до Господарського процесуального кодексу України Законом від 07 липня 2010 року № 2453-VI, зокрема, до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 1 якої спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 08 лютого 2011 року провадження у справі поновлено (а.с. 129), а отже суд відраховує двохмісячний строк від цієї дати.
Як вже зазначалося, ухвалою суду від 15 липня 2010 року провадження у справі припинено, за клопотанням позивача призначено судову будівельно-технічну експертизу.
При цьому, витрати на проведення експертизи були покладені на позивача виходячи з того, що саме він наполягав на її призначенні.
03 лютого 2011 року матеріали справи повернути до господарського суду АР Крим без проведення експертизи, у зв'язку з ненадходженням коштів на її оплату, у встановлений законодавством строк (а.с. 128).
Ухвалою від 08 лютого 2011 року провадження у справі поновлено (а.с. 129).
Заявою від 01 березня 2011 року позивач просив повторно призначити у справі експертизу (а.с. 135).
Представник відповідача заперечував.
Одночасно, на адресу суду надійшов лист Кредитної спілки «Таврійська», яка не є стороною у справі, з клопотанням про призначення експертизи у справі (а.с. 144).
Як вже зазначалося, оскільки Кредитна спілка «Таврійська» не є стороною у даній справі, зазначене клопотання судом не розглядалося.
Що стосується клопотання представника позивача про повторне призначення експертизи у справі, суд також не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з того, що матеріали даної справи знаходилися в експертній установі з липня 2010 року по лютий 2011 року, однак вимоги чинного законодавства щодо оплати вартості експертизи позивачем виконані не були.
Як вбачається з листа Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28 січня 2011 року № 12/2-15/732, 21 липня 2010 року директором інституту Шерстюк В.М. на адресу Кримського Республіканського об'єднання організацій Союзу організацій інвалідів України направлені письмові звернення про необхідність оплатити експертизу.
У встановлений законодавством строк кошти на оплату експертизи до інституту не надійшли.
Згідно з абзацом 8 пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року № 144/5 із змінами від 29 грудня 2006 року № 126/5 у випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення доступу до об'єкта дослідження (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об'єкта), матеріали справи можуть бути повернуті органу (особі), який призначив експертизу, із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.
Отже, враховуючи вищевикладене та з огляду на обмеженість строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про повторне призначення експертизи.
Також, 01 березня 2011 року позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі представника прокуратури АР Крим (а.с. 136).
Суд вважає, що дане клопотання також задоволенню не підлягає, оскільки статтею 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справи за його позовам, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
Залучення до участі у справі прокурора за клопотанням сторін або за власною ініціативою суду, чинним законодавством не передбачено.
В судове засідання представник позивача не з'явився. Про причини відсутності суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
встановив:
16 березня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Провідник» (постачальник) та Управлінням капітального будівництва Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій союзу організацій інвалідів України (покупець) укладений договір поставки № 1/16, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець, в свою чергу, оплатити та прийняти бетон (товар) відповідно до специфікацій, у кількості та асортименті відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 7-9).
Пунктом 2.2 договору визначено, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам діючих стандартів та технічних умов та підтверджується специфікацією відповідності.
Прийом товару по якості та кількості здійснюється не пізніше 4 календарних днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.2 договору).
Згідно з пунктом 4.8 договору оплата здійснюється авансом у розмірі 100% від вартості товару на підставі виставленого рахунку.
Якщо вартість поставленого товару перевищує суму здійсненого платежу, покупець доплачує різницю протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником (пункт 4.9 договору).
За твердженням позивача, на виконання вказаного договору відповідачем була здійснена поставка бетону М 300 в кількості 22000 куб.м., загальною вартістю 15230.00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 18 березня 2008 року (а.с. 66)
Позивач оплатив вартість бетону в розмірі 15230.00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 384 від 18 березня 2008 року на суму 13530.00 грн. (а.с. 11), № 429 від 26 березня 2008 року на суму 1700.00 грн. (а.с. 22).
Позивач зазначає, що поставлений відповідачем бетон був використаний при будівництві багатоквартирного жилого будинку по вул. 60 років Жовтня.
Однак, 24 квітня 2008 року працівниками позивача було встановлено, що в осях 1п-5п з'явилися тріщини від 0,2 до 1 мм, деформовані плити та конструктивні балки, про що був складений акт (а.с. 18).
Позивач вважає, що марка поставленого відповідачем бетону, яка була використана ним при бетонуванні другого поверху багатоквартирного жилого будинку по вул. 60 років Жовтня була нижче за проектну (М 300), що призвело до деформації конструкції та створення тріщин. Для зупинення наступного деформування позивачем був здійснений демонтаж дефективної конструкції.
01 грудня 2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив, що наслідком поставки бетону неналежної якості з'явилася деформація конструкції та створення тріщин, у зв'язку з чим просив оплатити вартість матеріалів та робіт по розбору та монтажу будівельних конструкцій згідно локального кошторису, яка складає 145382.40 грн. (а.с. 19).
