Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309
23.03.2011Справа №5002-22/5353-2009
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5.
до відповідача Поштовського житлово-комунального підприємства, Бахчисарайський район, смт. Поштове, вул. Чкалівська, 11-а.
про стягнення 339746,64 грн.
за скаргою Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5 на дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ, м. Бахчисарай, вул. Калініна, 1
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - ОСОБА_1, представник. дов від 04.01.2010 року
від відповідача - не з'явився
від ВДВС Бахчисарайського РУЮ - не з'явився
встановив:
Рішенням Господарського суду АР Крим від 26 січня 2010 року у справі № 2-22/5353-2009 позов задоволено частково, позов задоволено частково, стягнуто з Поштовського житлово-комунального підприємства на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» заборгованість у сумі 325893,50 грн.; пеню у сумі 7008,03 грн.; 3% річних у сумі 1642,27 грн. витрати по сплаті державного мита у сумі 3345,44 грн., та 232,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 3000,00 грн. провадження у справі припинено.
25 березня 2010 року судом виданий наказ.
21 лютого 2011 року до Господарського суду АР Крим надійшла скарга Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» на дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ, відповідно до якої скаржник просить суд визнати дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ з прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2010 року неправомірними, визнати недійсною постанову ВДВС Бахчисарайського РУЮ про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2010 року.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25.02.2011 року скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» на дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ - до розгляду, призначений розгляд скарги.
Відповідач по справі в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду скарги повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
ВДВС Бахчисарайського РУЮ в судове засідання не з'явився, 18.03.2011 року до суду надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого ВДВС просить суд в задоволенні скарги відмовити у повному обсязі, скаргу розглянути без участі ВДВС Бахчисарайського РУЮ.
Розгляд скарги відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, поданої до суду скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
Як вказувалось раніше, рішенням Господарського суду АР Крим від 26 січня 2010 року у справі № 2-22/5353-2009 позов задоволено частково, позов задоволено частково, стягнуто з Поштовського житлово-комунального підприємства на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» заборгованість у сумі 325893,50 грн.; пеню у сумі 7008,03 грн.; 3% річних у сумі 1642,27 грн. витрати по сплаті державного мита у сумі 3345,44 грн., та 232,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 3000,00 грн. провадження у справі припинено.
25 березня 2010 року судом виданий наказ.
21 лютого 2011 року до Господарського суду АР Крим надійшла скарга Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» на дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ, відповідно до якої скаржник просить суд визнати дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ з прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2010 року неправомірними, визнати недійсною постанову ВДВС Бахчисарайського РУЮ про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2010 року.
Так, подана до суду скарга мотивована наступним.
15.02.2011 року за вх. №1007 на адресу стягувача з ВДВС Бахчисарайського РУЮ надійшла постанова про повернення виконавчого документу стягувачу (наказ Господарського суду АР Крим від 25.03.2010 р. №2-22/5353-2009). Дана постанова була винесена 27.12.2010 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник вважає, що постанова ВДВС Бахчисарайського РУЮ про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.12.2010 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а також порушує права стягувача.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби згідно ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» - використовувати надані йому права у точній відповідальності до закону.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі якої 27.12.2010 року заступником начальника ВДВС Бахчисарайського РУЮ Чєрнєйкіной Т.І. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В мотивувальної частині постанови від 27.12.2010 року про повернення виконавчого документу стягувачу зазначено, що за адресою, вказаному у виконавчому документі, майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє.
Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, а саме п. 5.1.1. визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі, кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Відповідно до п. 5.1.2. вищезгаданої інструкції, готівкові кошти, виявлені в боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення проводиться за участю понятих, боржника, його представника (для юридичних осіб).
В силу ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення. В силу абзаців 5, 6 частини 2 названої статті, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах.
Так, фінансова діяльність боржника здійснюється, перш за все, через касу Поштовського житлово-комунального підприємства.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню. Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій.
Але, слід звернути увагу на те, що постанова про накладення арешту на грошові кошти, що надходять та знаходяться в касі боржника ВДВС Бахчисарайського РУЮ не винесена, а отже, виконавчі дії державного виконавця не проведені у повному обсязі для вжиття всіх заходів, передбачених діючим законодавством, для закінчення виконавчого провадження по виконанню цього наказу у встановлений законом термін.
Так, скаржник зауважує, що всі грошові кошти, які надходять до боржника через касу розподіляються ним на власний розсуд, на підставі чого стягувач позбавлений можливості отримати грошові кошти по виконавчим документам.
Крім того, постанова про повернення виконавчого документу від 27.12.2010 року разом з наказом Господарського суду АР Крим від 25.03.2010 року №2-22/5353-2009 була отримана стягувачем 15.02.2011 року, а направлена ВДВС Бахчисарайським РУЮ 12.02.2011 року, що підтверджується відтиском поштового штемпелю. Таким чином, на протязі півтора місяця ВДВС Бахчисарайським РУЮ за наказом суду не провадились ніякі виконавчі дії для задоволення вимог стягувача.
Перебуваючи на примусовому виконанні в ВДВС Бахчисарайським РУЮ наказ Господарського суду АР Крим від 25.03.2010 року №2-22/5353-2009 входив у зведене виконавче провадження, в якому крім наказів стягувача КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» перебували виконавчі документи інших стягувачів.
Згідно ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» черговість задоволення вимог скаржника задовольняються у п'яту чергу, після задоволення вимог Пенсійного фонду України, Податкової інспекції України.
Враховуючи викладене, суд вважає подану до суду скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а саме: в частині визнання недійсною постанови ВДВС Бахчисарайського РУЮ про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2010 року.
Щодо вимог скарги про визнання дій ВДВС Бахчисарайського РУЮ з прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2010 року неправомірними - суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги з огляду на наступне.
Відповідно до ост. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що визнання дії ВДВС неправомірними не є належним способом захисту порушеного права та інтересу скаржника.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Отже, суд вважає за необхідне застосувати за аналогією наведені вище приписи чинного законодавства та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 до розгляду даної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, суд
ухвалив:
1. Скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» на дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ - задовольнити частково.
2. Визнати недійсною постанову ВДВС Бахчисарайського РУЮ про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2010 року.
3. В задоволенні вимоги скарги про визнання дій ВДВС Бахчисарайського РУЮ з прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2010 року неправомірними - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.