Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.
Іменем України
21.03.2011Справа №5002-9/115-2011
За позовом Прокурора Сімферопольського району, (95000, м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта, 2) в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим, (95000, м. Сімферополь, пр.-т. Кірова, 13);
До відповідача № 1 Сімферопольської районної державної адміністрації, (95000, м. Сімферополь, вул. Павленка, 1);
До відповідача № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон", (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка,4);
Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1., пред-к., дов. пост. № 01-01/1720 від 02.06.2010 року.
Від відповідача №1 - ОСОБА_2., пред-к., дов. пост. № 16/04-20 від 05.01.2011 року.
Від відповідача №2 - не з'явився
За участю прокурора - Шехірєва Н.Ю., посвідчення № 11016.
Суть спору: Прокурор Сімферопольського району в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до 1)Сімферопольської районної державної адміністрації, 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон", у якому просить визнати договір оренди земельної ділянки площею 0,36 га забудованих земель, що використовуються в цілях для обслуговування існуючої автозаправної станції № 63 на території Трудівської сільської ради (6 км + 400 м траси Сімферополь-Феодосія), укладений 24.07.2009 року між Сімферопольською районною державною адміністрацією та ТОВ «Інвест-Регіон», зареєстрований у КРФ «Державне підприємство ДЗК при Держкомземі України» за № 17/1-041002200009.
Відповідач №1 заявою вих. № 838/04-20 від 20.02.2011 року просить задовольнити позивні вимоги Прокурора Сімферопольського району в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим.
Рада міністрів АР Крим у поясненні по справі від 03.03.2011р. просить задовольнити позивні вимоги у повному обсязі.
Відповідач № 2 тричі явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була спрямована на його адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача № 2 суду не відома.
Відповідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача №2, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору.
Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор та позивач у судовому засіданні підтримали позивні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача № 1, висновок прокурору, суд -
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Відповідно до п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. інтереси держави можуть співпадати цілком, чи частково, чи не співпадати зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств, чи організацій з інтересами господарських товариств із частиною державної власності в статутному фонді. Водночас, держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності зазначених юридичних осіб, але й у діяльності приватних підприємств. З урахуванням того, що поняття «інтереси держави» є оціночним, прокурор чи заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує в позовній заяві необхідність їхнього захисту.
Проведеною прокуратурою Сімферопольського району перевіркою встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії CAB № 455233 ТОВ «Інвест-Регіон» є власником нежитлової будівлі АЗС загальною площею 21,3 кв. м., що знаходиться за адресою: 6 км + 400 м траси Сімферополь-Феодосія, жилий квартал «Акрополіс», с. Трудове, Сімферопольський р-н.
Розпорядженням голови Сімферопольської районної державної адміністрації № 810-р від 25.03.2009 р. затверджено технічну документацію з землеустрою в частині складання документів з передачі земельної ділянки площею 0,36 га, розташованої на 6 км + 400 м траси Сімферополь-Феодосія на території Трудовської сільської ради, в оренду ТОВ «Інвест-Регіон» строком на 5 років для обслуговування існуючої автозаправної станції № 63.
Відповідно до Розпорядження голови Сімферопольської районної державної адміністрації № 810-р від 25.03.2009 р. між Сімферопольською районною державною адміністрацією та ТОВ «Інвест-Регіон» 24.07.2009 р. укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого вищевказана земельна ділянка передається в оренду підприємству для використання в комерційних цілях для обслуговування існуючої автозаправної станції.
Договір зареєстровано у КРФ «Державне підприємство ДЗК при Держкомземі України» за № 17/1-041002200009.
Прокурор та позивач просять визнати договір оренди земельної ділянки від 24.07.09р. недійсним.
Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позивні вимоги обґрунтовані, вказаний договір підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки є господарським договором.
Згідно з ч. 7 цієї ж статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Однією з вимог чинності правочину відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України є наявність в особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Згідно з ч. 6 ст. 122 Земельного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Відповідно до ч. З ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а)сільськогосподарського використання;
б)ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Таким чином, Земельний кодекс України обмежує обсяг цивільної дієздатності районних державних адміністрацій в частині передачі у власність або користування земельних ділянок, визначаючи перелік цільового використання земель.
Відповідно до укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки вона передається в оренду для комерційного використання, а тому голова Сімферопольської районної державної адміністрації, підписуючи цей договір, в даному випадку не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.
З урахуванням вимог ст. 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земель державної власності у власність та користування для комерційних цілей належить Раді міністрів АР Крим.
Отже Сімферопольська районна державна адміністрація, передаючи в оренду ТОВ «Інвест-Регіон» вищевказану земельну ділянку, перевищила свої повноваження.
Окрім цього, постановою Ради міністрів АР Крим від 21.09.2010 р. № 407 скасовано розпорядження голови Сімферопольської районної державної адміністрації № 810-р від 25.03.2009 p., яким вищевказану земельну ділянку передано в оренду ТОВ «Інвест-Регіон».
Тобто правова підстава, на підставі якої укладений спірний договір оренди земельної ділянки скасована як противоправна.
Відповідно до ч. 8 ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції видає постанови, рішення і розпорядження, обов'язкові до виконання на всій території республіки.
Постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 21.09.2010 року № 407 «Про скасування розпоряджень Сімферопольської районної державної адміністрації» не скасована, не визнана такою, що втратила силу, а тому відповідно до вимог ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим є обов'язкова до виконання.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться солідарно на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні 21.03.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 22.03.2011 р.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати договір оренди земельної ділянки площею 0,36 га забудованих земель, що використовуються в цілях для обслуговування існуючої автозаправної станції № 63 на території Трудівської сільської ради (6 км + 400 м траси Сімферополь-Феодосія), укладений 24.07.2009 року між Сімферопольською районною державною адміністрацією та ТОВ «Інвест-Регіон», зареєстрований у КРФ «Державне підприємство ДЗК при Держкомземі України» за № 17/1-041002200009.
3. Стягнути з Сімферопольської районної державної адміністрації, (95006, м. Сімферополь, вул. Павленка, 1) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740405) 42,50 грн. держмита.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
4. Стягнути з Сімферопольської районної державної адміністрації, (95006, м. Сімферополь, вул. Павленка, 1) на користь Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31218259700002, в банку одержувача: Управління держказначейства в Автономної Республіки Крим, МФО 824026, одержувач: 22050000 Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон", (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка,4, ЄДРПОУ 34532275) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740405) 42,50 грн. держмита.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон", (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка,4, ЄДРПОУ 34532275) на користь Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31218259700002, в банку одержувача: Управління держказначейства в Автономної Республіки Крим, МФО 824026, одержувач: 22050000 Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.