Невиконання відповідачем вимог позивача щодо оплати вартості матеріалів та робіт по розбору та монтажу будівельних конструкцій з'явилося підставою для звернення Кримського Республіканського об'єднання інвалідних організацій Спілки організацій інвалідів України із даною позовною заявою до суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як вже було зазначено, 16 березня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Провідник» (постачальник) та Управлінням капітального будівництва Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій союзу організацій інвалідів України (покупець) укладений договір поставки № 1/16, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець, в свою чергу оплатити та прийняти бетон (товар) відповідно до специфікацій, у кількості та асортименті відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 7-9).
Відповідно до частин 1,2,3 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Пунктом 2.2 спірного договору визначено, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам діючих стандартів та технічних умов та підтверджується специфікацією відповідності.
При цьому, посилань на конкретний державний стандарт або технічні умови виробника, яким повинен відповідати бетон, що передається позивачеві, спірний договір не містить.
Статтею 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинний на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.
Таким чином, обов'язок перевіряти якість поставленого товару законом покладений на покупця.
Позивач стверджує, що він використав отриманий ним від відповідача бетон без перевірки його якості, що призвело до дефектів усій будівлі.
Проте, недотримання вимог статті 687 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права перекласти відповідальність за дефекти будівництва на відповідача.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, поняття збитків, наведені у статті 225 Господарського кодексу України та у частині другій статті 22 Цивільного кодексу України, не є тотожними. Таким чином, Господарський кодекс України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статтсі 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.
У той же час, суд зазначає, що позивачем не були надані належні та допустимі докази, які б підтверджували право Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій СОІУ на відшкодування збитків, зокрема, доказів порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Провідник» зобов'язання щодо поставки якісного товару, доказів понесення позивачем збитків та їх розмір, вину відповідача тощо.
З матеріалів справи вбачається, що на момент передачі бетону 18 березня 2008 року та найближчим часом позивачем не було заявлено відповідачу будь-яких зауважень з приводу якості бетону. Із документів, доданих до позовної заяви, вбачається, що дефекти, які стались при будівництві по вул. 60 років Жовтня начебто з вини відповідача, були виявлені 24 квітня 2008 року. При цьому з претензію з приводу якості бетону позивачем було надіслано відповідачеві лише 01 грудня 2008 року. (а.с. 19)
В якості доказу неналежної якості бетону позивач також посилається на те, що 07 грудня 2005 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрстрой» укладений договір підряду № 7, відповідно до якого всі будівельні роботи на об'єкті будівництва проводяться підрядником.
Позивач зазначає, що відповідно до журналу ведення бетонних робіт товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрстрой» 19 березня 2008 року бетон поставлявся лише товариством з обмеженою відповідальністю «Провідник».
Однак, суд, дослідивши наданий до матеріалів справи журнал ведення робіт, встановив що посилання на те, що бетон на об'єкт будівництва поставлявся товариством з обмеженою відповідальністю «Провідник» в журналі відсутні (а.с. 95).
Також, позивач посилається на висновок Базового та територіального проектного інституту «КримГІІНІЗ», яким проводилися дослідження бетону (а.с. 74).
Однак, суд вважає цей доказ неналежним у розмінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Як вбачається з листа Базового та територіального проектного інституту «КримГІІНІЗ» від 30 березня 2009 року, 20 квітня 2008 року для товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрстрой» були досліджені 4 бетонних зразка-куба (дата виготовлення 06 березня 2008 року та 19 березня 2008 року), наданих 20 квітня 2008 року в лабораторію інструментального дослідження, без зазначення марки бетону та об'єкта. Акт відбору проб бетону на об'єкті не був оформлений та наданий. Дата забивці бетонних зразків-кубів була зазначена зі слів замовника (а.с. 119).
Одночасно, відповідачем були надані докази поставки 18 березня 2008 року бетону належної якості позивачу.
Так, за актом від 25 березня 2008 року комісією у складі представників сторін проведений відбір зразків-кубів бетону розміром 10х10х10 см марки М300, відпущеного 18 березня 2008 року та марки М100, відпущеного 23 березня 2008 року, у кількості 8 шт для визначення фактичної міцності на стиснення (а.с. 68).
З цими зразками бетону лабораторією Національної академії природоохоронного і курортного будівництва були проведені випробування, за результатами який був складений протокол (а.с. 69-70).
За результатами цих випробувань спеціалістами лабораторії був зроблений висновок, що міцність на стиснення бетону відповідає вимогам, що висуваються до його марці.
Крім того, позивачем не доведено того, що наявність тріщин та деформація плит та конструктивних балок, як це вказано в акті позивача, є наслідком саме застосування при будівництві неякісного бетону.
Позивачем не надано доказів того, що бетон, поставлений відповідачем позивачу 18 березня 2008 року був застосований при будівництві саме цього об'єкту, де були знайдені дефекти, та саме у тій частині об'єкту (в осях 1п-5п).
Також позивач наполягає на стягненні з відповідача суми збитку, який був понесений ним в результаті деформацій будівлі, але всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів таких збитків, адже локальний кошторис та договірна ціна не є фактом наявності збитків позивача та саме в цій сумі.
За такими обставинами у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, у зв'язку з його недоведеністю.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на позивача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини. Повне рішення складено 24 березня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.