Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322
Іменем України
22.03.2011Справа №5002-32/492-2011
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району м. Сімферополя (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова, 13 ідентифікаційний код 05480542)
До відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
Про спонукання до виконання певних дій
За участю представників:
Від позивача - ОСОБА_2 довіреність № 13/49 від 11.01.2011р.
Від відповідача - не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.
Обставини справи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про спонукання відповідача до відновлення нежитлового приміщення, розташоване по АДРЕСА_2 у відповідності д інвентарної справи.
Ухвалою господарського суду від 10.02.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.02.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 17.02.2011р., від 10.03.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем самовільно, без правовстановлюючих документів здійснені роботи із закладки пожежно - вентиляційного вікна в орендованому приміщенні та реконструкція входу в підвальне приміщення.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.
Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи .
В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".
Крім того, в матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення із особистим підписом відповідача, що свідчить про оповіщеність його про розгляд справи у суді.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
12.09.2009 року між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним об'єднанням Залізничного району м. Сімферополя (Орендодавець) (позивач) та Фізичною особою - підприємцем Перелигіним Максимом Олександровичем (Орендар) ( відповідач) був укладений Договір № 137/2 (а.с. 14-15).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець на підставі рішення голови Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя № 186 від 12.05.2009р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_2 площею 130, 0 кв.м.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни в склад орендованих приміщень, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що обумовить збільшення його вартості.
Відповідно до пункту 5.20.1 Орендар не має права переобладнати або пристосовувати орендоване приміщення для використання їх не за призначенням.
Пунктом 2 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Умовами договору передбачено зобов'язання Орендаря забезпечити збереження орендованих приміщень, зобов'язання отримати дозвіл на внесення змін в склад орендованих приміщень.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції позивач покладає Акт КП ЖЕО від 11.01.2011р., яким зафіксовано, що відповідач не надав дозволу на реконструкцію входу та закладку пожежно-вентиляційного вікна в орендованому приміщенні. ( а.с. 9).
Проте 04.03.2011р. до канцелярії Господарського суду від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що предмет спору по даній справі відсутній, оскільки виходом комісії ЖЕО від 28.02.2011р. встановлено, що пожежне вікно відсутнє, отже за таких обставин, позивач вважає що зазначені обставини є підставою для припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Проте суд не може погодитись із доводами позивача, оскільки пунктом 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
В Акті від 11.01.2011р. зазначено, що в орендованому приміщенні перепланування не зафіксоване, проте дозволу на реконструкцію входу з влаштуванням туалету та закладку пожежного вікна орендар не надав.
В самому акті не міститься відомостей щодо наявності закладки пожежно-вентиляційного вікна та реконструкції входу, про які зазначив позивач у позовній заяві.
Будь-яких інших доказів самовільного будівництва відповідачем пожежно-вентиляційного вікна та реконструкції входу позивачем не надано, а сам акт від 11.01.2011р. не є належним та допустимим в розумінні вимог діючого законодавства , доказом порушення відповідачем умов договору оренди та самовільного перевлаштування орендованого приміщення.
Крім того, Актом від 28.02.2011р. ЖЕО зафіксувало відсутність пожежно-вентиляційного вікна, з чого можна зробити висновок, що вікна взагалі не існувало, оскільки факт наявності вікна та реконструкції входу не підтверджується жодними документами, наявними в матеріалах справи.
Отже, в даному випадку має місце не відсутність предмету спору та необхідність припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 Господарського процесуального кодексу України, а безпідставне та необґрунтоване звернення позивача до суду, оскільки матеріали справи спростовують факт наявності порушеного відповідачем права позивача, що в свою чергу, має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.
Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Крім того,суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Доданим до позовної заяви платіжним дорученням № 312 від 04.02.2011р. позивач оплатив 37, 00 грн. на розрахунковий рахунок 31218259700002.
Пунктом 31 статті 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які, зокрема, підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно постанови Кабінету міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 р. розмір оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу для всіх позовних заяв складає: 236, 00 грн.
У зв'язку із вищенаведеним та тим, що з 21 червня 2010 р. відкритий рахунок з обліку надходжень від оплати витрат з ІТЗ у судах: р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, господарський суд зобов'язав позивача здійснити оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідний розрахунковий рахунок у встановленому розмірі, оскільки будь-яких інших доказів надходження грошових коштів за цільовим призначенням в матеріалах справи не містилось.
Проте до теперішнього часу позивач не надав суду доказів того, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу були ним оплачені.
За таких обставин, суд вважає за доцільне стягнути вказані витрати з позивача в доход державного бюджету.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району м. Сімферополя (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова, 13 ідентифікаційний код 05480542) в доход державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представника у судовому засіданні 22.03.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 24.03.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.