Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.
Іменем України
21.03.2011Справа №5002-9/332-2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, (95000, АДРЕСА_1; 95000, АДРЕСА_3)
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, (98000, АДРЕСА_2)
Про стягнення 8 940,26 грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - ОСОБА_6, пред-к, дов. пост. №1138 від 12.11.2010 року.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 8 940,26 грн. заборгованості, у тому числі 6 651,30 грн. основного боргу, 546,68 грн. пені, 68,33 грн. 3% річних, 343,69 грн. індексу інфляції, 1 330,26 грн. штрафу, а також стягнути з відповідача 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Крім того, суд зазначає, що ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.
Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
03 листопада 2009 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №08-01220.
У відповідності п. 1.1 даного договору Позивач передає у власність Покупця товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
На підставі п. 2.3. Договору за кожну партію товару «Покупець» оплачує вартість кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Продавця», або внесення грошових коштів в касу «Продавця».
Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується сплачувати поставки кожної по даному договору партії продукції: тютюнові вироби 7 днів, алкогольні напої 14 днів.
Відповідачем був одержаний товар: тютюнові вироби, в асортименті на загальну суму 8351 грн. 30 коп., що підтверджується витратною накладною: № 08-090900063 від 09.09.2010р. Відповідачем часткове товар по вказаній накладної оплатив на суму 1700грн.
Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, однак, відповідач оплату за одержаний товар не провів повністю, у зв'язку з чим за ним станом на 18.01.11р. утворилась заборгованість у сумі 6 651,30грн.
Позивачем на адресу відповідача спрямована претензія по оплаті боргу вих. № 21 від 13.12.10р., яка встановлена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку
Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 6 651,30грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, за станом на 23.02.2011р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги позивача у частині стягнення 3% річних за період з 16.09.10р. по 18.01.11 р. підлягають задоволенню у сумі 68,33 грн.
Позовні вимоги позивача у частині стягнення індексу інфляції за період з вересня 2010р. по грудень 2010 р. підлягають задоволенню у сумі 343,69 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 546,68 грн. пені за період з 16.09.10р. по 18.01.11 р. та 1330,26 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п.3.2 договору у разі недотримання стоків оплати продукції, Продавець залишає за собою право виставити претензію по оплаті в свою користь пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості на кожен день прострочення, а також штрафу у розмірі 20 % від основної суми боргу.
Позовні вимоги| позивача у частині стягнення з відповідача 1330,26 грн. штрафу обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачене, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розміру 349,19 грн. за період з 16.09.10р. по 18.01.11 р., оскільки позивачем були невірно застосовані ставки НБУ. Так, позивачем була застосована ставка НБУ - 12%, тоді як за період з 16.09.10р. по 18.01.11 р. діяла ставка НБУ - 7,75%.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні 21.03.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 22.03.2011 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити часткове.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, (98000, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, (95000, АДРЕСА_1; 95000, АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2 р/р НОМЕР_3 МФО 324010 ЗКПО НОМЕР_2 КРФ АКБ УСБ м. Сімферополь) 6 651,30 грн. основного боргу, 349,19 грн. пені, 68,33 грн. 3% річних, 343,69 грн. індексу інфляції, 1 330,26 грн. штрафу, 99,75 грн. держмита, 230,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
3. В іншої частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.